Рішення № 15126423, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/14113.04.11 За позовомакціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва

Простягнення 17271,44 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»з позовом про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради 17271,44 грн. заборгованості за договором № 8252073 від 01.02.2008 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а саме: 14561,95 грн. основного боргу, 2124,99 грн. інфляційних, 584,50 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обвязку по оплаті наданих за умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252073 від 01.02.2008 р. послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2011 р. порушено провадження у справі № 17/141 та призначено її до розгляду на 28.03.2010 р..

У судовому засіданні 28.03.2011 р. оголошено перерву до 13.04.2011 р..

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах. Позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді в гігакалоріях, а відповідачем безпосереднім споживачам у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку - позивачу (відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам-виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, який затверджено рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823).

Крім того, відповідач зазначає, що він є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб мешканців району в забезпеченні комунальними послугами та не є прибутковою організацією, а в даних правовідносинах він, фактично, є лише посередником між позивачем та мешканцями; кошти, які сплачені бюджетними установами та власниками (орендарями) нежитлових приміщень, надходять на транзитний рахунок комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації»та після розщеплення надходять на розрахункові рахунки виробників послуг, в тому числі й позивача, а отже, відповідач в повному обсязі виконує свої обвязки.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2008 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальною компанією) та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8252073 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору позивач зобовязався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору відповідач зобовязаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Згідно з п. 2.3.5. Договору відповідач зобовязаний забезпечувати:

- своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

- своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок позивача за теплову енергію, спожиту орендарями.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, за період з лютого 2008 року по січень 2011 року (включно) позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 48393,24 грн.

Факт отримання послуг за Договором на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджені обсяги постачання теплової енергії.

Згідно з Додатком 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

- у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

- у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. Додатку 1 (п. 3);

- дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця (п. 4);

- відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-7 не пізніше 28 числа поточного місяця (п. 6);

- у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

- відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-7 за адресою: вул. Горького, 29, оформлену позивачем платіжну вимогу доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

- відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, контррозрахунку відповідача та реєстру платежів, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок в рахунок оплати спірних послуг 33831,29 грн.

Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 14561,95 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що він не є споживачем більшої частині спірних послуг, а, фактично є лише посередником щодо них між позивачем та мешканцями, і в повному обсязі виконує свій обовязок по надходженню на транзитний рахунок КП ГІОЦ коштів, які після розщеплення надходять на розрахункові рахунки виробників послуг, в тому числі й позивача, а отже, відповідач в повному обсязі виконує свої обовязки, слід зазначити наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами Договору боржником є саме відповідач і саме він зобовязаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору в частині оплати наданих за його умовами послуг.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу виникла внаслідок різниці в тарифах, а саме: того, що позивачем відповідачу нарахування здійснюються за теплову енергію у гарячій воді гігакалоріях, а відповідачем безпосереднім споживачам у метрах кубічних, що призводить до того, що при зміні одиниці виміру з гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних утворюється різниця в тарифах, відшкодування якої відповідно до Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений рішенням Київради III сесія VI скликання від 09.07.2009 р. № 767/1823 (далі Порядок), здійснюється з відповідного місцевого бюджету та виплачується виробникам таких послуг, тобто в даному випадку позивачу, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 Порядку встановлено, що він визначає механізм розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця в тарифах).

Відповідно до п. 2 Порядку видатки на відшкодування втрат підприємств-виробників, що пов'язані з затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, нижчих від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті згідно з наданими виробником послуг прогнозних розрахунків, що погоджуються зі структурним підрозділом з питань цінової політики та фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів.

Отже, зі змісту Порядку слідує, що він регулює взаємовідносини з приводу відшкодування втрат виробників, які виникають внаслідок затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчих за собівартістість таких послуг, а не відносини з приводу різниці, яка утворюється при зміни одиниці виміру нарахувань за теплову енергію, а отже, застосування його до спірних правовідносин сторін не є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

У судовому засіданні позивач надав суду докази сплати відповідачем 14561,95 грн. основного боргу за спірний період після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію станом на кінець березня 2011 р..

Отже, на час прийняття судом рішення відповідач погасив суму основного боргу перед позивачем у повному обсязі, підстави для її стягнення відсутні.

Таким чином, з урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 14561,95 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобовязань просить суд стягнути з відповідача 2124,99 грн. інфляційних втрат та 584,50 грн. річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок сум інфляційних втрат та річних, наведений позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, в звязку з чим суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва інфляційних втрат в сумі 2124,99 грн. та 584,50 грн. трьох процентів річних, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані належними засобами доказами, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як зі сторони, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838, рахунок 260073044970 в АБ «Банк регіонального розвитку», м. Київ, МФО 300540) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у місті Києві та Київській області, МФО 322669) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) 2124 (дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 99 коп. інфляційних, 584 (пятсот вісімдесят чотири) грн. 50 коп. трьох процентів річних, 172 (сто сімдесят дві) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 14561,95 грн. основного боргу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 04.05.2011 р.