Постанова № 15127472, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2011 р. Справа №2а-1125/11/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю представників сторін від позивача - ОСОБА_1 (довіреність №1448/10/10-007 від 23.06.2010р.);

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим

до Приватного підприємства «Кримська агенція перспективних досліджень»           про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Судак АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Приватного підприємства «Кримська агенція перспективних досліджень» (далі ПП «КАПД», відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій у сумі 2381,60грн. та заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1017,30грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у строк, встановлений законодавством України відповідачем не сплачено суми заборгованості з податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечення на позов не надав, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином – судовою повісткою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 25.01.2011р. відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез’явившегося представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідач у справі є юридичною особою (ІН 32656008), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.16).

Відповідач знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Судак з 03.12.2003р., що підтверджується довідкою №2814/10/29-014 від 07.12.2010р. (а.с.25).

Таким чином, відповідач є суб’єктом господарювання, платником податків, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Посадовими особами ДПІ у м. Судак було здійснено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Кримська агенція перспективних досліджень» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2006р. по 01.02.2009р.

За результатами перевірки складено акт №101/23-3/32656008 від 10.02.2009р., в висновках якого зазначено що відповідачем порушено п.7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме ліміт каси перевищено на суму 1190,18грн., п.п 1.6 п.1.15 ст.1, п.п «д», п.1.3 ст.1, п.п 3.1.3 п. 3.1, п.п 3.2.3 п. 3.2, п. 3.5 ст.3, п.п 9.11.1 п.9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р., по результатам перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 339,10грн. (а.с.5-12).

Акт перевірки №101/23-3/32656008 від 10.02.2009р. представником ПП «КАПД» не підписано у зв’язку з неявкою представника, про що складено акт №5/23-0 від 12.02.2009р.

На підставі акту перевірки №101/23-3/32656008 від 10.02.2009р. ДПІ в м. Судак прийняте рішення №0000562301/0 від 02.03.2009р. про застосування до ПП «КАПД» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2381,60грн. та податкове повідомлення-рішення №0000221700/0 від 02.03.2009р. про визначення ПП «КАПД» суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1017,30грн., у тому числі 339,10грн. за основним платежем, 678,20грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначені рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржено.

27.04.2009р. ДПІ в м. Судак виставлено першу податкову вимогу на загальну суму 3398,60грн., яка вручена відповідачу 30.04.2009р., про що свідчить підпис на почтовому повідомленні (а.с.17).

13.03.2009р.ДПІ в м. Судак виставлено другу податкову вимогу на загальну суму 3353,52грн., яка вручена відповідачу 26.03.2009р., про що свідчить підпис на почтовому повідомленні (а.с.18).

Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 (далі Положення №637) визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.1 Положення №637 терміни вживаються у наступному значенні:

ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час;

готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами;

каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Пунктом 2.7 Положення №637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до п.5.2 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Відповідно до п.2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Нормами п.2.3 Положення №637 визначено, що у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Перевіркою встановлено, що в періоді який перевірявся ліміт каси, розрахований підприємством самостійно та затверджений наказом №01 від 04.01.2006р. складав 170,00грн.

Відповідно до п.2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.7.50 Положення №637 контроль за встановленням і дотриманням підприємствами встановлених лімітів каси та строків здавання готівкової виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України.

Порядок проведення перевірки визначено розділом 7 Положення №637, так, зокрема п. 7.41. встановлено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Пунктом 7.43 встановлено, що під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо. Порядок оформлення видачі готівки під звіт на відрядження регулюється нормами Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р.

