Постанова № 15135698, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2011 року 14:00 № 2а-2347/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.03.2011 р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 29.03.2010 р. № 5202/9/10-109),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Шакур»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. №0000602302/0, № 0000612302/0.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.2007 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зважаючи на що, відповідачем визначено позивачу суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 63 517, 00 грн. за основним платежем, 15879, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 79396, 00 грн., а також з податку на прибуток в розмірі 79396, 00 грн. за основним платежем, 19 849, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 99245, 00 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакур»(Код ЄДРПОУ 32668563) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2077 року по 30.09.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 19.01.2011 р. № 15/23-2/32668563.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.2007 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями.

На підставі даного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0, якими позивачу визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 63 517, 00 грн. за основним платежем, 15879, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 79396, 00 грн., а також з податку на прибуток в розмірі 79396, 00 грн. за основним платежем, 19 849, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, загальна сума 99245, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та наданих представником позивача пояснень, зазначені податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку позивачем оскаржені не були, оскільки за їх оскарженням позивач звернувся відразу до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, та не заперечувалось представниками сторін, висновки перевірки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Шакур»вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на тому, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва в ході перевірки використано постанову Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 22.12.2009 року по кримінальній справі № 55-3093 за фактом вчинення невстановленими слідством особами злочину, передбаченого ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України, щодо підроблення документів податкової звітності ТОВ «ПСГ».

А отже, як встановлено відповідачем за результатами перевірки, правочин між підприємством ТОВ «Шакур»та ТОВ «ПСГ»є нікчемними, а тому право ТОВ «Шакур»на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних та наданих на виконання такого правочину з ТОВ «ПСГ», у позивача не виникає.

При перевірці було встановлено, що ТОВ «Шакур»придбало дизельне пальне у ТОВ «ПСГ»(ЄДРПОУ 36266075) на суму 317 583, 00 грн. (крім того ПДВ - 63 517, 00 грн.) на підставі податкових накладних:

- № 120/4 від 26.06.2009 р. на суму 144 100, 00грн., в т.ч. ПДВ 24 016, 67грн.;

- № 343/1 від 04.08.2009 р. на суму 175 000, 00грн., в т.ч. ПДВ 29 166,67грн.;

- № 409 від 14.08.2009р. на суму 62 000,00грн., в т.ч. ПДВ 10 333,33грн.

Фактичне виконання умов поставки дизельного пального ТОВ «ПСГ»підтверджується відповідними видатковими накладними, що були надані позивачем до перевірки та містяться в матеріалах справи.

На вартість виконаних робіт ТОВ «ПСГ»було виписано ТОВ «Шакур» податкові накладні на загальну суму 381 100, 00 грн. (в тому числі ПДВ 63 516, 67 грн.).

Зазначені податкові накладні були предявлені позивачем для перевірки.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних були включені ТОВ «Шакур»до складу податкового кредиту відповідних періодів та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, і відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Розрахунки між ТОВ «Шакур»та ТОВ «ПСГ»проводились у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Шакур»грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПСГ».

Сплата грошових коштів по зазначених правовідносинах з ТОВ «ПСГ»підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку, що надані позивачем та долучені до матеріалів справи.

Заборгованість за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Шакур»по розрахунках з ТОВ «ПСГ»відсутня, що підтверджується даними акту перевірки (стор. 8 акта перевірки).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що метою придбання дизельного пального в ТОВ «ПСГ»було його подальший продаж, зокрема, відповідно до договору з підприємством «Тасман»ТОВ «Маріс-2005»від 21.05.2010 р. №ЗТ-01 та (видаткової накладної від 21.05.2010р. №210510/005).

Придбане дизельне паливо ТОВ «Шакур»відчужило на користь підприємства «Тасман»

ТОВ «Маріс-2005, що відображено в наданій до перевірки та наявній в матеріалах справи декларації про прибуток підприємства.

