Рішення № 15126717, 04.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/10704.05.11 За позовомМіжгалузевого інституту управління Міністерства освіти та науки України ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Про стягнення 136312,70 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 120/07 від 19.07.2010

ОСОБА_2 по дов. № б/н від 27.08.2010

Від відповідача не зявився

Від третьої особи ОСОБА_3 по дов. № 18 від 26.04.2011

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міжгалузевого інституту управління Міністерства освіти та науки України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»128810,40 грн. боргу по орендній платі 5881,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 1620,86 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 1201 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 порушено провадження у справі № 3/107, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та призначено справу до розгляду на 04.05.2011.

Позивач в судовому засіданні 04.05.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 04.05.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.04.2011.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-а.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Третя особа у поданих в судовому засіданні 04.05.2011 поясненнях позовні вимоги підтримала.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.05.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»обєктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

25.11.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь» (орендар) було укладено договір № 1201 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), загальною площею 964,9 кв. м., в тому числі приміщення 1 та 2 поверхів площею 874,6 кв. м., підвалу площею 90,3 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в, що знаходиться на балансі Міжгалузевого інституту управління (далі балансоутримувач). Майно передано в оренду з метою розміщення офісних приміщень 874,6 кв. м., розміщення складу 90,3 кв. м.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобовязаний передати орендарю в оренду майно згідно з розділом 1 цього договору по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна.

Згідно акту прийму-передачі від 25.11.2004 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 964,9 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено з 25.11.2004 по 25.11.2009.

05.06.2007 сторонами укладено додатковий договір № 01, згідно якого внесено зміни до договору оренди в частині порядку нарахування орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 у справі № 40/311, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010, встановлено, що договір № 1201 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.11.2004 припинив свою дію 25.11.2009, в звязку з чим було виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»з орендованого державного нерухомого майна загальною площею 964,9 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в та зобовязано повернути зазначене приміщення по акту приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи орендар 19.08.2010 повернув, а орендодавець прийняв згідно акту приймання-передачі (повернення) з користування майно загальною площею 964,9 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-в.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткового договору № 01 встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку (січень 2007 року) 29219,93 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2. договору в редакції додаткового договору № 01 встановлено, що орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Згідно п. 3.3. договору перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином:

70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету;

30% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Умовами п. 5.14. договору передбачено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) орендар зобовязаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувач (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Позивач нараховує борг по орендній платі в розмірі 128810,40 грн. за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року, з яким суд не погоджується, оскільки як вбачається з розрахунку позивачем орендну плату за серпень 2010 року нараховано за цілий місяць, тоді як майно фактично повернено відповідачем за актом приймання-передачі 19.08.2010, а отже орендна плата має нараховуватись за 19 днів серпня місяця 2010 року.

За розрахунками суду орендна плата за серпень 2010 року складає : 10986,75 грн. : 31 день х 19 днів = 6733,88 грн.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обовязку орендаря, орендну плату балансоутримувачу повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками суду у період з вересня 2009 року по 19.08.2010 становить 124557,53 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 124557,53 грн. боргу по орендній платі на користь позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в розмірі основного боргу по орендній платі в сумі 4252,87 грн. в позові слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду державного майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендній платі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 5881,50 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 1620,86 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд не погоджується з розрахунками позивача розміру інфляційних втрат, оскільки вони нараховані на суму боргу в розмірі 128810,40 грн. та за період з 01.09.2010 по 31.12.2010, тоді як за умовами п. 3.3. договору строк оплати орендної плати за серпень 2010 року встановлено до 10.09.2011.

За наступним розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції на суму боргу 124557,53 грн. за період з 10.09.2010 по 31.12.2010 (дата визначена позивачем) становить 5729,65 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

10.09.2010 - 31.12.2010124557.531.0465729.65130287.18 За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5729,65 грн. інфляційних витрат та відповідно в частині їх нарахування позивачем в розмірі 151,85 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

З розрахунками позивача розміру 3% річних суд також не погоджується, оскільки вони нараховані на суму боргу в розмірі 128810,40 грн. та за період з 19.08.2010 по 20.01.2011, тоді як за умовами п. 3.3. договору строк оплати орендної плати за серпень 2010 року встановлено до 10.09.2011.

За наступним розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу 124557,53 грн. за період з 10.09.2010 по 20.01.2011 (дата визначена позивачем) становить 1361,60 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

124557.5310.09.2010 - 20.01.20111333 %1361.60 Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1361,60 грн. та відповідно в частині їх нарахування позивачем в розмірі 259,26 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Міжгалузевого інституту управління Міністерства освіти та науки України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»(м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-А, код ЄДРПОУ 30781935) на користь Міжгалузевого інституту управління Міністерства освіти та науки України (м. Київ, вул. Ушинського, 15, код ЄДРПОУ 19487231) 124557 (сто двадцять чотири тисячі пятсот пятдесят сім) грн. 53 коп. основного боргу по орендній платі, 5729 (пять тисяч сімсот двадцять девять) грн. 65 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1361 (одну тисячу триста шістдесят одну) грн. 60 коп. 3% річних, 1316 (одну тисячу триста шістнадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 05.05.2011.