Постанова № 15135656, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2011 року 10:26 № 2а-2406/11/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд-ДБД»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722306/0 від 09.09.2010 р.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 17.02.2011 р. № б/н)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 21.12.2009 р. № 7646/9/10-008),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24.03.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд-ДБД»з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000722306/0 від 09.09.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0000722306/0 від 09.09.2010 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 513804, 60 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд-ДБД»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «СКС-Буд»за період з 01.06.2008 р. по 01.04.2009 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 25.08.2010 р. №518/23-6/34613448.

В зазначеному акті встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 513804, 60 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 25906, 20 грн., за листопад 2008 р. в сумі 331545, 60 грн., за грудень 2008 р. в сумі 64099, 40 грн., за лютий 2009 р. в сумі 32181, 80 грн., за березень 2009 р. в сумі 60071, 60 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000722306/0 від 09.09.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 513805, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 256902, 00 грн., на загальну суму 770707, 50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 28825/10/25-008 від 09.11.2010 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Також, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду повторної скарги № 319/10/25-114 від 17.01.2010 року, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих представниками сторін пояснень, між позивачем та ПП «СКС-Буд»було укладено Договір будівельного підряду № 30/06/08 від 30.06.2008 р. Відповідно до умов даного договору позивачу було надано послуги з виконання комплексу будівельних та монтажних робіт, що було підтверджено актами здачі-прийняття робіт (складеними за формою КБ-2) та додатками до них (довідками про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ-3), в яких визначені обсяги, вартість, види виконаних робіт та терміни їх здачі-прийняття, за якими було здійснено повний розрахунок, про що свідчать реєстри платіжних документів, що були надані до перевірки.

На виконання умов зазначеного договору, та додатків до нього, по факту виконаних послуг ПП «СКС-Буд»були виписані на користь ТОВ «Грандбуд-ДБД»відповідні податкові накладні з податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми ПДВ за цими податковими накладними позивач включив до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних, що також були надані до перевірки, всього на суму на суму 513804, 60 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. в сумі 25906, 20 грн., за листопад 2008 р. в сумі 331545, 60 грн., за грудень 2008 р. в сумі 64099, 40 грн., за лютий 2009 р. в сумі 32181, 80 грн., за березень 2009 р. в сумі 60071, 60 грн.

Документи, підтверджуючі товарність операцій між позивачем та ПП «СКС-Буд», зокрема Договір будівельного підряду № 30/06/08 від 30.06.2008 р. з відповідними додатками, акти здачі-прийняття робіт та довідки про вартість виконаних робіт а також реєстри платіжних документів, підтверджуючі розрахунок за надані послуги, позивач не мав змоги надати суду, зважаючи на вилучення зазначених документів Головним слідчим управлінням МВС України, що не заперечується представником відповідача.

З аналізу акту перевірки від 25.08.2010 р. №518/23-6/34613448, вбачається, що єдиною підставою для встановлення порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, на яку посилається відповідач, є Постанова Головного слідчого управлінням МВС України від 04.05.2010 р., в якій зазначається про проведення ГСУ МВС України досудового слідства по кримінальній справі № 24-85, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч.2.ст.209, ч.2 ст.205, ч.2-3 ст.358 Кримінального кодексу України за фактами повторного вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмивання) доходів.

В даній постанові визначено, що досудовим слідством у справі встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, створено ряд юридичних осіб, до яких зокрема відноситься ПП «СКС-Буд».

Зважаючи на викладене, відповідач зазначає про нікчемність укладеної угоди між позивачем та ПП «СКС-Буд», та неможливість виникнення, як податкових зобовязань, так і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Інших підстав щодо неправомірного включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум, сплачених ПП «СКС-Буд»за договором будівельного підряду, відповідачем надано не було, так само як і не заперечувалась товарність здійснених операцій, зокрема фактичне надання послуг та їх оплата.

Крім того позивачем до матеріалів справи були надані докази (перелік обєктів ТОВ «Грандбуд-ДБД») щодо фактичного виконання будівельних робіт на обєктах, яких позивач є головним підрядником, а роботи фактично виконувались ПП «СКС-Буд»на підставі зазначеного договору будівельного підряду.

Також до матеріалів справи позивачем був наданий протокол огляду веб-сторінок від 03.09.2010 р. до якого додані роздруківки з офіційних сайтів:

- Державної податкової адміністрації України, де зазначено дату анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП «СКС-Буд»21.07.2009 р., однак, як вбачається з цього ж документу, 25.09.2009 р. ПП «СКС-Буд»знову було зареєстровано платником ПДВ та є платником ПДВ на час розгляду даної справи,

- Державного підприємства «Інформаційно ресурсний центр», де зазначено, що станом на 13.09.2010 р. ПП «СКС-Буд»знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

- Міненергобуду, де зазначено, що станом на 03.09.2009 р. ПП «СКС-Буд»має чинну ліцензію на будівництво.

Крім того, позивачем до матеріалів справи був наданий витяг Єдиного державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2011 р., згідно якого стан юридичної особи ПП «СКС-Буд»- зареєстровано.

Зазначені дані не були заперечені представником відповідача в судовому засіданні.

Також, судом надавалась можливість відповідачу подати до суду додаткові документи в підтвердження правової позиції щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, зокрема надати матеріали зустрічної перевірки контрагента позивача ПП «СКС-Буд»та декларації ПП «СКС-Буд»в розрізі правовідносин з ТОВ «Грандбуд-ДБД»щодо встановлення порушення ПП «СКС-Буд»податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Грандбуд-ДБД»за перевіряємий період.

Однак, ні матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача ПП «СКС-Буд»ні декларацій ПП «СКС-Буд»в розрізі правовідносин з ТОВ «Грандбуд-ДБД», що могли підтверджувати порушення ПП «СКС-Буд»податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Грандбуд-ДБД»за перевіряємий період відповідачем до суду надано не було.

З огляду на викладене вбачається, що і на момент здіснення правовідносин між позивачем та ПП «СКС-Буд»і на даний час, ПП «СКС-Буд»був і є платником податку на додану вартість на підставі дійсного свідоцтва платника ПДВ, має чинну ліцензію на будівництво, а також знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого стан юридичної особи ПП «СКС-Буд»- зареєстровано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Порядок і особливості нарахування ПДВ на час здійснення вищезазначеної перевірки регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»

Відповідно до п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 даного Закону зазначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Представник відповідача у судовому засіданні посилався виключно на те, що ПП «СКС-Буд» є недобросовісним контрагентом, а угода між позивачем та ПП «СКС-Буд»є нікчемною, а отже позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Однак, відповідачем не було надано ні вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які мають відношення до створення ПП «СКС-Буд», ні даних по контрагенту позивача, які б свідчили про порушення ним чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, а тому судом не береться до уваги посилання відповідача на недобросовісність контрагента.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо проведення контрольної перевірки контрагента позивача в розрізі його правовідносин з позивачем за перевіряємий період щодо завищення або заниження контрагентом позивача зобовязань перед бюджетом, та не надано жодних доказів щодо існування такого порушення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс ПДВ за податковими накладними, що виписані ПП «СКС-Буд»до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення. Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000722306/0 від 09.09.2010 р.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 28.03.2011 р.