Рішення № 15126433, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/14213.04.11 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Коньячний дім «Зоряний»в особі Київської філії «СМК»

До товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»

Простягнення 10274,92 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Коньячний дім «Зоряний»в особі Київської філії «СМК»до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»про стягнення 10274,92 грн., заборгованості за договором поставки № 146-05/08 від 15.0.2008 р., в тому числі 8714,12 грн. основного боргу, 147,54 грн. трьох процентів річних, 647,74 грн. інфляційних та 765,52 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. порушено провадження у справі № 17/142 та призначено її до розгляду на 28.03.2011 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 р. розгляд справи було відкладено на 13.04.2011 р. у звязку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування доказів.

Позивачем подано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якого до останнього внесено судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи відповідача.

Відповідач повноважного представника на виклик суду не направив, про причини його неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, відзив на позов, клопотань про відкладення розгляду справи та витребуваних доказів суду не надав.

Ухвала суду про порушення провадження у справі з адреси відповідача не поверталась, що свідчить про наявність у останнього можливості зявитися до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.04.2008 р. між київською філією «СМК»товариства з обмеженою відповідальністю «Коньячний дім «Зоряний»(постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»було укладено договір поставки № 146-05/08 (далі-Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) постачальник зобовязується протягом дії Договору передавати у власність покупцю продукцію (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невідємною частиною Договору, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року. Даний Договір може бути пролонговано на один рік, якщо жодна із сторін не поставить вимогу про розірвання за 14 днів до закінчення Договору (п. 7.1).

У матеріалах справи відсутня вимога про розірвання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 12854,35 грн. (накладні № S15015 від 04.11.2009 р., № S15169 від 06.11.2009 р., № S15160 від 06.11.2009 р., № S15053 від 20.11.2009 р., № S16467 від 27.11.2009 р., № S16861 від 04.12.2009 р., № S18080 від 25.12.2009 р., № S18052 від 25.12.2009 р., № S18069 від 28.12.2009 р., № S01196 від 30.01.2010 р.).

Отже, під час здійснення поставки Договір був чинний.

Згідно з п. 1.3. Договору ціни на товар визначаються сторонами у видатковій накладній на момент передачі окремої партії товару, згідно з прайс-листом постачальника.

Відповідно до п. 2.1. Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових грошових засобів в касу постачальника, кожні пять банківських днів за фактично реалізований товар.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково 22.01.2010 р. у сумі 2100,00 грн. та 26.01.2010 р. у сумі 3000,00 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Так, відповідачем в добровільному порядку було здійснено частково оплату отриманого товару, після чого залишилась непогашеною заборгованість в сумі 8714,12 грн.

21.05.2010 р. та 28.02.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги про оплату заборгованості за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій, що підтверджується поштовими квитанціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, протягом семи днів після отримання вимоги позивача відповідач мав виконати взятий на себе обовязок щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, на час вирішення спору в суді сума боргу відповідача становить 8714,12 грн.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8714,12 грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтовані.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 2.1. розяснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).

Оскільки, в договорі поставки № 146-05/08 від 15.04.2008 р. сторонами не погоджено нарахування пені за прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 765,52 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 647,74 грн. інфляційних витрат та 147,54 грн. трьох процентів річних, відповідно до наданого розрахунку, який перевірено судом та відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2009 р. справа № 28/118-б було порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»та введено процедуру розпорядження майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 р. за результатами підготовчого засідання зобовязано заявника опублікувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Долича Олександра Володимировича та інш.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки, зобовязання відповідача щодо перерахування грошових коштів за поставлений згідно з Договором товар виникло відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України через сім днів від дня предявлення вимоги позивача, що була направлена 28.02.2010 р., позивач є поточним кредитором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У пункті 8.13. розяснення Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 визначено, щоЗакон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»іГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 р. у справі01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому, суди мають у встановленомуГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті79 ГПК України зупиняє позовне провадження та розяснює позивачу зміст частини 2 статті14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Пунктом 8.14. зазначеного розяснення Президії Вищого господарського суду України передбачено, що відповідно до частини 2 статті14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Припис частини 2 статті14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів оплати товару у встановлений строк і розмірі та не навів підстав для звільнення від обовязку його оплатити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 8714,12 грн. основного боргу, 647,74 грн. інфляційних втрат та 147,54 грн. трьох процентів річних. В частині стягнення пені в сумі 765,52 грн. позов предявлено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з останнього підлягає стягненню 95,09 грн. витрат по сплаті державного мита та 218,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 101, рахунок 26003400751481 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, код 32527593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коньячний дім «Зоряний»в особі Київської філії «СМК»(03126, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, буд. 7-а; 03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 55, рахунок 2600429182 у ВАТ АБ «Укргазбанк», м. Київ, МФО 320478, код 34281196) 8714 (вісім тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 12 коп. основного боргу, 647 (шістсот сорок сім) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 147 (сто сорок сім) грн. 54 коп. трьох процентів річних, 95 (девяносто пять) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 04.05.2011 р.