Постанова № 15128169, 12.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/2212/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі          Мороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                      

за позовом           за позовом                                         Закритого акціонерного товариства

«Донецьксталь» – металургійний завод»

до           до                                                  Східної митниці

Головного управління Державного казначейства України

в Донецькій області

про           визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000112/0/200018 від 02.07.2010 року, скасування рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000831/2 від 01.07.2010 року, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів: мита у розмірі 22 771,84 гривень та податку на додану вартість у розмірі 103904,33 гривень.

За участю:

від позивача:                                         ОСОБА_1 (за дов. № 540 від 01.10.2010 року)          

від першого відповідача:                     ОСОБА_2 (за дов. № 23/282 від 11.05.2010 року)

від другого відповідача:                    не з’явився

Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» – металургійний завод» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці, третя особа: Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000112/0/200018 від 02.07.2010 року, скасування рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000831/2 від 01.07.2010 року, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів: мита у розмірі 22 771,84 гривень та податку на додану вартість у розмірі 103904,33 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено другого відповідача – Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року були поновлені строки на звернення позивача до суду із зазначеною позовною заявою.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував наступним. 01 липня 2010 року позивач надав до першого відповідача декларацію митної вартості на ввезений ним на митну територію України товар – вогнетривку торкрет масу марок JEHEARTH 335D, JEHEARTH 33GP, з метою оформлення імпортованого товару у кількості 116000 кг. Загальна митна вартість була визначена позивачем на рівні 47110,80 Євро, що склало 457002,74 грн. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем був наданий пакет документів: контракт № Т7D 1096 від 01.09.2007 року; декларація митної вартості форми ДМВ-1; інвойс № 900 Т/1 від 22.06.2010 року на оплату від фірми «T7 EUROPE Ltd», Великобританія; специфікація № 12 до контракту № Т7-1095 від 01.10.2007 року (контракт між фірмою «T7 EUROPE Ltd» та фірмою «RASKIN INDASTRIES LIMITED»); платіжне доручення № FT1007161510О2CY від 16.07.2010 року (підтверджує факт оплати за контрактом № Т7-1095 від 01.10.2007 року); сертифікат походження товару № 032072; сертифікати якості товару №№ 25738, 25418, 25523, 25759, 25820, 25821, 25483; пакувальні листи на товар №№ 593/2010, 594/2010, 595/2010, 592/2010; рахунки фірми посередника SMZ-REVIMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited №№ 2812010, 2822010, 2832010, 2802010, від 22.06.2010 року; приходні ордери №№ 122, 121, 123, 124 від 05.07.2010 року та №№ 437, 438 від 12.07.2010 року; експортні вантажні митні декларації №№ 10SK5665EX00145500, 10SK5665EX00145609, 10SK5665EX00145708, 10SK5665EX00145807 від 22.06.2010 року. Крім того, позивачем був наданий висновок незалежної експертної оцінки товарів № 02/838/17763/577.

Проте, Східною митницею (першим відповідачем) було відмовлено позивачу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що видано картку відмови № 700000012/0/200018 від 02.07.2010 року. 01 липня 2010 року митним органом було прийнято рішення № 700000006/2010/000831/2 про визначення митної вартості товару, яким було відкориговано визначену позивачем митну вартість вантажу, заявленого до митного оформлення із застосуванням другого методу визначення митної вартості, встановивши ціну на товар на рівні 98310,00 Євро. З метою недопущення простою товару на митниці, позивач позивач збільшив вартість заявленого до розмитнення товару та надав до митного органу нову ВМД № 700000012/2010/200902 із визначенням митної вартості товару, зазначивши ціну товару на рівні 97858,54 Євро.

