Рішення № 15126695, 25.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/3925.03.11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамар"

Простягнення 12 045,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 представник (дов. б/н від 19.04.2010 р.)

Від відповідачане з'явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамар" (далі відповідач) про стягнення 12 045,00 грн. (11 799,95 грн. основний борг, 188,80 грн. пеня, 56,26 грн. 3% річних) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 20 від 04.12.2009 р.

Ухвалою суду від 02.02.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/39 та призначено розгляд справи на 11.03.2011 р.

В судовому засіданні 11.03.2011 р. оголошено перерву до 25.03.2011 р.

В судовому засіданні 25.03.2011 р. представник позивача надав заяви про стягнення з відповідача судових витрат, що повязані з прибуттям представника позивача в судове засідання в сумі 814,18 грн., витрати, понесенні в звязку з надісланням претензії та копії позовної заяви відповідачу в сумі 36,70 грн., а також витрати, повязані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, що становить 63,80 грн., а всього: 914,68 грн.

Представник відповідача в судове засідання 25.03.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки в судове засідання уповноваженого представника відповідача суд не повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.03.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2009 р. між сторонами укладено договір поставки № 20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобовязувався передати на умовах і порядку, визначених договором, кондитерські вироби (далі товар) у власність відповідача, а відповідач зобовязується прийняти товар й оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах договору.

Позивач виконав свої зобовязання за договором, а саме: поставив товар, що підтверджується видатковою накладною № Р-000121 від 07.03.2010 р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково.

Станом на день подачі позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 799,95 грн.

Відповідач вмотивованих заперечень на позов не надав.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення 3% річних, що згідно розрахунку становить 56,26 грн. та 188,80 грн. пені, а також судових витрат, що повязані з прибуттям представника позивача в судове засідання в сумі 814,18 грн., витрат, понесених в звязку з надісланням претензії та копії позовної заяви відповідачу в сумі 36,70 грн., витрати повязані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, що становить 63,80 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенн. з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору, між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 799,95 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 4.3 Договору зазначено, що за порушення терміну розрахунку відповідач оплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої вартості товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 188,80 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунки пені відповідають матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 188,80 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 56,26 грн. Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 56,26 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 49 ГПК України передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судові витрати, що повязані з прибуттям представника позивача в судове засідання в сумі 814,18 грн., витрати, понесенні в звязку з надісланням претензії та копії позовної заяви відповідачу в сумі 36,70 грн., витрати повязані з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, що становить 63,80 грн. покладаються на відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамар" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код юридичної особи 34693607) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (90300, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 11 799 (одинадцять тисяч сімсот девяносто дев'ять) грн. 95 коп. основного боргу, 56 (п'ятдесят шість) грн. 26 коп. 3% річних, 914 (девятсот чотирнадцять) грн. 68 коп. інших судових витрат, що пов'язані з розглядом справи, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

СуддяЛ.В.Прокопенко