Рішення № 15126320, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/501-22/6329.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Віта» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого

акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги

України»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 09-10 від 02.09.2010р.);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 42д від 09.02.2011р.);

В судовому засіданні 29.04.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Віта»(надалі ТОВ «Сан Віта», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(надалі ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», відповідач) заборгованості в сумі 2874069, 11 грн., штрафних санкцій в сумі 254770, 46 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою за вих. № 10 від 10.02.2009р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 5250021, 80 грн. основного боргу, 461620, 29 грн. пені, 58171, 38 грн. відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), 371593, 63 грн. інфляційних втрат.

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. заявлені позовні вимоги підтримані, від позивача отримані пояснення, до справи долучені документи.

Оскільки заборгованість, щодо якої заявлено позов була погашена, а несплаченими залишились штрафні санкції, згідно з заявою за вих. № 18/02 від 17.03.2011р. позивач просив суд розглянути спір за вимогами про стягнення 335599, 84 грн. пені, 72986, 97 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 411038, 02 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що стягнення суми основного боргу було однією з вимог, що заявлялись при поданні позову, і через сплату боргу позивач не наполягає на її вирішенні в судовому порядку, провадження у цій частині підлягає припиненню з підстав передбачених п. 4 ст. 80 ГПК України.

В свою чергу зменшення розміру заявленої до стягнення пені є підставою для розгляду такої вимоги виходячи з нового розміру позовних вимог (п.14 Листа Вищого господарського суду від 29.06.2010р., № 01-08/369).

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2006р. між ТОВ «Сан Віта»та ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»укладено договір поставки №15/03-П згідно з яким постачальник (позивач у справі) зобовязувався поставляти замовнику (відповідач у справі) передбачену договором продукцію, а останній зобовязувався прийняти продукцію і сплатити її на умовах договору.

Умови поставки, приймання та оплати продукції сторони погодили у розділі 3 договору згідно з яким у п. 3.7 передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування суми визначеної в рахунках-фактурах на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки продукції.

Згідно з п. 3.8 договору у випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобовязаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.

Спір у справі виник внаслідок прострочення оплати продукції поставленої за додатковими угодами № 3 від 20.06.2008р., № 4 від 29.10.2008р., № 5 від 31.10.2008р. в яких відсутня умова щодо оплати поставленої продукції з відстрочкою, а відтак, при врахуванні визначеної у п. 2 додаткових угод умови оплати вартості транспортних послуг на підставі рахунків-фактур, та оплати продукції на умовах основного договору поставки № 15/03-П (п.1 додаткових угод) визначення строку оплати поставленої продукції має здійснюватись згідно з п. 3.7 договору.

Про виконання зобовязань щодо поставки продукції за додатковою угодою № 3 від 20.06.2008р. свідчать наявні у справі видаткові накладні:

- №08/БНД/КВ від 04.07.08р. на суму 463135, 94 грн., №09/БНД/КВ від 07.07.08р. на суму 231182, 98 грн., №10/БНД/КВ від 09.07.08р. на суму 233561, 98 грн., №11/БНД/КВ від 10.07.08р. на суму 932669, 45 грн., №12/БНД/КВ від 11.07.08р. на суму 469155, 47 грн., №13/БНД/КВ від 17.07.08р. на суму 235254, 68 грн., №12-1/БНД/КВ від 17.07.08р. на суму 468856, 44 грн., №14/БНД/КВ від 17.07.08р. на суму 234378, 14 грн., №15/БНД/КВ від 18.07.08р. на суму 232161, 91 грн., №16/БНД/КВ від 18.07.08р. на суму 468764, 08 грн. (поставка товару на загальну суму 3 969 121, 07 грн.).

Відповідач за поставлений товар з позивачем розрахувався частково, сплативши 30.07.08р. платіжним дорученням №715 суму 95 051, 95 грн. та 01.09.08р. платіжним дорученням №1006 суму 1 000 000 грн., а всього 1 095 051, 95 грн..

За додатковими угодами № 4 від 29.10.2008р., № 5 від 31.10.2008р. здійснено поставку товару за накладними №17/ДП/КВ від 04.11.08р. на суму 488062, 45 грн., №18/ДП/КВ від 05.11.08р. на суму 469210, 22 грн., №19/ДП/КВ від 06.11.08р. на суму 483119, 45 грн., №20/ДП/КВ від 10.11.08р. на суму 965276, 47 грн., №21/ДП/КВ від 10.11.08р. на суму 470478, 10 грн. (поставка товару на загальну суму 2 876 146, 69 грн.).

