Постанова № 15127526, 05.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2011 р. (13:05) Справа №2а-5000/09/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю представника:

позивача ОСОБА_1, дов.від 27.01.2011р.,

відповідача ОСОБА_2, дов.№454/10/10-08 від 16.03.2011р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Комунального підприємства «Комунгосп», м.Судак,

до відповідача Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим, м.Судак,

про визнання протиправним та скасування рішень.

Обставини справи: Комунальне підприємства «Комунгосп» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 22.01.2009р. повністю та податкового повідомлення рішення №9/163/10/17-1 від 22.01.2009р. частково.

Заявою про зміну позовних вимог від 18.05.2009р. (а.с. 43-45) позивач змінив позовні вимоги та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 22.01.2009р., №0000032301/0 від 22.01.2009р. повністю та частково податкове повідомлення-рішення №9/163/10/17-1 від 22.01.2009р.

Заявою від 03.03.2011р. (а.с.126) позивач зазначив, що в заяві про зміну позовних вимог від 18.05.2009р. допущено технічну описку, а саме замість податкового повідомлення-рішення №0000032301/0 від 22.01.09р. зазначено податкове повідомлення-рішення №0000022301/0 від 22.01.2009р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.03.2011р. залишено без розгляду адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301/0 від 22.01.09р., у звязку з його відкликанням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки є безпідставними оскільки КП «Комунгосп» не займається розміщенням відходів та Судацькій полігон не є спеціально відведеним місцем для розміщення відходів. Крім того зазначив, що податковою невірно застосовані ставки податку з власників автотранспортних засобів, оскільки сміттєвози відносяться до транспортних засобів спеціального призначення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки оскаржувані рішення прийняті з додержанням норм чинного законодавства. Крім того, зазначив, що позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки здійснює розміщення відходів, а наявні автотранспортні засоби сміттєвози віднесені до товарної позиції 8704 «автомобілі вантажні» та не є транспортними засобами спеціального призначення.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

ДПІ в м.Судак АР Крим в період з 15.12.2008 року по 31.12.2008 року було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КП «Комунгосп» в період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р.

За результатами перевірки було складено акт №1/23-0/31950550 від 09.01.2009 року (а.с.10-32), в якому зазначено про порушення податкового законодавства, а саме:

§порушення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМ України №303 від 01.03.1999р., п.5.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом ДПА України №№162/від 19.07.1999р.;

§порушення ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства відповідачем 22.01.2009 року прийняті зокрема, податкові повідомлення рішення №0000032301/0 (а.с.6) про визначення КП «Комунгосп» збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 151172,87 грн. (основного зобовязання в розмірі 105233,39 грн. та штрафних санкцій в розмірі 45939,48 грн.) та №9/163/10/17-1 (а.с.7) про визначення податку з власників транспортних засобів на суму 12372,50 грн. (основного зобовязання в розмірі 7795,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 4577,50 грн.).

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо епізоду з порушенням позивачем Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМ України №303 від 01.03.1999р., суд виходить з наступного.

Як зазначено в акті перевірки №1/23-0/31950550 від 09.01.2009р., основним видом діяльності позивача є надання послуг, а саме комунальних послуг місту і населенню (озеленіння і реконструкція зелених насаджень, благоустрій, вуличне освітлення міста, санітарне очищення (механічне і ручне прибирання міста, послуги міського полігону відходів ТПВ, вивозу сміття, вивозу твердих побутових відходів і рідких нечистот, вилов і відстріл бродячих тварин, ритуальні послуги, здача приміщень в оренду).

Крім того, під час проведення перевірки досліджувалися договори, контракти, угоди про надання послуг ТПВ, акти виконаних робіт, калькуляція вартості талонів ТПВ, згідно яких позивач надавав послуги по вивезенню та видаленню твердих побутових відходів.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначаються Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (надалі-Закон №1264, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно ст.44 якого на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів, встановлюється збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення, встановлювалися на момент виникнення спірних правовідносин, Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджених постановою КМ України №303 від 01.03.1999р. (далі-Порядок №303), згідно п.2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

§викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

§скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

§розміщення відходів.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про відходи» (далі-Закон №187, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі.

Відповідно до п.4 Положення №303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору, затверджений Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №162/379 від 19.07.1999р. (далі-Інструкція №162/379, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 3.1 Інструкції №162/379 визначено, що об'єктами обчислення збору є, зокрема для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що за розміщення відходів сплачується збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.1 Закону №187 під терміном відходи розуміються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення, а розміщенням відходів є зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах,

Разом з тим, вищезазначена норма визначає, що зберіганням відходів є тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення), захоронення відходів є остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів, а спеціально відведеними місцями чи об'єктами є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Судацької районної ради депутатів трудящих №738 від 11.12.1960р. (а.с.146), затвердженого рішенням облвиконкому №72 від 27.01.1961р., відведена земельна площею 3,0 га. Судацькій селищній раді за рахунок земель В/С «Судак» для організації звалища.

Згідно до договору №3 по наданню послуг утримання полігону ТПВ від 01.01.2008р. (а.с.147-148), виконавчий комітет Судацької міської ради (замовник) доручає, а КП «Комунгосп» (виконавець) зобовязується виконати за завданням замовника послуги, а саме утримання полігону ТПВ.