До моменту реалізації дизельне пальне було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Компанія «Тасман», відповідно до укладеного договору від 10.06.2009 р. № 10/06/06, що також надавався до перевірки та наявний в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, а також наданих представником відповідача пояснень, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не заперечується саме товарність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «ПСГ»щодо придбання дизельного пального, зокрема фактичне постачання дизельного пального та відповідна проплата за надані послуги, однак, зважаючи на порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленими слідством особами підроблення контрагентом позивача ТОВ «ПСГ»документів податкової звітності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України, відповідач вважає такі угоди нікчемними, відповідно до чого вважає, що ТОВ «Шакур»було неправомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ 63 516, 67 грн. на підставі податкових накладних, виписаних та наданих на виконання такого правочину з ТОВ «ПСГ».

Стосовно викладеного вище, суд зазначає зокрема наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «ПГС»щодо придбання дизельного пального на суму 317 583, 00 грн. (крім того ПДВ - 63 517, 00 грн.), а саме фактичне надання та сплата таких послуг підтверджується зокрема відповідними видатковими та податковими накладними, наданими до перевірки, виписками по особовому рахунку позивача щодо фактичної сплати таких послуг, повною відсутністю заборгованості між позивачем та контрагентом, що також встановлено в акті перевірки, а також документами щодо зберігання та подальшого відчуження зазначеного товару, що також були надані до перевірки та наявні в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення зазначених правовідносин між позивачем та ТОВ «ПСГ»та виписки відповідних податкових накладних на адресу ТОВ «Шакур», ТОВ «ПСГ» не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було у встановленому законом порядку зареєстровано платником податку на додану вартість.

Зазначені факти представником відповідача в судовому засіданні не заперечувались.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення зазначених правовідносин, установчі документи ТОВ «ПСГ»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

З даних офіційного сайту Державної податкової адміністрації України (копія сторінки якого наявна в матеріалах справи), вбачається, що свідоцтво про сплату податку на додану вартість ТОВ «ПСГ»було анульовано за ініціативою податкового органу тільки 21.07.2010 р., а отже через рік після правовідносин між позивачем та «ПСГ», відносно яких податковим органом встановлені порушення ТОВ «Шакур»вимог податкового законодавства.

Отже, як на підставу правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, представник відповідача у судовому засіданні посилався виключно на постанову Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи за фактом вчинення невстановленими слідством особами підроблення документів податкової звітності ТОВ «ПСГ».

Однак, відповідачем не було надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність посадових осіб ТОВ «ПСГ».

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи, вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ в розмірі 63 516, 67 грн. на підставі податкових накладних, виписаних та наданих ТОВ «ПСГ», суд зазначає зокрема наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентом позивача ТОВ «ПСГ», сума ПДВ за червень 2009 р. в розмірі 24016, 67 грн., що включена позивачем до складу податкового кредиту, - була визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009р. для сплати до державного бюджету, та прийнята податковим органом, а отже позивачем було правомірно включено до суми податкового кредиту суму податку на додану вартість за червень 2009 р. в розмірі 24016 грн.

Однак, як також вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Шакур»за перевіряємий період було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «ПГС»в загальному розмірі 39 501 грн., які на момент зазначених правовідносин, не були підтверджені даним контрагентом в податкових деклараціях за відповідні періоди, тобто не було визначено податкове зобов'язання за для сплати до державного бюджету.

А відтак, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено частину сум ПДВ за податковими накладними, що виписані ТОВ «ПГС», до податкового кредиту, а саме за червень 2009 р. в сумі 24016 грн., оскільки правовідносини в зазначеному періоді відбулися у відповідності до вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 24016, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 004, 00 грн. та в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 36 025, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 006, 00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 39 501, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 875, 00 грн. та в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 47 371, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 10 843, 00 грн.

Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень від 07.02.2011 р. № 0000602302/0, № 0000612302/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 24016, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 004, 00 грн. та в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 36 025, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 006, 00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0000602302/0 від 07.02.2011 р. в частині основного платежу 24016, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 6 004, 00 грн., № 0000612302/0 від 07.02.2011 р. в частині основного платежу 36 025, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 9 006, 00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.04.2011 р.