Постанова № 15127485, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2011 р. Справа №2а-3247/11/0170/13 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське Міжрайпаливо"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №01 від 11.01.2011,

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2011 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181), Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 №2535-ХП (надалі –Закон про плату за землю). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим 23.12.2010 проведено невиїзна документальна перевірка підприємства по питанню сплати земельного податку за період з 30.04.2010 по 23.12.2010.

За результатами перевірки складено акт № 885/15-03/01884567 від 23.12.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, яким встановлено, що на протязі десяти календарних днів, наступних за останнім до відповідного граничного строку подання податкової декларації платник податку зобов’язаний самостійно сплату суму податкового зобов'язання. Фактично сплата податку зроблена пізніше терміну.

Так сума сплаченого податкового зобов'язання 436,49 грн. була погашена 30.11.2010, а строк погашення зобов'язання настав 30.04.2008; сума сплаченого податкового зобов'язання 391,59 грн. була погашена 22.12.2010, а строк погашення зобов'язання настав 30.05.2008; сума сплаченого податкового зобов'язання 487,41 грн. була погашена 30.11.2010, а строк погашення зобов'язання настав 30.05.2008; сума сплаченого податкового зобов'язання 530,58 грн. була погашена 22.12.2010, а строк погашення зобов'язання настав 01.07.2008;

На підставі даних акту перевірку, керуючись п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, відповідачем 10.01.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001611503/0 за затримку сплати узгодженого зобов’язання з земельного податку більш 90 календарних днів про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у сумі 923,05грн.

Відповідно до Земельного кодексу України (далі –ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 2 Закону про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Згідно зі ст. 14 Закону про плату за землю платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Судом встановлено, що 30.01.2008 позивачем був поданий податковий розрахунок земельного податку за 2008 рік, ще зазначений загальний обсяг земельного податку –10541,50 грн., та щомісячний розмір земельного податку –879,00 грн.

Статтею 17 Закону про плату за землю встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що орендна плата за земельну ділянку за березень 2008 року повинна була бути сплачена до 30.04.2008, фактично позивачем було сплачено 879,00 грн. платіжним дорученням від 23.04.2008 №77. Орендна плата за квітень 2008 року підлягала до сплати до 30.05.2008, сплачена була у сумі 879,00 грн. за меморіальним ордером від 30.05.2008 №335620. Податкове зобов’язання з орендної плати з травень 2008 року підлягало до сплати до 30.06.2008, а було фактично сплачено 27.06.2008 за квитанцією №287.

Таким чином судом встановлено, що податкове зобов’язання з орендної плати було сплачено позивачем своєчасно і у повному обсязі.

Судом було перевірено обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій та встановлено наступне.

За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, а матеріалами справи підтверджується своєчасність сплати орендної плати позивачем. З урахуванням наведеного суд робить висновок про протиправність нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції за порушення строку сплати узгодженого податкового зобов’язання у розмірі 50% від сплаченої суми, оскільки факт прострочення не знайшов свого підтвердження.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Застосовуючи наведені принципи, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та визначає протиправним та скасовує податкове повідомлення рішення Джанкойської ОДПІ від 10.01.2011 №0001611503/0

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, яке відбулось 14.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.04.2011.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 10.01.2011 №0001611501/0.

3.Стягнути на користь Республіканського підприємства "Джанкойське Міжрайпаливо" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.