Постанова № 15123848, 21.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/104/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність (б/н від 18.06.10)

відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1244Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.02.11 у справі №5023/104/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваспецстрой", с.Сичавка Комінтернівського р-ну Одеської області;

до Акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс" , смт. Пісочин-2 Харківського р-ну Харківської області;

про стягнення 15 120,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 8930,40 грн. основного боргу, 904,92 грн. річних, 5285,31 грн. інфляційних та судових витрат, мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача його зобовязань щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору № 26/02-02 від 26 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.11 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 8930,40 грн. основного боргу, 896,70 грн. річних, 2653,77 грн. інфляційних, 124,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення з АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" інфляційних втрат у сумі 2653,77 грн.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Акваспецстрой" зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, тому має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Також позивачем у відзиві зазначено, що ТОВ "Акваспецстрой" подало до місцевого господарського суду заяву про виправлення описки на арк.3 рішення, де зазначено, що позивач не надав належних доказів для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання 18.04.11 (відповідне повідомлення відділення звязку долучено до матеріалів справи), не направив свого представника для участі у судовому засіданні та не повідомив суд про причини його неявки. За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень присутнього в судовому засіданні представника позивача, а також те, що позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача, АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс".

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

26 лютого 2008 року між сторонами було укладено договір підряду № 26/02-02, за умовами якого позивач зобовязується виконати на свій ризик власними засобами комплекс робіт передбачених п. 2.1. даного договору.

Згідно з п. 2.2. договору відповідач зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з умовами договору. Вартість робіт по даному договору складає 158930,40 грн. (п. 3.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року на суму 158930,40 грн.

Відповідно до п. 7.5. договору підряду № 26/02-02 від 26.02.08 платежі по договору здійснюються в безрахунковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в термін 5 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем перераховано на рахунок позивача 07.03.2008 року - 80000,00 грн. та 16.07.2008 року - 70000,00 грн. Таким чином, неоплаченими відповідачем залишились роботи на суму 8930,40 грн.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд обгрунтовано, із посиланням на статті 6, 509, 525, 526, 837 та інші відповідні норми Цивільного кодексу України дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу; суд апеляційної інстанції також враховує, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти стягнення вищевказаної суми 8930,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги зазначено, що при розрахунку інфляційних збитків за 2008 рік не були враховані індекси інфляції за липень 2008 року 99,5% та за серпень 2008 року 99%, що, на думку відповідача, суперечить ч.1 ст.625 ЦК України та «Рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», встановленим листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 та призвело до безпідставного завищення сум інфляційних, нарахованих відповідачу. При цьому заявник скарги посилається на зустрічний розрахунок заборгованості, який було надано суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом у повному обсязі перевірено обґрунтованість нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних і зроблено висновок про те, що в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 896,70 грн. та 2653,77 грн. відповідно. В решті річних та інфляційних місцевий господарський суд відмовив позивачу у звязку із безпідставним предявленням до стягнення.

Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що вищевказаний висновок місцевого господарського суду є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та відповідає приписам чинного законодавства (зокрема щодо врахування встановлених індексів інфляції). Тому посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не було надано відповідної методики нарахування суми боргу з урахуванням індексу інфляції та доказів того, що на період нарахування суми саме ці індекси інфляції були встановлені Міністерством статистики України колегія суддів визнає безпідставними.

Натомість у розрахунку, наданому відповідачем суду першої інстанції (а.с.58), помилково зазначено, що за період з серпня по грудень 2008 року інфляційні збитки становлять 571,55 грн., тоді як у відповідності до розрахунку позивача, обґрунтованість якого перевірено судами першої та апеляційної інстанцій, сума інфляційних збитків за вказаний період складає 589,41 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги та відзиву відповідача на позовну заяву (а.с.55), АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" не погоджується із застосованою позивачем методикою нарахування інфляційних за ті періоди, в яких індекси інфляції складали менше 100%. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у кожному з періодів, за які здійснювалися нарахування (2008, 2009 та 2010 рік) мали місце індекси інфляції, менші за 100%, що відображено також в розрахунку, наданому відповідачем. Проте, як вбачається із вказаного розрахунку, суми інфляційних, нараховані відповідачем за 2009 рік (1098,44 грн.) та за 2010 рік (732,29 грн.) повністю співпадають з розрахунками позивача (в тій частині, що визнана місцевим господарським судом обґрунтованою), а розбіжність виникла лише в періоді з серпня по грудень 2008 року. Вказану суперечність відповідачем не пояснено суду першої та апеляційної інстанції.

Тому посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не всебічно, не повністю і необєктивно розглянув обставини справи та в порушення ст.4 -3 даного кодексу не створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства колегія суддів вважає необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів враховує, що позиція відповідача у справі є суперечливою. А саме, зазначаючи в апеляційній скарзі, що стягненню підлягає не 2653,77 грн., а 2635,91 грн. інфляційних, відповідач водночас просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 2653,77 грн. (а не різниці між обома сумами, що становить 17,86 грн., з якою фактично не погоджується відповідач).

Отже колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апелянта, АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", оскільки ним, всупереч приписам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано відповідних доказів та належного правового обґрунтування правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог та заперечень.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не надано заперечень щодо суми відсотків річних, стягнутих місцевим господарським судом.

Стосовно тверджень заявника скарги про невиконання позивачем вимог ухвали господарського суду від 10.01.11 в частині звіряння взаємних розрахунків з відповідачем, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом прийнято рішення за наявними у справі матеріалами, що відповідає приписам статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідачем, зі своєї сторони, не надано доказів того, що ним вживалися будь-які заходи щодо виконання вимог ухвали господарського суду від 10.01.11 та здійснення звіряння взаємних розрахунків з позивачем, крім того, як уже зазначалося, відповідачем не надано заперечень проти основної суми заборгованості та не обґрунтовано, які саме обставини, на його думку, мають бути підтвердженні актом звіряння розрахунків між сторонами. Тому посилання відповідача на п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та зроблені при довільному тлумаченні змісту даної процесуальної норми.

Посилання заявника скарги на абзац 23 мотивувальної частини оскаржуваного рішення, де зазначено, що «позивач не надав належних доказів для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості», колегія суддів також не вважає належним аргументом, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача суму основного боргу на підставі доказів, наданих позивачем, а у вищезазначеному формулюванні, вочевидь, було допущено описку (на дану обставину вказує у відзиві на апеляційну скаргу позивач, яким було подано до суду першої інстанції відповідне клопотання про виправлення описки).

Щодо відмови суду першої інстанції у клопотанні відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні 23.02.11, колегія суддів зазначає, що дана процесуальна дія є правом, а не обовязком суду, тим більше, що, як вказує сам відповідач, та вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні 31.01.11 судом вже оголошувалася перерва до 23.02.11 саме за клопотанням відповідача (а.с.51, 54) тобто місцевим господарським судом, у відповідності до приписів ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Натомість процесуальна поведінка відповідача, яким у суді першої інстанції двічі заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, до суду апеляційної інстанції подано апеляційну скаргу без належного фактичного та правового обґрунтування (при цьому без поважних причин не направлено представника для участі в судовому засіданні) на думку колегії суддів, свідчить про недотримання АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.11 у справі №5023/104/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 22.04.11.