Постанова № 15130452, 15.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р.                                                                                 № 2а-10958/10/1370

о 17 год., 51 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»,

представник –ОСОБА_1 (довіреність від 30.11.2010 року)

до Державної податкової інспекції у м. Львові, представник –не з'явився

Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, представник –ОСОБА_2 (довіреність № 25697/102/10-017 від 25.10.2010 року)

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Укспецтехніка»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень та рішень про результати розгляду скарг.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 468/23-2/25230066 від 01.09.2010 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001912320/0/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням –рішенням та оскаржив його в порядку апеляційного узгодження. За результатами розгляду скарги ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001912320/1/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

На думку позивача, вказані податкові повідомлення –рішення є протиправними і підлягають скасуванню оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах та матеріалах зустрічної перевірки, а виключно на підставі неперевірених даних автоматизованої системи та припущеннях.

Позивач заперечує порушення ним п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки контрагентом ПП «Фудстаф»подано податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками та розшифровками за квітень, травень та червень 2010 року, в яких відображено податкові зобов’язання по господарських операціях з позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав лише позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в цій частині позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити з підстав зазначених в позовній заяві. В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарг представник позивача не підтримав.

Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентом ПП «Фудстаф»на суму 299458,11 грн. податкові декларації з податку на додану вартість ПП «Фудстаф»за квітень 2010 року подано з нульовими показниками, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту не заповненні (декларація № 99462 від 25.05.2010 року з відміткою недійсна), декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року не подано.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позов підтримав, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

01.09.2010 року відповідачем складено акт № 468/23-2/25230066 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ПП «Фудстаф»та ТОВ «Полімерград»за період з квітень, червень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий кредит всього в сумі 359458,11 грн.

В акті зазначено, що відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту»податкові декларації по податку на додану вартість ПП «Фудстаф»за квітень 2010 року подано з нульовими показниками, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту не заповненні (декларація № 99462 від 25.05.2010 року з відміткою недійсна), декларація по податку на додану вартість за червень 2010 року не подано. Декларація по податку на прибуток за 1 кв. 2010 року та за 1 півріччя 2010 року до ДПІ у Приморському районі м. Одеса не подавалось. Основні фонди на підприємстві відсутні.

Відповідно до наявної в відповідача інформації бази даних АІС «Системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту»податкова декларація по податку на додану вартість ТОВ «Полімерград»за червень 2010 року (декларація № 40851 від 19.07.2010 року) зазначена з відміткою недійсна. Основні фонди на підприємстві відсутні.

16.09.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001912320/0/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

28.10.2010 року відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення –рішення № 0001912320/0/22034/23-2 залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «Укрспецтехніка»п. Шпака С.А. –без задоволення.

02.11.2010 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення –рішення № 0001912320/1/22034/23-2 форми «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

18.11.2010 року ДПІ у м. Львові прийнято рішення про залишення повторної скарги без розгляду, у зв’язку з порушення строку подання.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями в (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8. ст. 1 цього ж Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховується обґрунтування позовних вимог позивачем, оскільки позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: відповіді ТОВ «Полімерград»про те, що податкові зобов’язання по відповідним поставкам товару

ТОВ «Укрспецтехніка»сформовані у повному обсязі за період травень, червень 2010 року, відповіді ПП «Фудстаф»за № 73 від 02.09.2010 року про те, що за період квітень – червень 2010 року обсяг поставки був включений в податкові зобов’язання у Декларації з податку на додану вартість відповідно у квітні, травні та червні. Також позивачем надані копії договору поставки № 07/05-09 від 12.05.2009 року укладеного між ТОВ «Полімерград»та ТОВ «Укрспецтехніка»на поставку товарів, товарно –транспортних накладних. Також позивачем надані копії розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень –червень 2010 року, копії податкових накладних квітень –червень 2010 року, копію договору від 16.04.2010 року укладеного між позивачем та ПП «Фудстаф»на поставку товарів.

Судом не враховуються пояснення відповідача щодо безпідставності включення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість квітень, червень 2010 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Судом також не враховуються пояснення відповідача, що на час перевірки в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності з контрагентами позивача, неподання такими податкових декларації з податку на додану вартість та/або з нульовими показниками, не заповнення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту, відсутність основних фондів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача (ПП «Фудстаф», ТОВ «Полімерград») не виконали свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов’язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 13.01.2009 року та позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постановах від 21.01.2010 року, від 21.07.2010 року.

Крім цього, відповідач не заперечував, що станом на час розгляду справи в результаті автоматичного співставлення даних податкового кредиту позивача на рівні ДПА України не встановлено розбіжності з вказаними контрагентами.

Відтак, обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту квітень, червень 2010 року на підставі вищевказаних податкових накладних відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення –рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/0/22034/23-2 форми «Р»від 16.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та

податкове повідомлення –рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/1/22034/23-2 форми «Р»від 02.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок на додану вартість 495287,00 грн. (в тому числі 359457,00 грн. основного платежу, 135830,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4., ст. 7, п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7, п.п. 7.7.10. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представником позивача не підтримано позовні вимоги в частині протиправними та скасування рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 28.10.2010 року за № 26312/10/25-0 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПІ у м. Львові від 18.11.2010 року за № 22254/10/25-005/102 про залишення повторної скарги без розгляду, рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 13.09.2010 року за № 21588/23-2 про розгляд заперечення до акту перевірки такі задоволенню не підлягають з підстав, що вказані рішення не мають для позивача наперед встановленої сили, оскільки такими позивачу не визначено суму податкового зобов’язання, а відтак не порушують його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб’єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/0 від 16.09.2010 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 0001912320/1 від 02.11.2010 року.

3. В іншій частині позивних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехніка»(ЄДРПОУ 25230066, м. Львів, вул. Дніпровська, 13/12) 0,70 грн. судового збору.

          5. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

          Постанова складена в повному обсязі 21.02.2011 року.

Суддя                                                                                           Гавдик З.В.