Так, зокрема Інструкцією визначене, що підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка вибуває у відрядження, у спеціальному журналі за формою згідно з додатком до цієї Інструкції. (п.4). Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток. (п.5). Відповідно до п.15 Інструкції підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв'язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Пунктом 16 встановлено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України №663. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

Відповідно до п.12 витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються. При проведенні перевірки ПП «КАПД» встановлено, що в «Звіті про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт» відсутні документи, що підтверджують здійснення витрат на придбання квитка, у зв’язку із тим, що до зазначеного звіту надано ксерокопію квитка від 20.11.2006р. Таким чином відповідно до п.12 Інструкції такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що в порушення норм Постанови КМУ від 23.04.1999р. №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» відповідачем нараховано добові у сумі 1260,00грн. (180,00грн. х 7діб), однак відповідно до норм відшкодування витрат на відрядження, встановлених зазначеною інструкцією відповідачем повинно було бути нараховано добові у сумі 175,00грн.(25грн.х 7діб). Таким чином різниця складає 1085,00грн.

Таким чином відповідно до п. 2.3 Положення №637 кошти в розмірі 1360,18грн. додаються до фактичних залишків готівки в касі. Судом встановлено, що ліміт каси у періоді, що перевірявся затверджено підприємством у розмірі 170,00грн. Перевищення остатку готівки в касі підприємства ліміту готівки, таким чином, складає 1190,18грн.

Відповідно до п.1 Указу Президента №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Таким чином судом встановлено обґрунтованість застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 2380,36грн. (1190,18грн. х 2). Позивачем не надано доказів правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 1,24грн., а відтак в частині стягнення цієї суми у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Порядок нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб регулюється нормами Закону України №889-ІV від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889, тут і далі чинного в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, зокрема, в цьому законі визначено, що платниками податку з доходів фізичних осіб є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до п.3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону №889 об'єктом оподаткування нерезидента є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. Зокрема, відповідно до п. 4.2.1 об’єктом оподаткування є доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п 9.11.1. п. 9.11 ст.9 Закону №889 доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 9.11.3 Закону №889 визначено, що якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Визначення податкового агента наведене у п.1.15 Закону №889. Так податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №889 податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 8.1.1 ст.8 Закону №889 визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно п.7.3 ст.7 Закону ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Судом встановлено, що у листопаді 2006р. відповідачем найманій особі – нерезиденту була нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 2000,00грн. Згідно аналізу вищевикладених норм відповідач повинен був утримати з такої найманої особи і перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 520,00грн. (2000,00грн.х 26%), а фактично утримав і перерахував 250,90грн. Крім того з матеріалів справи вбачається, що у 2006р. у зв’язку із неправомірним зменшенням бази оподаткування відповідачем утримано податку з доходів фізичних осіб на 70,00грн. менше, ніж він повинен був утримати згідно до законодавства.

Відповідно до п.17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону. Відповідно до вищезазначеної норми позивачем нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 678,20грн. (339,10грн х 2). Податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2009р. за №0000221700/0 відповідачу визначені податкові зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб сумі 1017,30грн., в тому числі 339,10грн. за основним зобов’язанням та 678,20грн. за штрафними санкціями. Таким чином судом встановлено, що податок з доходів фізичних осіб у сумі 339,10грн. донараховано позивачем обґрунтовано.

Зазначене податкове повідомлення-рішення у встановленому порядку не оскаржено.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача з податку з доходів фізичних осіб складає 1017, 30грн. (339,10грн + 678,20грн.).

Як вбачається із позовної заяви, підставою для звернення до суду є не сплата відповідачем в установлений законом строк донарахованого податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій, застосованих позивачем до відповідача рішеннями № 0000562301/0 від 02.03.2010р., №0000221700/0 від 02.03.2009р.

Однією із функцій Державної податкової адміністрації України, згідно ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу», є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів, контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролем за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати заборгованості у загальній сумі 3397,66 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14.04.2011р. У повному обсязі відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 19.04.2011р.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Кримська агенція перспективних досліджень» (98000, АР Крим, м. Судак, вул. Партизанська, б 17, кв.12, ІН 32656008) в дохід державного бюджету заборгованість у сумі 3397 (три тисячі триста дев’яносто сім) грн. 66коп у тому числі зі сплати штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки в сумі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 36коп., (р/р 31118104700031, в УДК в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740672, код платежу 210809000), заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1017(одна тисяча сімнадцять) грн. 30коп (р/р332168007000031 в УДК в АРК, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740672, код платежу 11010100).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Москаленко С.А.