Повна сплата вказаного товару здійснена частинами, а саме: відповідачем 20.11.08р. на суму 500 000 грн. (виписка з рахунку залучена до справи ст. 86 в 1 томі), 1000000 грн. 24.02.2009р., 1000000 грн. 27.02.2009р., 1000000 грн. 14.05.2009р., 1000000 грн. - 09.06.2009р., а також в порядку примусового виконання судового рішення у даній справі від Головного управління юстиції у м. Києві позивачем отримано 46783, 29 грн. 07.08.2009р., 1203432, 47 грн. 23.09.2009р. (підтверджується наданою до справи банківською випискою).

Таким чином оплата основного боргу за поставлену згідно вказаних накладних продукцію свідчить про належне виконання позивачем своїх зобовязань щодо поставки товару за договором.

Відповідно до ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як те відзначено у постанові Вищого господарського суду України по даній справі:

- відповідно до п.п. 3.5, 3.7 договору при отриманні партії продукції позивач повинен був передати розрахункові документи, а відповідач без визначення строку здійснити оплату по рахунках-фактурах;

- обставини поставки та виконання позивачем п. 3.5 договору не досліджено, а також не встановлено момент виникнення боргу відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України з огляду на наявність чи відсутність вимоги позивача про оплату боржником вартості продукції.

Підтвердженням отримання відповідачем продукції поставленої за додатковими угодами № 3 від 20.06.2008р., № 4 від 29.10.2008р., № 5 від 31.10.2008р. згідно наданих видаткових накладних є долучені до справи залізничні накладні з актами експертизи Київської торгово-промислової палати по якості товару. Жодних доказів щодо наявності претензій по якості, кількості поставленої продукції тощо відповідачем суду не представлено, документів які б підтверджували відмову відповідача в отриманні товару на умовах договору або ж повернення товару позивачу, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Положення п. 3.7 договору укладеного між сторонами передбачають здійснення розрахунку за поставлену продукцію по факту поставки продукції, що відповідно не є подією яка неминуче має настати, оскільки виконання зобовязання по поставці товару (факт поставки) залежить від сторін, їх дій, волевиявлення та можливостей.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В даному випадку, строк настання платежу відповідної суми коштів сторонами в договорі не визначений, в договорі не обумовлено на який день після поставки товару, має бути здійснена оплата, не містить договір положень щодо негайної оплати по факту поставки, у звязку з чим, обовязок покупця оплатити поставлену на його користь продукцію по строку має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Про оплату товару поставленого згідно додаткових угод № 3 від 20.06.2008р., № 4 від 29.10.2008р., № 5 від 31.10.2008р. на умовах відстрочки, як те передбачено п. 3.8 договору сторони не домовлялись, жодних доказів які б про це свідчили, суду не надано, а тому, саме в разі невиконання зобовязання щодо оплати після звернення до покупця з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України боржника можна вважати таким, що допустив прострочення в оплаті.

Наведений висновок здійснений судом при врахуванні вказівок, які вміщені у Постанові Вищого господарського суду України у даній справі та повністю спростовує доводи позивача з цього приводу (заява про уточнення позовних вимог за вих. № 18/02 від 17.03.2011р.).

В матеріалах справи наявна претензія за вих. № 15/10 від 15.10.2008р. (аркуш справи 26) згідно з якою позивач просив сплатити борг, що виник внаслідок несплати поставленої продукції на суму 3969121, 07 грн.. Доказом направлення зазначеної претензії відповідачу є поштовий чек за 16.10.2008р. який в оригіналі залучений до справи, що відповідно є достатнім доказом настання строку оплати продукції поставленої за додатковою угодою № 3 від 20.06.2008р. згідно накладних №08/БНД/КВ від 04.07.08р., №09/БНД/КВ від 07.07.08р., №10/БНД/КВ від 09.07.08р., №11/БНД/КВ від 10.07.08р., №12/БНД/КВ від 11.07.08р., №13/БНД/КВ від 17.07.08р., №12-1/БНД/КВ від 17.07.08р., №14/БНД/КВ від 17.07.08р., №15/БНД/КВ від 18.07.08р., №16/БНД/КВ від 18.07.08р..

