Постанова № 15130448, 25.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2011 р. № 2а-9315/10/1370

о 10 год., 38 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЛьвівського міського центру зайнятості, представник ОСОБА_1 (довіреність № 761/01 від 07.02.2011 року)

Львівського обласного центру зайнятості, представник ОСОБА_1 (довіреність № 19-4433/0-10 від 15.12.2010 року)

доОСОБА_2, представник ОСОБА_3

простягнення коштів в сумі 1883,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості, Львівський обласний центр зайнятості звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1883,35 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент реєстрації та надання статусу безробітного (19.07.2006 року) відповідач був зареєстрований, як фізична особа підприємець та отримував допомогу по безробіттю у періоди з 19.07.2006 року по 26.10.2006 року та з 28.09.2006 року по 28.09.2006 року проходив професійне у Львівському інституті МАУП за напрямком «Підприємець початківець»на яке затрачено кошти в сумі 102,26 грн.

Станом на дату розгляду справи сума коштів, виплачених відповідачу, як допомога по безробіттю та вартість професійного навчання становить 1883,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задоволити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач, представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечили з підстав, що відповідач підприємницькою діяльністю на момент реєстрації та надання статусу безробітного (19.07.2006 року) не займався, не мав заробітку або іншого передбаченого законом доходу про що повідомив органи державної служби зайнятості. Крім цього, позивач звертався до Управління державної реєстрації Львівської міської ради про припинення підприємницької діяльності, а також знявся з обліку у органах державної податкової служби та в Управлінні Пенсійного фонду України ще у 1997 році.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення виплачених як допомога по безробіттю та вартості професійного навчання в сумі 1883,35 грн. є безпідставними.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

В судовому засіданні судом оглянуто реєстраційну справу ОСОБА_2, згідно якої відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець з 1996 року, однак відомості про подання ним заяви про припинення підприємницької діяльності відсутні.

19.07.2006 року відповідач звернувся до директора Сихівського районного центру зайнятості м. Львова з заявою про надання йому статусу безробітного з наданням допомоги по безробіттю, при цьому, вказав, що на час подання заяви не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

07.09.2006 року між Сихівським районним центром зайнятості м. Львова та відповідачем укладено договір № 195-2006-2, згідно якого відповідача направлено на підвищення кваліфікації в Львівський інститут Міжрегіональної академії управлінням персоналом за навчальною програмою «Підприємець початківець»строком на 0.60 міс.(108 год.) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Виплата допомоги по безробіттю та вартість професійного навчання в сумі 1883,35 грн., що підтверджується розрахунком вимог та розрахунком вартості професійного навчання від 05.10.2010 року за № 08-3575/0-10.

22.09.2010 року Львівським міським центром зайнятості прийнято наказ № 443 «Про відшкодування коштів ОСОБА_2».

23.09.2010 року Львівським міським центром зайнятості направлено претензію № 7125/14, у якій ОСОБА_2 зобовязано повернути кошти в сумі 1883,35 грн. Вказана сума коштів відповідачем у встановлений строк добровільно не сплачена.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»за № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про зайнятість населення»за № 803-ХІІ від 01.03.1991 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»за № 755-IV від 15.05.2003 року із змінами і доповненнями, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 219 від 14.02.2007 року, із змінами і доповненнями, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 року, із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. «б»ч. 3 ст. 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього ж Закону, кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 цього ж Закону України, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно п.п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).

Згідно п.п. 6.14. п. 6 цього ж Порядку, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховується заперечення відповідача та його представника, оскільки станом на час подання заяви по надання статусу безробітного був зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 № 473349, листом управління державної реєстрації Львівської міської ради від 03.09.2010 року за № 1.4-8018/03-01-2044вих. та від 13.12.2010 року за № 1.4-9449/03/01-2779вих.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом враховуються пояснення представника позивачів щодо правомірності стягнення з відповідача допомоги по безробіттю та вартості професійного навчання, оскільки виплата допомоги по безробіттю здійснюється лише тим особам, які самостійно не забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, оскільки вказані особи відносяться до працездатного населення, відтак сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачами підтверджують підставність позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості та Львівського обласного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 виплачених йому коштів в сумі 1781,09 грн. підлягають задоволенню повністю. З пояснень представника позивача, вказана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, р/р 37170001000584, Банк ГУДКУУ у Львівській області, МФО 825014) допомоги по безробіттю в сумі 1781,09 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Львівського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491180, р/р 37174301900001, Банк ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) кошти витрачені на навчання в сумі 102,26 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, у порядку та строки згідно ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 01.03.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.