В наданому позові позивач, посилаючись на достатність наданих ним документів для визначення митної вартості ввезеного ним товару на митну територію України за першим методом (за ціною угоди, імпортованих товарів) зауважував на тому, що митна вартість була визначена митним органом із порушенням статей 265-273 Митного кодексу України та є завищеною. Визначення та наступна сплата обов’язкових при здійсненні митного оформлення платежів, виходячи із визначеної митним органом завищеної митної вартості товару, як зазначав позивач, призвели до сплати ним до бюджету зайвих коштів в сумі 126676,17 гривень, з яких мито – 22771,84 гривень, податок на додану вартість – 103904,33 гривень. З огляду на наведене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України зайво сплачену позивачем суму коштів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Перший відповідач – Східна митниця проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 11-23/2670 від 10 березня 2011 року. В наданих до суду запереченнях перший відповідач, посилаючись на частину 2 статті 265 Митного кодексу України, якою передбачено право митного органу на перевірку достовірності заяв, документів чи декларацій, поданих для цілей визначення митної вартості зауважував на тому, що при перевірці правильності визначення позивачем митної вартості ввезеного ним товару, ним було встановлено невідповідність ціни товару даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, що й стало приводом для витребування з позивача додаткових документів для визначення митної вартості. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати додаткові документи, але декларант відмовився від надання додаткових документів, через що митним органом було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування другого методу визначення митної вартості перший відповідач обґрунтовував недостатністю в митного органу інформації за для застосування першого методу визначення митної вартості.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Другий відповідач – Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. 12 квітня 2011 року через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду другим відповідачем було надано заяву про розгляду справи за відсутності представника Головного управління державного казначейства України в Донецькій області.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ

Позивач – Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30939178, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 152).

01 жовтня 2007 року між позивачем (покупець) та Фірмою «T7 EUROPE Ltd», Великобританія (продавець) був укладений контракт № Т7D1096, за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає та сплачує продукцію, номенклатура, ціна, умови та строки постачання якої визначені у специфікаціях до зазначеного договору.

Відповідно до додатку до контракту від 01.10.2007 року загальна вартість контракту складає суму всіх специфікацій до зазначеного договору. Відповідно до п. 5 Контракту оплата здійснюється в Євро шляхом банківського переводу на валютний рахунок продавця протягом 90 днів з моменту поставки.

Згідно Специфікації № 12 від 07.05.2010 року загальна вартість товару, що поставляється складає 47110,80 Євро.

Специфікацією передбачено, що товар поставляється на умовах Incoterms – 2000: DAF станція Матевці – Ужгород, Чієрна над Тисою – Чоп (кордон Словаччини та України).

Кількість товару визначена на рівні 116 тон.

01 липня 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № Т7D 1096 від 01.09.2007 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/200895 (арк. справи 18-19), інвойс № 900 Т/1 від 22.06.2010 року на оплату від фірми «T7 EUROPE Ltd», Великобританія (арк. справи 102); специфікація № 12 до контракту № Т7-1096 від 01.10.2007 року (контракт між фірмою «T7 EUROPE Ltd» та ВАТ «Донецьксталь» - металургійний завод») (арк. справи 113-114); платіжне доручення № FT1007161510О2CY від 16.07.2010 року (підтверджує факт сплати за контрактом № Т7-1095 від 01.10.2007 року (арк. справи 39); сертифікат походження товару № 032072 (арк. справи 35-36); сертифікати якості товару №№ 25738, 25418, 25523, 25759, 25820, 25821, 25483; пакувальні листи на товар №№ 593/2010, 594/2010, 595/2010, 592/2010 (арк. справи 63-66); рахунки фірми посередника SMZ-REVIMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited №№ 2812010, 2822010, 2832010, 2802010, від 22.06.2010 року (арк. справи 31-34); приходні ордери №№ 122, 121, 123, 124 від 05.07.2010 року та №№ 437, 438 від 12.07.2010 року (арк. справи 47-49); експортні вантажні митні декларації №№ 10SK5665EX00145500, 10SK5665EX00145609, 10SK5665EX00145708, 10SK5665EX00145807 від 22.06.2010 року (арк. справи 23-30). Крім того, позивачем був наданий висновок незалежної експертної оцінки товарів № 02/838/17763/577 (арк. справи 86-101).

Митну вартість позивачем було визначено на рівні 47110,80 Євро за першим методом визначення митної вартості. Виходячи із визначеної позивачем митної вартості, сума сплаченого податку на додану вартість складала 96457,57 грн., мита – 22966,00 грн.

