Рішення № 15126748, 19.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/7519.04.11 За позовомДочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" до Приватного підприємства "Імперія-М"

простягнення 2 714,12 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Митяй Л.А. –представник

від відповідача не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" про стягнення з Приватного підприємства "Імперія-М"заборгованості у розмірі 2 714,12 грн., у тому числі основний борг у розмірі 2448,24 грн., пеня у розмірі 109,51 грн., 3% річних у розмірі 49,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 106,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 182 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 27.09.2008, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з жовтня 2008 року по лютий 2010 року.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отримані ним 12.03.2011 та 31.03.2011, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

27.09.2008 між Житловим управлінням "Південне" Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (постачальник), яке є відособленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства без права юридичної особи, та Приватним підприємством "Імперія-М"(споживач) укладено Договір № 182 про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник надає комунальні послуги на нежитлові приміщення № 1, що належать споживачу в будинку по вул. І. Пулюя, 2, загальною площею 184,8 кв.м.

Згідно з п. 2 розділу 1 Договору споживач сплачує вартість наданих комунальних послуг, експлуатаційних витрат, та плати за землю згідно розрахунків, які є в Додатку № 1 до цього Договору.

Розмір плати за комунальні послуги може бути переглянутий і разі зміни цін і тарифів на комунальні послуги, підтвердженими нормативними документами з дня їх зміни.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Договору споживач зобов’язується сплачувати за комунальні послуги, експлуатаційні витрати і плату за землю з моменту підписання договору до 20 числа поточного місяця.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що умовами договору сторонами погоджено строк перерахування відповідачем орендної плати, комунальних платежів та відшкодування земельного податку, а саме до 20-го числа поточного місяця.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

          Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов’язань по Договору № 182 від 27.09.2008 не виконав, за надані експлуатаційні витрати за період з жовтня 2009 року по 30.09.2009 не розрахувався, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1312,82 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджена і самим відповідачем шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків від 03.11.2009.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 182 від 27.09.2008 у розмірі 1 312,82 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року у розмірі 1135,42 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з п. 10 Договору строк дії договору встановлений з 01.10.2008 до 30.09.2009.

Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено автоматичного поновлення строку його дії.

Нового договору про надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території позивачем не надано.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини. Статтею 19 ч. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

Зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" випливає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.

Тобто, відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за Договором № 182 від 27.09.2008.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем.

Враховуючи те, що позивачем не доведено жодних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу за експлуатаційні витрати за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року, суд визнає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 109,51 грн., 3% річних у розмірі 49,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 106,89 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 розділу 2 Договору відповідач зобов’язаний за несвоєчасну оплату платежів сплачувати на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалами суду від 28.02.2011 та від 22.03.2011 позивача зобов’язано надати детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат із зазначенням періоду (дата початку нарахування та дата, по яку нараховується, за кожний місяць окремо), за який нараховуються штрафні санкції.

Позивачем вимог ухвал суду не виконано, не надано детального обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України заявлені позивачем до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Імперія-М"(03151, м. Київ, вул. Волинська, 31, кв. 19, ідентифікаційний код 33492855, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення "Екос" Акціонерного товариства холдингової компанії "Київміськбуд" (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, ідентифікаційний код 23739162) заборгованість у розмірі 1312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 82 коп., державне мито у розмірі 49 (сорок дев’ять) грн. 34 коп. та 114 (сто чотирнадцять) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 22.04.2011