Строк оплати зазначеної поставки товару на суму 3969121, 07 грн. є таким що настав 23.10.2008р., а при врахуванні здійснених оплат: 30.07.08р. - 95 051, 95 грн.; 01.09.08р. - 1 000 000 грн., 20.11.2008р. 500000 грн., 24.02.2009р. 1000000 грн., 27.02.2009р. 1000000 грн., 14.05.2009р. 1000000 грн., відповідача можна вважати таким, що прострочив оплату:

в періоді з 24.10.2008р. по 19.11.2008р. по сумі боргу 2874069, 11 грн.,

в періоді з 20.11.2008р. по 23.02.2009р. по сумі боргу 2374069, 11 грн.,

в періоді з 24.02.2009р. по 26.02.2009р. по сумі боргу 1374069, 11 грн.,

в періоді з 27.02.2009р. по 14.05.2009р. по сумі боргу 374069, 11 грн..

Згідно з п. 5.1.1 договору № 15/03-П від 15.03.2006р. у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобовязань щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Сума пені за прострочення в оплаті товару поставленого за додатковою угодою № 3 від 20.06.2008р. виходячи із прострочення в періоді з 24.10.2008р. (дата настання строку платежу) по 18.01.2009р. (дата на яку здійснено нарахування пені позивачем) становить загальну суму 144367, 91 грн.,

2874069, 11 грн. х (2х12) : 366 (кількість днів у 2008р.) х 27 (кількість днів прострочення в періоді з 24.10.2008р. по 19.11.2008р.) = 50885, 15 грн.;

2374069, 11 грн. х (2х12) : 366 х 42 (кількість днів прострочення в періоді з 20.11.2008р. по 31.12.2008р.) = 65384, 19 грн.;

2374069, 11 грн. х (2х12) : 365 (кількість днів у 2009р.) х 18 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2009р. по 18.01.2009р.) = 28098, 57 грн..

Однак, при врахуванні, що в рахунок сплати пені позивачем було отримано суму в розмірі 192357, 78 грн. (23.10.2009р. 2161, 18 грн., 14.05.2010р. 50000 грн., 01.07.2010р. 140196, 60 грн.), вимоги позивача про сплату пені в іншій частині, яка заявляється до стягнення згідно з поданими уточненнями, задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з прострочення в оплаті боргу, що виник внаслідок несвоєчасної оплати продукції поставленої за додатковою угодою № 3 від 20.06.2008р. сума інфляційних збитків позивача за період з 24.10.2008р. по 01.02.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 171673, 29 грн.:

(2874069, 11 х 101,7% - 2874069, 11 грн.) : 31 (кількість днів у жовтні 2008р.) х 8 (кількість днів прострочення в періоді з 24.10.2008р. по 31.10.2010р.) = 12608, 81 грн.;

(2874069, 11 х 101,5% - 2874069, 11 грн.) : 30 (кількість днів у листопаді 2008р.) х 19 (кількість днів прострочення в періоді з 01.11.2008р. по 19.11.2008р.) = 27303, 65 грн.;

(2374069, 11 х 101, 5% - 2374069, 11 грн.) : 30 (кількість днів у листопаді 2008р.) х 11 (кількість днів прострочення в періоді з 20.11.2008р. по 30.11.2008р.) = 13057, 38 грн.;

2374069, 11 х 102,1 % - 2374069, 11 грн. = 49855, 45 грн.;

2374069, 11 х 102,9 % - 2374069, 11 грн. = 68 848 грн.;

Сума 3% річних за розрахуноком суду по періоду прострочення з 24.10.2008р. по 12.02.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 22924, 20 грн.:

2874069, 11 грн. х 3% : 366 (кількість днів у 2008р.) х 27 (кількість днів прострочення в періоді з 24.10.2008р. по 19.11.2008р.) = 6360, 64 грн.;

2374069, 11 грн. х 3% : 366 х 42 (кількість днів прострочення в періоді з 20.11.2008р. по 31.12.2008р.) = 8173, 02 грн.;

2374069, 11 грн. х 3% : 365 (кількість днів у 2009р.) х 43 (кількість днів прострочення в періоді з 01.01.2009р. по 12.02.2009р.) = 8390, 54 грн..

З вимогою про оплату товару поставленого за додатковими угодами № 4 від 29.10.2008р., № 5 від 31.10.2008р. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався, а надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р., № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

Положення ГПК України не передбачають вчинення з боку суду дій спрямованих на примусове вилучення документів, які не надаються сторонами, а всі можливі дії, спрямовані на встановлення зазначених обставин саме при безпосередньому дослідженні доказів, які б підтверджувати настання строку оплати по сумі поставленого товару в розмірі 2 876 146, 69 грн. (звернення до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України), судом були вчинені.

Ухвалою від 15.02.2011р. судом було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар за накладними № 17/ДП/КВ від 04.11.2008р., № 18/ДП/КВ від 05.11.2008р., № 19/ДП/КВ від 06.11.2008р., № 20/ДП/КВ, № 21/ДП/КВ від 10.11.2008р., в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобовязано вимогу, з доказами направлення на адресу відповідача надати в копії до матеріалів справи, а відтак через невиконання зазначених вимог суду, встановити факт прострочення в оплаті по вказаній сумі поставки, суд не має можливості.

Таким чином, вирішуючи спір згідно наданих до справи доказів, відсутні підстави стверджувати що відповідачем прострочено оплату продукції поставленої згідно накладних №17/ДП/КВ від 04.11.08р., №18/ДП/КВ від 05.11.08р., №19/ДП/КВ від 06.11.08р., №20/ДП/КВ від 10.11.08р., №21/ДП/КВ від 10.11.08р. (поставка товару на загальну суму 2 876 146, 69 грн.).

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сума понесених витрат в розмірі 8 000 грн., що повязані з оплатою послуг адвоката щодо чого подано заяву позивачем, не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених документів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а заявлена позивачем сума є завищеною враховуючи категорію спору, який не є складним, та відсутністю доказів належної підготовки позовних матеріалів при розгляді справи в судовому порядку, виходячи з представлених суду документів, невчинення кваліфікованим спеціалістом дій щодо надання суду доказів направлення вимоги з метою встановлення факту прострочення в оплаті, щодо чого заявляється борг до стягнення, невиконання вимог суду по наданню конкретно витребуваних документів, розрахунків позовних вимог та інше.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне. Позивачем заявлено позов який розглядався судом в межах заявленої суми в загальному розмірі 6262198, 37 грн. (5250215, 76 грн. основного боргу, нарахованих санкцій: 527957, 62 грн. пені, 411038, 02 грн. інфляційних збитків, 72986, 97 грн. 3% річних).

Загальна сума вимог, які в судовому порядку підтверджені як правомірно заявлені до відповідача, складає 2713 034, 51 грн. (2374069, 11 грн. основного боргу, 144367, 91 грн. пені, 171673, 29 грн. інфляційних збитків, 22924, 20 грн. 3% річних), що становить пропорцію 43% від заявлених. При цьому судом враховано, що сплата 500000 грн. була здійснена позивачем 20.11.2008р., тобто до звернення позивача з позовом до суду (08.12.2008р.).

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Таким чином, при врахуванні пропорційності вимог, які визнані судом обгрунтованими при зверненні з позовною заявою, в порядку ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати в сумі 11015, 74 грн. (25500 грн. + 118 грн.) х 43%.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача, оскільки по сумі боргу в розмірі 2 876 146, 69 грн. із нарахованими у відношенні вказаного боргу штрафними санкціями у вигляді пені, інфляційних збитків та 3% річних, а також 500000 грн. які сплачені відповідачем до подання позову до суду, позовні вимоги були завищені, а відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду заявлених вимог про стягнення з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 2374069, 11 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 11-А, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33096517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Віта» (65084, м. Одеса, Французький бульвар 85, р/р 26005312773 в АБ «Південний»МФО 328209, ідент. код 30611892) 171673, 29 грн. (сто сімдесят одну тисячу шістсот сімдесят три гривні 29 копійок) інфляційних збитків, 22924, 20 грн. (двадцять дві тисячі девятсот двадцять чотири гривні 20 копійок) 3% річних, 11015, 74 грн. (одинадцять тисяч шістдесят пятнадцять гривень 74 копійки) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 04.05.2011