Рішення № 15126505, 18.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/6418.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертраст ЛТД»

ДоПублічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

Простягнення 5923215,06 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1(за дов.)

від відповідача ОСОБА_2.(за дов.); ОСОБА_3.(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертраст ЛТД»до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»про стягнення 6402451,67 грн. податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за рішенням суду набув право власності на нерухоме майно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, а відчуження майна є операцією, що не звільнена від оподаткування, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача податок на додану вартість в розмір 20 відсотків від вартості відчуженого нерухомого майна, що становить 6402451,67 грн..

Ухвалою суду від 14.02.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/64.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що зобовязання зі сплати 6402451,67 грн., що становлять податок на додану вартість, було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому підстави для їх стягнення відсутні.

Позивач не погодився з доводами відповідача щодо припинення зобовязань зарахуванням, посилаючись на відсутність його згоди.

В свою чергу, у поданих відповідачем поясненнях останній посилається на те, що зарахування є одностороннім правочином, що не потребує згоди позивача.

До прийняття рішення по справі позивач зменшив розмір позовних вимог до 5923215,06 грн.. Дана сума складається між вартістю предмета іпотеки з урахуванням податку на додатну вартість (38764159,33 грн.) та загальним розміром вимог, які ним були забезпечені (32840944,27 грн.) на час винесення рішення суду.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25.02.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертраст ЛТД»(боржником) та відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(кредитором) (найменування банку змінено з відкритого на публічне акціонерне товариство) був укладений кредитний договір №1/К-2008, відповідно до умов якого кредитор надає боржнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.

З метою забезпечення зобовязання за кредитним договором 25.02.2008 р. між сторонами було укладено договір іпотеки (далі Договір), за яким позивач передав в іпотеку, а відповідач прийняв нежитлову будівлю, літ. «Б-2»загальною площею 3093,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, пров. Маряненка, буд. 4.

Законом України «Про іпотеку»від 05.06.2003 р. № 8908-IV (далі Закон) визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета врегульовано розділом V Закону, яке здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя ст. 36 Закону віднесено до позасудового врегулювання, який визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Даним договором також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону (абз. 2 ч. 2 ст. 36 Закону).

Статтею 37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, за своєю правовою природою є купівлею-продажем, оскільки передбачає передання предмету іпотеки іпотекодаввцем і власність іпотекодердателя за певною ціною.

Відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застереження щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», передбачено п. 7.4 Договору, а п. 7.6.1 Договору врегульовано порядок переходу до іпотекодавця права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання згідно з цим застереженням.

Зокрема, відповідно до п. 7.6.1 Договору, у випадку набуття іпотекодержавтелем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмету іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості позивальника перед іпотекодавцем за кредитним договором на дату прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Іпотекодавець має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність вартість предмета іпотеки, визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому Договорі оцінки предмета іпотеки сторонами та/або на підставі балансової вартості предмета іпотеки, що значиться в балансі іпотекодавця.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 33/665-59/25-10, що залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2010 р. та набрало законної сили 14.04.2010 р., звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором шляхом набуття права власності публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, літ. «Б-2», загальною площею 3.093,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Маряненка, буд. 4.

Звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце внаслідок існування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертраст ЛТД»перед публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»за кредитним договором №1/К-2008, яка станом на час винесення вищевказаного рішення суду становила 4106144,57 дол. США.

Підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є наявність застереження щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання по кредитному договору в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», передбаченого п. 7.4 Договору.

Отже, набуття права власності відповідача на предмет іпотеки мало місце внаслідок застереження, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та є за своєю правовою природою купівлею-продажем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2010 р. по справі № 33/665-59/25-10 не визначена ціна предмета іпотеки, за якою звернуто стягнення.

За таких обставин підлягають застосуванню умови Договору, зокрема п. 7.6.1, яким врегульовано порядок визначення ціни.

Як зазначено вище, згідно з п. 7.6.1 Договору визначення ціни є одностороннім рішенням іпотекодержателя виходячи або з суми заборгованості, або з експертної оцінки, або з зафіксованої в Договорі оцінки предмета іпотеки, або з балансової вартості предмета іпотеки.

07.05.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом щодо підписання акту зарахування зустрічних вимог, долучивши відповідний акт, у якому визначена вартість предмету іпотеки 4846731,6 дол. США ( у т.ч. ПДВ). Дана вартість була визначена на підставі звіту про незалежну оцінку предмета іпотеки від 14.12.2009 р., виконаного ТОВ «Сван консалтинг»(4038943 долю. США), на яку ним самостійно було нараховано податок на додану вартість.

Таким чином, вартість придбання відповідачем предмета іпотеки становить 4846731,6 дол. США, що по курсу НБУ (7,9259) становить 38414709,9 грн..

Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням господарського суду Харківської області мало місце внаслідок існування заборгованості у розмірі 4106144,57 дол. США, що по курсу НБУ становить 32544891,24 грн..

Різниця складає 5869818,65 грн..

Оскільки набуття права власності відповідача на предмет іпотеки мало місце внаслідок застереження, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та є за своєю правовою природою купівлею-продажем, на відповідача, як на покупця, покладається обовязок оплатити різницю вартості предмета іпотеки, що складає 5869818,65 грн. (ст. 692 ЦК України).

Правові підстави вважати про те, що зобовязання відповідача в цій частині припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 07.05.2010 р. відсутні з огляду на наступне.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

У той же час, лист відповідача від 07.05.2010 р. містить пропозицію про підписання акту зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто є пропозицією щодо укладення двостороннього правочину, а не є одностороннім правочином про припинення зобовязання.

Дану оферту відповідача не було акцептовано позивачем, у звязку з чим відсутні підстави для припинення зобовязань.

Крім того, відповідно до листа Вищого господарського суд України від 07.04.2008, № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»якщо друга сторона вважає, що заява (про зарахування зустрічної однорідної вимоги ) першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 5869818,65 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 25274,4 грн. державного мита та 233,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, код 19017842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертраст ЛТД»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30 «В», код 16472103) 5869818,65 грн. боргу, 25274,4 грн. державного мита та 233,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 04.05.2011 р.