01 липня 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/000895 митним органом було здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару: рахунки про здійснення платежів третім особам; прейскуранти (прас-листи) фірми виробника товару; калькуляцію фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару або сировини.

01 липня 2010 року декларант позивача був ознайомлений із необхідністю надання додаткових документів, про що свідчить його підпис на зворотному боці декларації митної вартості. Проте, надати додаткові документи декларант позивача відмовився та зазначив, що не має можливості надати додаткові документи.

У зв’язку із відмовою позивача надати додаткові документи на підтвердження правильності визначення ним митної вартості, першим відповідачем 02 липня 2010 року було прийнято картку відмови № 700000012/0/200018 (арк. справи 15), якою було відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон.

01 липня 2010 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000831/2 (арк. справи 13), яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням другого методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 98310,00 Євро за 116 тон.

02 липня 2010 року позивачем було здійснено митне оформлення ввезеного ним товару (арк. справи 20-21), митна вартість якого була визначена позивачем із врахуванням прийнятого Східною митницею рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000831/2.

Платежі, пов’язані із здійсненням митного оформлення, а саме: мито у розмірі 22771,84 грн. та податок на додану вартість у розмірі 103904,33 грн. були сплачені позивачем, що підтверджується позначкою «Сплачено» від 02 липня 2010 року, наявною на вантажно-митній декларації № 700000012/2010/200902 (арк. справи 20).

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно статті 88 Митного Кодексу України до обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Пунктом 7 Порядку передбачений обов’язок декларанта для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів подати до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

З урахуванням зазначених вимог, 01 липня 2010 року позивач з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу за умовами контракту № Т7D 1096 від 01.09.2007 року, надав митному органу пакет документів для здійснення митного оформлення, у тому числі декларацію митної вартості № 700000012/2010/200895, інвойс № 900 Т/1 від 22.06.2010 року на оплату від фірми «T7 EUROPE Ltd», Великобританія (арк. справи 102); специфікація № 12 до контракту № Т7-1095 від 01.10.2007 року (контракт між фірмою «T7 EUROPE Ltd» та ВАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод») (арк. справи 113-114); платіжне доручення № FT1007161510О2CY від 16.07.2010 року (підтверджує факт сплати за контрактом № Т7-1095 від 01.10.2007 року (арк. справи 39); сертифікат походження товару № 032072 (арк. справи 35-36); сертифікати якості товару №№ 25738, 25418, 25523, 25759, 25820, 25821, 25483; пакувальні листи на товар №№ 593/2010, 594/2010, 595/2010, 592/2010 (арк. справи 63-66); рахунки фірми посередника SMZ-REVIMEX в адресу фірми Ruskin industries Limited №№ 2812010, 2822010, 2832010, 2802010, від 22.06.2010 року (арк. справи 31-34); приходні ордери №№ 122, 121, 123, 124 від 05.07.2010 року та №№ 437, 438 від 12.07.2010 року (арк. справи 47-49); експортні вантажні митні декларації №№ 10SK5665EX00145500, 10SK5665EX00145609, 10SK5665EX00145708, 10SK5665EX00145807 від 22.06.2010 року (арк. справи 23-30). Крім того, позивачем був наданий висновок незалежної експертної оцінки товарів № 02/838/17763/577 (арк. справи 86-101).

Зазначені документи повністю відповідали вимогам, передбаченим Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Зважаючи на наведене, позивачем були виконані вимоги пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766.

Щодо доводів першого відповідача про необхідність витребування додаткових документів суд зазначає наступне.

Між позивачем та Фірмою «T7 EUROPE Ltd» укладено контракт, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах DAF станція Матевці – Ужгород, Чієрна над Тисою – Чоп (кордон Словаччини та України) (Інкотермс 2000) на склад Покупця (позивача). Згідно специфікації № 12 від 07.05.2010 року компанія-продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані із доставкою товару до зазначеного місця.

Наявність в продавця товару обов’язку щодо постачання товару до певного місця, свідчить про відсутність необхідності укладання позивачем договорів з третіми особами, що пов’язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась.

