Постанова № 15135697, 21.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2011 року 11:19 № 2а-2147/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афрізо»

до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2010 р. № 0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 11.02.2011 р. № б/н)

ОСОБА_3 (довіреність від 11.02.2011 р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність від 26.02.2010 р. № 1081/9/10-011),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.04.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Афрізо»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2010 р. № 0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010 р. №0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України 03.04.2007 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, оскільки позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за рекламні послуги, надані ТОВ “РА “Креасвіт”, відповідно до наданих податкових накладних, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, при наданні пояснень, позивачі посилаються на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києві від 01.12.2009 року, якою було прийнято відмову від позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ “РА “Креасвіт” про визнання недійсним установчих документів ТОВ “РА “Креасвіт”. Позивач вважає, що анулювання свідоцтва платника ПДВ (контрагента позивача), що мало місце вже після укладання та виконання господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), яке крім того було дійсним на момент здійснення перевірки позивача - не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. В своїх письмових запереченнях зазначив, що ТОВ “Афрізо” були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту витрати, сплачені по господарських операціях контрагенту позивача - ТОВ “РА Креасвіт”, а саме: послуги з надання рекламної поліграфічної продукції, згідно з податковими накладними, виданими ТОВ “РА “Креасвіт”, оскільки рішеннямГолосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3493/09, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість та статут ТОВ “РА “Креасвіт”.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Афрізо»(код ЄДРПОУ 32911569) з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “РА “Креасвіт” (код ЄДРПОУ 35644524) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 16.08.2010 р. №747/1-23-70-32911569.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за грудень 2008 року лютий 2009 року, в результаті чого ТОВ «Афрізо» завищено податковий кредит на суму 46170, 00 грн., зокрема по періодах: лютий 2008 року в сумі 32832, 00 грн., лютий 2009 року в сумі 13338, 00 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2010 р. № 0000422307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 46170, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 23085, 00 грн., на загальну суму 69 255, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 21951/10/25-011 від 18.10.2010 року, збільшено визначені в податковому повідомленні-рішенні від 08.09.2010 р. № 0000422307/0 податкові зобовязання на 128, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на 64, 00 грн., а скаргу позивача залишено без задоволення.

Відповідно до цього, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2010 р. № 0000702307/1 та №0000422307/1.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 285/10/25-114 від 14.01.2011 року, повторну скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010 р. №0000422307/1 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010 р. № 0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

Після адміністративного оскарження позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень від 08.09.2010 р. № 0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих представниками сторін пояснень, між позивачем та ТОВ “РА “Креасвіт” 15.12.2008 р. було укладено договір поставки № 03-КСВ-08 з відповідними специфікаціями до нього, за умовами якого ТОВ “РА “Креасвіт” (продавець) зобовязується передати у власність покупця ТОВ «Афрізо», а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобовязується приймати та оплачувати рекламну поліграфічну продукцію.

У відповідності до видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи), ТОВ “РА “Креасвіт” передало ТОВ «Афрізо»товар (стенди ESBE NGR, фотозображення яких також наявні в матеріалах справи) на загляну суму 277020, 00 грн.

Згідно банківських виписок, що також містяться в матеріалах справи, ТОВ «Афрізо»перерахувало на банківський рахунок ТОВ “РА “Креасвіт” в якості оплати за товар грошові кошти на загальну суму 277020, 00 грн.

Суму податку на додану вартість, зазначену у податкових накладних, виданих ТОВ “РА “Креасвіт” позивачу за наслідками вчинених господарських операцій, ТОВ «Афрізо»включило до складу податкового кредиту в розмірі 46170, 00 грн.

Як видно з матеріалів справи, зазначені господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ “РА “Креасвіт” відбувалися в період з грудня 2008 року по лютий 2009 року включно, та в цей період, що також не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та зазначено в акті перевірки, ТОВ “РА “Креасвіт” було у встановленому законом порядку зареєстровано платником податку на додану вартість.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в наданих суду поясненнях не заперечувалась товарність здійснених операцій між позивачем та ТОВ “РА “Креасвіт”, зокрема фактичне поставлення товару та його оплата, однак, зважаючи на рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3493/09, яким визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість та статут ТОВ “РА “Креасвіт”, відповідач зазначає про неправомірність віднесення ТОВ “Афрізо” до складу податкового кредиту витрати з ПДВ, сплачені по господарських операціях з контрагентом ТОВ “РА Креасвіт”.

Стосовно викладеного вище, суд зазначає зокрема наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.90р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого не заперечує відповідач.

У відповідності до п. 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки на підтвердження обґрунтованості віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ТОВ “РА “Креасвіт”, позивачем надавались всі первинні бухгалтерські документи, докази сплати контрагенту коштів та податкові накладні.

Таким чином, єдиною підставою для встановлення порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, на яку посилається відповідач, є рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3493/09 яким визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість та статут ТОВ “РА “Креасвіт”.

Однак як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, зазначене рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 травня 2009 р. по справі № 3493/09 було скасовано ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2009 р., яким призначено справу до розгляду в загальному порядку, а також, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2009 р. закрито провадження у справі про визнання недійсними установчих документів ТОВ “РА “Креасвіт” на підставі відмови позивача від позову.

Згідно ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, на час здійснення зазначених правовідносин між позивачем та ТОВ “РА “Креасвіт”, а також виписки відповідних податкових накладних на адресу ТОВ «Афрізо», ТОВ “РА “Креасвіт” знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі документи товариства не були визнанні недійсними в установленому законом порядку, та ТОВ “РА “Креасвіт” було зареєстровано платником податку на додану вартість.

На час проведення перевірки позивача та на час розгляду даної справи, установчі документи ТОВ “РА “Креасвіт” також були та залишаються дійсними, та ТОВ “РА “Креасвіт” в установленому законом порядку зареєстровано платником податку на додану вартість.

Зазначені дані також не були заперечені представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, судом надавалась можливість відповідачу подати до суду додаткові документи в підтвердження правової позиції щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, зокрема надати матеріали зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ “РА “Креасвіт”, та декларації ТОВ “РА “Креасвіт” в розрізі правовідносин з ТОВ «Афрізо»щодо встановлення порушення ТОВ “РА “Креасвіт” податкового законодавства при взаємовідносинах з позивачем за перевіряємий період, а також надсилався відповідний запит до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

Однак, ні матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ “РА “Креасвіт”, ні декларацій ТОВ “РА “Креасвіт”, в розрізі правовідносин з ТОВ «Афрізо», що могли підтверджувати порушення ТОВ “РА “Креасвіт”, податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Афрізо» за перевіряємий період відповідачем до суду надано не було, а також Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не було надано відповіді на судовий запит щодо відповідності податковому законодавству діяльності ТОВ “РА “Креасвіт” в розрізі правовідносин з ТОВ «Афрізо».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс суми ПДВ за податковими накладними, що виписані ТОВ “РА “Креасвіт” до податкового кредиту відповідного періоду.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. Натомість представники позивача надали обґрунтовані пояснення, які підтверджені допустимими доказами, щодо заявлених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.09.2010 р. №0000422307/0, від 25.10.2010 р. № 0000422307/1.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.04.2011 р.