Рішення № 15126747, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/5820.04.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про стягнення 3111, 40 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не зявились

від відповідача: Туринська В.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 3111, 40 грн., з яких: 2891, 60 грн. страхове відшкодування та 219, 80 грн. - пеня. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відшкодувавши шкоду страхувальнику, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування страхувальнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Судове засідання, призначене на 14.03.2011 р. не відбулось з технічних причин.

У судових засіданнях 21.03.2011 р. та 06.04.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошувались перерви.

У процесі провадження у справі представник позивача надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача витрати з оплату звіту про оцінку автомобіля в розмірі 330, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині.

При цьому суд відзначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Разом з тим, у своїй заяві позивач не збільшує предявлені вимоги, а фактично заявляє нову вимогу - про стягнення з відповідача витрат з оплати звіту про оцінку автомобіля в сумі 330, 00 грн., що після порушення господарським судом провадження у справі не передбачено. Крім того, позивач у заяві не виклав норми матеріального права, на яких грунтується вказана вимога та не надав доказів надсилання відповідачеві копії вищезазначеної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, суд відмовляє у прийнятті до розгляду поданої позивачем заяви.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що позивач не має підстав для звернення з регресними вимогами до відповідача, оскільки відповідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи ОСОБА_1

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 р. у даній справі строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.

У дане судове засідання представник позивача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача заперечив проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»та Закритим акціонерним товариством «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»укладено договір добровільного комплексного страхування № КМ.ДМт06-01.571/10, обєктом якого майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: марки Ford Focus, державний номер АА 6908 ІС, 2008 року випуску.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № ААС 655373, власником транспортного засобу марки Ford Focus, державний номер АА 6908 ІС, 2008 року випуску є Закрите акціонерне товариство «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна».

20.10.2008 р. між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_1, як страхувальником укладено поліс № ВВ/8155580 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1, власника транспортного засобу DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску.

25.09.2009 р. о 13 год. 10 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, зареєстрована в. м. Запоріжжя, вул. Українська, напроти буд. 57, учасниками якої є - транспортний засіб DAEWOO LANOS, номерний знак НОМЕР_3, 1999 року випуску, що належить Курті Миколі Васильовичу та транспортний засіб марки Ford Focus, державний номер АА 6908 ІС, 2008 року випуску є Закрите акціонерне товариство «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», що підтверджується довідкою МВС України № 8479863 про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.10.2009 р. у справі № 3-2385/2009 ОСОБА_1 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Загальний розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки Ford Focus, державний номер АА 6908 ІС, 2008 року випуску, що належить Закритому акціонерному товариству «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 326 про оцінку автомобіля, складеного 01.10.2009 р. ДП УЕЦ «Експерт-Сервіс-Авто»складає 2593, 22 грн. .

Згідно страхового акту № 6672 до справи № КА157-09 про настання страхового акту р. позивачем встановлено факт настання страхового випадку внаслідок обставин, що сталися 25.09.2009 р. в м. Запоріжжя, вул. Українська напроти буд. 57, з автомобілем марки Ford Focus, державний номер АА 6908 ІС, 2008 року випуску, що належить Закритому акціонерному товариству «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»та призначено до виплати в якості страхового відшкодування в розмірі 2891, 60 грн.

18.11.2009 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику в розмірі 2891, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 10455 від 18.11.2009 р.

12.07.2010 р. відповідач отримав заяву від Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»про виплати суми страхового відшкодування в розмірі 2891, 60 грн., оскільки ОСОБА_1 застрахований обовязковою цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів в Національній акціонерній страховій компанії «Оранта», що підтверджується полісом № ВВ/8155580 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Станом на день розгляду справи відповідач відповіді на вищезазначену заяву не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування з урахуванням пені в розмірі 3111, 40 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, в розмірі 2891,60 грн., до нього перейшло право регресної вимоги до винної особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Аб.1 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Аб.16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до Правил добровільного страхування транспортних засобів №19-1 (далі правила), які зареєстровані Міністерством фінансів України за №0602903, а саме п. 7.1.4 Страховик зобовязаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.

Відповідно до п. 2.2.1 Правил, страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т. ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2891, 60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату суми страхового відшкодування за період з 13.08.2010 р. до 07.02.2011 р. в розмірі 219, 80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, що передбачено Цивільним кодексом України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

На підставі п.п. 37.1, 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” пеня сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасну виплату страхового відшкодування саме потерпілому, тобто, у даному випадку права на предявлення вимоги про стягнення пені з відповідача немає.

За таких обставин, враховуючи, що між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо виконання такого зобовязання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 219, 80 грн. за вказаний період є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 2891, 60 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (01001, м. Київ, вул. Мало підвальна, буд. 5, код 23734213) 2 891 (дві тисячі вісімсот девяносто одна) грн. 60 коп., 94 (девяносто чотири) грн. 79 коп. державного мита та 219 (двісті девятнадцять) грн. 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання 05.05.2011 р.