Постанова № 15125312, 26.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
26.04.2011
Номер справи
5005/516/2011
Номер документу
15125312
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011 року Справа № 5005/516/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №05-01/11 від 05.01.11, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна фабрика “Рейнфорд” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року у справі № 5005/516/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російське підприємство “Арт-Флекс”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна фабрика “Рейнфорд”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 152 798 грн. 19 коп. за договором поставки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року у справі № 5005/516/2011 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Молочна фабрика “Рейнфорд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-Російське підприємство “Арт-Флекс” основний борг у сумі 135 882 грн. 29 коп., збитки від інфляції у сумі 4191 грн. 95 коп., 3 % річних у сумі 2340 грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1424 грн. 15 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219 грн. 96 коп.

У стягненні 1 0351 грн. 98 коп. пені та 31 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, умов договору № 37/10 від 26.01.2010 року, наявністю заборгованості за отриманий товар в розмірі 135 882 грн. 29 коп.

Відмовляючи в стягненні пені, господарський суд послався на невизначеність у договорі сторін конкретного розміру пені та помилковий розрахунок розміру 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом Дніпропетровської області порушено вимоги ст.ст. 38, 54-58, 63, 65 ГПК України, відповідно до яких, позивач не подав обґрунтованих розрахунків збитків від інфляції, 3% річних та пені, а тому і у суду відсутні законні та обґрунтовані підстави для їх стягнення.

Просить рішення змінити, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

У судове засідання представник відповідача не зявився. Ухвала про прийняття апеляційної скарги направлена на його адресу 21.03.2011 року (а.с.105).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Українсько-Російське підприємство “Арт-Флекс” та товариством з обмеженою відповідальністю “Молочна фабрика “Рейнфорд” укладено договір на поставку поліграфічної продукції № 37/10 (а.с.16-19).

Згідно умов договору виконавець (позивач) зобов'язався власними силами і зі своїх матеріалів виготовити і передати у власність замовника (відповідача), в зазначений термін поліграфічну продукцію (далі - продукція), згідно зі специфікаціями і взаємно погодженим листом узгоджень оригінал-макетів етикетки, а замовник зобов'язався прийняти продукцію та заплатити за неї грошову суму у відповідності з умовами існуючого договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума в договорі складається з вартостей кожної партії, указаних в специфікаціях, які є невід'ємною складовою договору.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата за кожну партію продукції обчислюється перерахунками коштів на розрахунковий рахунок виконавця:

- 100 % з відстрочкою 20 (двадцять) банківських днів з моменту постачання продукції

Згідно з п. 3.5 договору датою оплати вважається день отримання коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар - поліграфічну продукцію, що підтверджується відповідними накладними, довіреностями та рахунками (а.с. 26-73), яку відповідач оплатив частково, в сумі 8 372,22 грн. Заборгованість складає 135 882,29 грн., яку відповідач не заперечує.

Вирішуючи спір, господарський суд правильно зазначив, що наявність заборгованості є порушенням відповідачем умов договору та вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що в свою чергу згідно ст.611 Цивільного кодексу України є підставою для застосування правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Господарський суд перевірив надані позивачем розрахунки вказаних сум та дійшов правомірного висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо

стягнення 3% річних. Доводи скаржника щодо неможливості перевірити розраховані суми та надати свої заперечення або спростування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки інформація щодо офіційно встановлених індексів інфляції є загальнодоступною, а 3% річних відповідач мав можливість перевірити виходячи з розміру заборгованості, проти якого він не заперечував і не заперечує в апеляційній скарзі.

Щодо відмови суду в стягненні пені, то такий висновок також є правильним з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення зобовязання.

Згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку порушення замовником термінів оплати продукції виконавцю сплачується пеня у розмірі, встановленому існуючим законодавством України.

З огляду на те, що в п. 7.3 договору сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, у позивача відсутні підстави для стягнення пені.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем апеляційна скарга не доведена.

Підстав для її задоволення та скасування чи зміни рішення господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011 року у справі № 5005/516/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Попередній документ : 15125311
Наступний документ : 15125316