Постанова № 15135683, 07.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2011 року 09:53 № 2а-2665/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Фірма "Академпромбуд"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0009611504/0 від 30.07.2009року

За участю представників:

позивача :Забаснюк М.Л., Овдієнко І.М.

відповідача :Мельник Р.В. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма Академпромбуд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування акту про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) №858/15-310 від 30.07.2009р., скасування податкового повідомлення рішення №0009611504/0 від 30.07.2009р., першої податкової вимоги №1/1405 від 24.09.2009р., другої податкової вимоги №2/1630 від 10.11.2009р., листа №0222/10/24-033 від 16.11.2009р. та зобовязати утриматися від стягнення земельного податку з позивача у розмірі більшому, ніж це передбачено Законом України «Про плату за землю».

В судовому засіданні 07.04.2010р. представником позивача заявлено про зменшення позовних вимог та просить суд скасувати податкове повідомлення рішення №0009611504/0 від 30.07.2009р., першу податкову вимогу №2/1630 від 10.11.2009р., другу податкову вимогу №2/1630 від 10.11.2009р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю проведення камеральної перевірки та визначення податкового зобовязання по земельному податку за період квітень-травень 2009 року пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Земельна ділянка, що знаходиться у користуванні підприємства відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено і не відноситься до земель них ділянок, зазначених у частинах пятій десятій статті 7 та частині другій статті 6 Закону України «Про плату за землю». Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене з порушенням Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», «Про державну податкову службу в Україні»та просить скасувати повністю.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що, за результатами камеральної перевірки позивача складено Акт №858/15-310 від 30.07.2009р. яким встановлено порушення ст.14 Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого винесено податкове повідомлення - рішення №0009611504/0 від 30.07.2009р. про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 15898,40 грн., яке вважає правомірним та таким що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства. Внаслідок несплати позивачем у встановлені строки податкового зобовязання по земельному податку у розмірі 16693,32 грн. виник податковий борг перед бюджетом, внаслідок чого ДПІ у Святошинському районі м. Києва надіслані перша податкова вимога №1/1405 від 24.09.2009р. та друга податкова вимога №2/1630 від 10.11.2009р., які вважає правомірними.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку Приватного підприємства «Фірма «Академпромбуд»(код ЄДРПОУ 24091355) поданого за 2009 рік та складено Акт перевірки №858/15-310 від 30.07.2009р.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобовязання з земельного податку ПП «Фірма «Академпромбуд», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку за 2009 рік (№139 від 13.01.2009р.) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки підприємством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобовязання на 15898,40 грн.

За висновками Акту перевірки від 30.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №00096111504/0 від 30.07.2009р. про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 16693,32 грн., в т.ч. 15898,40 - основний платіж, 794,92 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Представник відповідача зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким встановлено, що 01.04.2009р. плата за земельні (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Згідно Відомостей про наявність документів на землю, яке підприємство подавало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва. земельна ділянка по вул.. Жмеринська, 26, м. Києва, яка знаходиться у користуванні підприємства, має кадастровий номер 75225005, площа якої складає 3059,09 кв.м.

Позивачем подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, згідно якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті за 2009 рік склала 47695,25 грн., і відповідно за базові податкові (звітні) місяці поточного року, тобто з січня по грудень 2009 року щомісячна сума нарахованого земельного податку, яка підлягає сплаті становить 3974,60 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як свідчать з матеріалів справи, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд бере до уваги, що Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.09.2010р. у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Зокрема, Шевченківський районний суд м. Києва дійшов висновку, що приймаючи п. 2 оскаржуваного рішення Київська міська рада діяла всупереч ч. 2 ст.2, ч.1 ст. 7, ст.. 13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 18, 21 Закону України «Про оренду землі», з перевищенням повноважень, передбачених ст.. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобовязання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009 рік та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва №0009611504/0 від 30.07.2009р. підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва, на підставі ст. 6 Закону №2181-ІІІ, надіслано на адресу ПП «Фірма «Академпромбуд»першу податкову вимогу №1/1405 від 24.09.2009р. та другу податкову вимогу №2/1630 від 10.11.2009р. на загальну суму податкового боргу у розмірі 16693,32 грн.

Враховуючи те, що судом встановлена неправомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0009611504/0 від 30.07.2009р., то і надіслані на підставі такого податкового повідомлення-рішення перша податкова вимога №1/1405 від 24.09.2009р. та друга податкова вимога №2/1630 від 10.11.2009р. також є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Фірма «Академпромбуд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0009611504/0 від 30.07.2009р. Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

3.Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу №1/1405 від 24.09.2009р. та другу податкову вимогу №2/1630 від 10.11.2009р. Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович