Рішення № 15126273, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/5426.04.11 За позовомЗаступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

До

Про 1)Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Нове місто»

визнання угоди недійсною

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідачів

від прокуратуриПорайко А.М. - представник

не з’явились

Дядюшкін Є.М. –пом.прокурора

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове місто»про визнання недійсною угоди від 27.12.2004 №52 про пайову (дольову) участь у будівництві з моменту її укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна угода суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач –1 не мав права передавати в якості паю за спірною угодою земельну ділянку, що належить до земель оборони. Крім того, військовий прокурор зазначає про недотримання сторонами угоди відсоткового співвідношення при майбутньому розподілі житла.

Позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх.

Відповідачі відзиву на позов не надали, явку повноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідачів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.12.2004 між відповідачами - Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Нове місто»укладена угода № 52 про пайову (дольову участь) у будівництві (далі - Угода).

Предметом цієї Угоди є дольова (пайова) участь сторін у будівництві об’єкту (житлового комплексу на 270 квартир із соціальною інфраструктурою) на земельній ділянці орієнтованою площею 2,6 га по Повітрофлотському проспекту, 28 у Солом’янському районі м. Києва.

Згідно з п. 2.2 Угоди сторони доручили відповідачу-1 виступати в якості замовника будівництва об’єкту.

Згідно з п. п. 2.3 Угоди сторони погодили, що з метою реалізації будівництва об’єкту, сторони приймають дольову (пайову участь) у будівництві об’єкту шляхом внесення наступних паїв: відповідач -2 вносить пай у вигляді коштів на фінансування робіт (послуг, витрат) по відведенню земельної ділянки, проектуванню та будівництву шляхом здійснення оплати за власний рахунок всіх робіт з будівництва об’єкту в порядку передбаченому Угодою; відповідач-1 вносить пай у вигляді майнового права використання земельної ділянки шляхом надання цієї ділянки під будівництво об’єкту в порядку, передбаченому Угодою.

Пунктом 3.2. Угоди сторони погодили розмір часток сторін, а саме відповідачу-1 належить 25% загальної житлової площі та 25% машиномісць підземної автостоянки об’єкту; відповідачу-2 належить 75% загальної житлової площі, 100% вбудовано –прибудованих приміщень та 75% машиномісць підземної автостоянки об’єкту.

Відповідно до п. 4.1 Угоди відповідач-1 зобов’язаний від свого імені та за рахунок внесків сторін виконати функції замовника будівництва об’єкту, в тому числі: всі дії (роботи) підготовчо –організаційного етапу будівництва об’єкту, з одержанням всіх необхідних погоджень та дозволів, проекту відведення та оренди земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво об’єкту.

За правовою природою укладена між відповідачами угода є змішаним договором, який містить у собі елементи різних за правовою природою цивільно-правових (господарських) договорів, а саме: інвестиційного договору та договору про спільну діяльність.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства. Землі оборони можуть перебувати в державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV.

Стаття 4 наведеного Закону в редакції, чинній на момент укладення спірної Угоди, передбачала, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Передача земель оборони в якості пайового внеску у житловій забудові чинним законодавством не передбачена.

Можливість використання земель оборони для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, соціального та доступного житла була запроваджена лише у зв’язку з внесенням змін до ст. 4 Закону від 27.11.2003 № 1345-IV Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»від 25.12.2008 № 800-VI.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка, запланована сторонами під будівництво, розташована на території військового містечка № 63, відведена на підставі рішення Київського міськвиконкому від 31.08.1950 №51, і відноситься до земель оборони.

Будь-якого рішення щодо зміни цільового призначення та виділення під будівництво земельної ділянки, розташованої на території військового містечка № 63, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Крім того, п. 3 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей, затвердженого Указом Президента України від 01.07.1993 № 240/93, передбачається, що погашення інвестицій інвесторам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього Положення, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення, в той час як спірною Угодою після введення в експлуатацію Міністерству оборони України планується розподілити лише 25 % від загальної площі житла в побудованому об’єкті.

Таким чином, судом встановлено, що спірна Угода не відповідає вимогам ст. 20 Земельного кодексу України, Закону України «Про використання земель оборони», а також Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей, затвердженого Указом Президента України від 01.07.1993 № 240/93.

Враховуючи вищевикладене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Спірна Угода підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення.

Судові витрати покладаються на відповідачів і підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду № 52 від 27.12.2004 про пайову (дольову) участь у будівництві, укладену між Державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Нове місто».

Стягнути з Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій»(04053, м. Київ, вул. Артема, 59, ідентифікаційний код 32000065, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна будівельна компанія «Нове місто»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 33235395, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:29.04.2011