Таким чином, КП «Комунгосп» надавало послуги з розміщення відходів на полігоні ТПВ, у звязку з чим є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, та внаслідок відсутності встановлених лімітів розміщення відходів, відповідачем правомірно нараховано збір в пяти кратному розмірі та відповідно штрафні (фінансові) санкції.

Щодо епізоду з порушенням ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», суд виходить з наступного.

Як зазначено в акті перевірки №1/23-0/31950550 від 09.01.2009р., відповідачем донараховано податку з власників транспортних засобів за 2007р. в розмірі 3897,50 грн. та за 2008р. в розмірі 3897,50 грн. з урахуванням сума податкового зобов'язання розрахована позивачем із застосування ставок податку за кодом згідно із Гармонізованою системою опису і кодування товарів 8704, згідно наступних автомобіль:

§ГАЗ 53 (мусоровоз) 1 одиниця, обєм двигуна 4250 куб.см.;

§ЗИЛ 130 (автоцистерна) - 2 одиниця, обєм двигуна 6000 куб.см.;

§МАЗ 5337 (мусоровоз) 1 одиниця, обєм двигуна 11150 куб.см.;

§ЗИЛ 431310 (мусоровоз) 1 одиниця, обєм двигуна - 6000 куб.см.

У період 2007-2008р. питання встановлення податку з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах, регулювалося Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (далі-Закон №1963, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно статтею 2 Закону №1963 об'єктами оподаткування є, зокрема автомобілі вантажні - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТЗЕД ) 87 04; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 87 05 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Статтею 3 цього Закону ставки податку встановлені дефиренційовано в залежності від типу транспортного засобу та його коду згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, для автомобілів з кодом 8705 - автомобілі спеціального призначення (крім пожежних і швидкої допомоги)ставки встановлені в меншому розмірі, ніж за автомобілі з кодом 8704 автомобілі вантажні.

Згідно постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2009р. у справі №2а-11931/09/4/0170 (а.с.134-136), яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010р. (а.с.132-133), про оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.04.2009 року №0000281501/0 (щодо про донарахування податку з власників транспортних засобів за розрахунком сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік відносно тих самих автотранспортних засобів), встановлена правомірність висновків ДПІ в м.Судак АР Крим щодо не належності вищезазначених автомобілів до категорії «автомобілі спеціального призначення» за кодом 8705.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини належності вищевказаних автотранспортних засобів до автомобілів вантажних відповідно до коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності ( УКТЗЕД ) 87 04, не потребують доказування.

Разом з тим, також не потребує доказуванню встановлена вищезазначеним рішенням обставина неможливості визначення коду транспортного засобу виключно на підставі розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів і картки особового рахунку позивача.

Як вбачається з п.2.8 акту перевірки №1/23-0/31950550 від 09.01.2009р., під час перевірки використовувалися наступні узагальненні документи:

1.головні книги за 2007-2008 роки;

2.журнали-ордери по балансовим рахункам: 10,112,131,15,20,301,311,312,313,361, 362,377,39,40,44,50,601,641,643,671,672,684,685,70,71,74,79,80-85:

3.первинні бухгалтерські документи. Бухгалтерська звітність форми 1,2. Авансові звіти, накладні, рахунки, кошторис, акти виконаних робіт, виписки банку;

4.розрахунок сплати Єдиного податку;

5.декларації з податку на прибуток;

6.декларації з ПДВ;

7.відомості податкового обліку валового доходу, валових витрат, амортизації;

8.книги обліку продаж і придбання, реєстри отриманих і виданих податкових накладних;

9.податкові накладні з ПДВ;

10.розрахунки по місцевим податкам і зборам;

11.договори, контракти, угоди про надання послуг ТПВ, акти виконаних робіт, калькуляція вартості талонів ТПВ;

12.статутні, дозвільні документи на право здійснення підприємницької діяльності;

13.відомості нарахування заробітної плати, табелі обліку робочого часу, штатний розпис працівників, звіт ф. 1ДФ, список осіб, які користуються пільгами по податку з доходів фізичних осіб, документи що дають право на надання пільг громадян, накази по підприємству про прийом на роботу робітників та їх звільнення (як штатних так і тимчасових за виконання робіт з договорів цивільно-правового характеру);

14.книга обліку розрахункових операцій, розрахункова книжка.

Тобто, під час перевірки не досліджувалися документи на підставі яких можливо достовірно встановити коди автотранспортних засобів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД ) 87 04, а також самі розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за відповідні періоди.

Крім того, до матеріалів справи представником позивача надані копії реєстраційних документів на автотранспортні засоби в кількості чотирьох, які зареєстровані у 2007 році (а.с.143145) за типом автомобілі спеціальні мусоровози.

Частиною ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Враховуючи відсутність факту дослідження податкової звітності з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та інших документів на підставі яких можливо достовірно встановити коди автотранспортних засобів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), суд приходить до висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №9/163/10/17-1 від 22.01.2009р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 05.04.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 11.04.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9/163/10/17-1 від 22.01.2009р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Комунгосп» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.