Рішення № 15126718, 04.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/9404.05.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт»

Про стягнення 151002,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № Д07/2010/06/25-8 від 25.06.2010

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт»122003,54 грн. основного боргу, 23163,19 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 5835,48 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору № 111-0770 від 03.03.2004 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач в судове засідання 04.05.2011 не зявився.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 26.04.2011 відзиві зазначає, що відповідач є посередником між позивачем і споживачами теплової енергії (власниками або орендарями квартир) і заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок невиконання споживачами своїх зобовязань перед відповідачем. Так, сума боргу відповідача в розмірі 122003,54 грн. складається із заборгованості СПД Мальованого К.П. в розмірі 45155,34 грн., ФО Залялутдінова А.Р. в розмірі 7033,98 грн., ПП «Пересвіт»в розмірі 3099,88 грн., ТОВ «Крнкурен ЛА»в розмірі 1765,96 грн., борг мешканців буд. 8, 10, 10а в розмірі 18697,68 грн. споживання теплової енергії у лютому 2011 року 46250,70 грн. Вважає, що нарахування значної суми боргу у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року є безпідставним, оскільки в цей період були чинними інші тарифи, а отже фактично у відповідача наявна переплата за теплову енергію у зазначений період. В частині нарахування штрафних санкцій заперечує, оскільки вважає, що в силу Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»відповідачу не можуть бути нараховані штрафні санкції для населення, з вини яких вчасно не поступають кошти.

Позивачем в судовому засіданні 04.05.2011 заявлено усне клопотання про здійснення процесуального правонаступництва позивача - Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в звязку з перейменуванням.

Заявником подано до суду копії Статуту публічного акціонерного товариства «Київенерго», зареєстрованого 13.04.2011 державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, свідоцтва серії А01 № 769840 про державну реєстрацію юридичної особи, виданого 13.04.2011, довідку АБ № 150424 з ЄДРПОУ виданої 14.04.2011.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується правонаступництво Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», господарський суд вважає доцільним здійснити процесуальне правонаступництво позивача.

В судовому засіданні 04.05.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.03.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт»(абонент) було укладено договір № 111-0770 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що абонент зобовязався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобовязався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в звязку з чим у відповідача у період з 01.11.2008 по 01.03.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 122003,54 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані інфляційні витрати в сумі 23163,19 грн. та 3% річних в сумі 5835,48 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 5.1 договору визначення кількості спожитої абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2249 від 10.12.2004, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому

3.1. в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії за поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004.

При цьому п. 8.4. договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Суд не погоджується з розміром вказаної позивачем суми спожитої відповідачем за період з листопада 2008 року по березень 2011 року теплової енергії 616880,85 грн., оскільки вважає слушною позицію відповідача, що при здійсненні розрахунку позивачем у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року застосовані тарифи, які в подальшому були скасовані.

За розрахунками суду відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2008 року по березень 2011 року на загальну суму 598888,44 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії, з яких відповідачем було сплачено 494877,31 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем за розрахунками суду складає 104011,13 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 104011,13 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних 5835,48 грн. та 23163,19 грн. інфляційні витрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунками позивача розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони позивачем нараховані на суми боргу, які розраховані за скасованими тарифами.

За перерахунками суду, здійсненими в межах періодів, визначених позивачем, розмір інфляційних втрат складає 18780,77 грн. та 3% річних становить 4707,82 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, в частині нарахування інфляційних втрат в розмірі 4382,42 грн. та 3% річних в розмірі 1127,66 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру .

Керуючись ст. ст. 25, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво позивача Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»замінивши його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

2.Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт» (м. Київ, вул. Якіра, 8, код ЄДРПОУ 32735880) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 104 011 (сто чотири тисячі одинадцять) грн. 13 коп. основного боргу, 18780 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 77 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 4 707 (чотири тисячі сімсот сім) грн. 82 коп. - 3% річних, 1275 (одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 199 (сто девяносто девять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 05.05.2011.