Висновки будь-яких спеціалізованих установ чи біржових організацій про вартість товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, відповідно до Переліку № 80, не належить до документів, обов’язкових для подання до здійснення митного оформлення товару. Отже, зазначені документи при поданні декларації витребовуються лише у разі неможливості встановлення вартості товару відповідно до першого методу. Проте, позивачем був наданий висновок незалежної експертної оцінки товарів № 02/838/17763/577 (арк. справи 86-101) на підтвердження визначеної митної вартості товару.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Першим відповідачем зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Таким чином перелік визначених цим пунктом документів не є вичерпним, або таким, що визначає документи, відсутність хоча б одного з яких є обов’язковою передумовою для неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Крім того, протягом судового розгляду справи представником першого відповідача не були визначені недоліки у наданих позивачем до митного органу документах, що спричинили неможливість встановлення визначеної позивачем за ціною договору митної вартості товару.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.          на основі віднімання вартості;

5.          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.          резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 – 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 Митного Кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем у вигляді комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті у вигляді сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до ст. 264 Митного Кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалося, між позивачем та Фірмою «T7 EUROPE Ltd» укладено контракт, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах DAF станція Матевці – Ужгород, Чієрна над Тисою – Чоп (кордон Словаччини та України) (Інкотермс 2000) на склад Покупця (позивача), при цьому компанія-продавець несе всі витрати та ризики, пов’язані із доставкою товару до зазначеного місця, тому жодних договорів з третіми особами, що пов’язані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначалась, позивачем не укладалось.

В судовому засіданні представником першого відповідача не було зазначено, які саме витрати, що впливають на визначення митної вартості за першим методом, не були включені позивачем до митної вартості ввезеного товару.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про недоведеність першим відповідачем надання декларантом недостовірних доказів щодо визначення митної вартості ввезеного товару. Посилання митного органу в якості підстави витребування додаткових документів на заниження митної вартості у порівнянні з цінами на подібні товари є необґрунтованим, оскільки позивачем були надані всі передбачені законодавством документи, що надають можливість визначити вартість зазначеного в декларації товару.

За таких обставин, першим відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації митної вартості, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за третім методом та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до пункту 17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766, рішення про визначення митної вартості товарів може бути оскаржено декларантом до митного органу вищого рівня та/або суду.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за №64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі – сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за другим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, сума надмірно сплаченого позивачем мита складає 22771,84 грн. та податку на додану вартість складає 103904,33 грн.

Відповідно до п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 103904,33 гривень та мита у розмірі 22771,84 гривень підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Східною митницею не доведена правомірність відмови у прийнятті наданої позивачем вантажної митної декларації та обчислення митної вартості товарів за третім методом. Отже, перший відповідач неправомірно визначив митну вартість ввезеного товару із застосуванням другого методу та неправомірно витребував додаткові документи з Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод», що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Отже, із врахуванням вищевикладеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          Оскільки судом задоволені вимоги Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод», сума сплаченого судового збору у розмірі 1286,44 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 40, 54, 72, 81, 86, 88, 264-273 Митного кодексу України, положеннями Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01 лютого 2006 року, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, положеннями,Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 230 від 17 березня 2008 року, Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 1227 від 12 грудня 2005 року та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000112/0/200018 від 02.07.2010 року, скасування рішення про визначення митної вартості № 700000006/2010/000831/2 від 01.07.2010 року, стягнення з державного бюджету надмірно сплачених платежів: мита у розмірі 22 771,84 гривень та податку на додану вартість у розмірі 103904,33 гривень задовольнити.

Визнати недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 7000000112/0/200018 від 02.07.2010.

Скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000831/2 від 01.07.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» суму надмірно сплачених платежів: мита у розмірі 22 771,84 гривень (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 84 копійки) та податку на додану вартість у розмірі 103904,33 гривень (сто три тисячі дев’ятсот чотири гривні 33 копійки).

Стягнути з державного Бюджету України суму сплаченого судового збору у розмірі 1286,44 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 44 копійки).

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 12 квітня 2011 року.

Повний текст постанови складений 18 квітня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Михайлик А.С.