Постанова № 15117713, 19.04.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 61/289-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників:

позивача –Антонюк В.М. за дорученням № 101 від 08.10.2010 року

відповідача - Малихіна А.О. за дорученням № 16 від 29.03.2011 року

3-ї особи - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1049Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Приватне підприємство «Тайгєта», м. Харків

про стягнення 53222,56 грн.

встановила:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВЕП "Держпром" про повернення орендної плати в розмірі 53222,56 грн., яка була безпідставно перерахована за Договором № 3220-Н від 29.03.2007 року до Державного бюджету України (т.1 а.с.3,4).

14.06.2010 року позивач через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про зміну підстави позову, в якій в обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказує на те, що орендна плата була набута за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (т.1 а.с.132).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.144-148).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2010 року рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.1 а.с.164-167).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.11.2010 року справу призначено до розгляду (т.2 а.с.1,2).

14.12.2010 року позивач надав через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України письмові пояснення, в яких просить визнати недійсним пп.2 п.3.3 договору оренди №3220-Н від 29.03.2007 року, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта", щодо необхідності перерахування 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача, та зобов"язати Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України на р/р 31110094700003 у ВДК Дзержинського району м.Харкова 22080300, управління Державного казначейства у Харківській області , код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567 (т.2 а.с.23,24). В обгрунтування письмових пояснень позивач посилається на ст.22 , п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.2 ст.19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п.17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, а також ст.ст. 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року ( суддя Рильова В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує на те, що при підписанні основного Договору оренди № 3220-Н від 29.03.2007 року була допущена технічна помилка щодо спрямування належного відсотка орендної плати до Державного бюджету та визначено його у розмірі 70 %, при цьому, спрямування решти орендної плати у розмірі 30 % було передбачене на рахунок, визначений Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром".

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що судом правомірно відмовлено у визнанні недійсним п. 3.3 Договору оренди від 29.03.2007 № 3220-Н, укладеного між РВ ФДМУ по Харківській області та ПП „Тайгєта", оскільки позивач звернувся з відповідною заявою лише 14.12.2010 року, тобто після спливу строку позовної давності. Що стосується вимоги про повернення орендної плати як набутої за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, то судом також правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині, оскільки у ОК ВЕП „Держпром" була підстава для отримання вказаних коштів - Договір № 3220-Н від 29.03.2007 року.

З-тя особа у судове засідання не з’явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд зазначив, що договір оренди за своєю правовою природою є правочином про надання послуг , які споживаються у процесі їх надання. Відповідно до ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов"язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов"язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов"язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Отже договір оренди може бути визнаний недійсним лише на майбутнє. За загальним правилом угода , визнана недійсною , вважається такою з моменту її укладення (ч.1 ст.59 Цивільного кодексу 1963р.). Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає , що вони можуть бути припинені лише на майбутнє , оскільки неможливо повернути усе одержане за ними , наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму , зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні , що вона припиняється лише на майбутнє. Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що п.3.3 договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. може бути визнано недійсним на майбутнє. Проте, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 14.12.2010 року відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності , в якій зазначає , що для визнання договору оренди №3220-Н від 29.03.2007р. недійсним сплили строки позовної давності, оскільки до 30.03.2010р. з позовною вимогою про визнання договору оренди недійсним позивач, відповідач та ПП "Тайгєта" до суду не звертались. Відповідно до положень п.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач доказів поважності спливу строків позовної давності суду не надав, а тому, господарський суд дійшов висновку про відсутність поважності причин пропуску строків позовної давності , застосування строку позовної давності та на підставі п.4 ст.267 Цивільного кодексу України суд , відмовляє у визнанні недійсним п.3.3 договору оренди від 29.03.2007р. №3220-Н, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта". Також господарський суд вказує на те, що кошти одержані позивачем не безпідставно, а на підставі договору оренди №3220-Н від 29.03.2007року. Останній протягом періоду за які сплачені кошти не був ні змінений, ні розірваний, а також враховуючи , що суд не визнає п.3.3 договору оренди нерухомого майна № 3220-Н від 29.03.2007р. недійсним, грошові кошти в розмірі 53222,56 грн. отримані ВЕП "Держпром" не є безпідставно отриманими.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Тайгєта" (орендар) укладено Попередній договір оренди нерухомого майна № П3220-Н (т.1 а.с.133-139).

Відповідно до п.1.1. Попереднього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації.

Згідно з п. 1.2. Попереднього договору сторони зобов’язуються після затвердження нової незалежної оцінки та при наявності усіх необхідних документів, протягом 10 днів укласти основний договір на умовах встановлених цим договором.

Пунктом 3.3. Попереднього договору було передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 100%.

29 березня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Тайгєта" (орендар) укладений Договір оренди нерухомого майна № 3220-Н (т.1 а.с.5-10).

Згідно до п.1.1. Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення третього поверху №№ 124, 126, 127, 128, 129, пам’ятка архітектури (інв. № 80431, літ. "А-5"), загальною площею 93,0 м.кв., розміщені за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 39, що знаходяться на балансі Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", вартість якого не увійшла до Статутного фонду ЗАТ "Трест-86" при приватизації.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2007р. - 7840,97 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2007р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2007р.

Згідно з п. 3.3. Договору орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70 %; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30 %.

У відповідності до п. 10.1. Договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців до 28 лютого 2010 року.

05 грудня 2008 року за згодою сторін угодою Договір оренди № 3220-Н від 29.03.2007 року було розірвано.

Відповідно до п. 17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10. 1995 року №786, орендна плата за оренду державного майна, що не увійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі приватизації. підлягає спрямуванню до Державного бюджету України у повному обсязі, тобто у розмірі 100%.

Всупереч положенням вказаної Методики, на відміну від Попереднього договору оренди, в п. 3.3. Договору оренди № 3220-Н від 29.03.2007 року була допущена технічна помилка щодо спрямування належного відсотка орендної плати до Державного бюджету та визначено його у розмірі 70%. При цьому, спрямування решти орендної плати у розмірі 30% було передбачене на рахунок, визначений Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром", в результаті чого відповідач без достатньої правової підстави за період чинності договору набув 30% орендної плати, що становить 53222,56 грн.

Таким чином п. 3.3 Договору оренди № 3220-Н від 29.03.2007 року не відповідає положенням п. 17 "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 та ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої зазначена Методика прийнята.

В ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного           законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним п.п.2 п.3.3 Договору оренди від 29.03.2007 року №3220-Н, укладеного між РВФДМУ по Харківській області та ПП "Тайгєта" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, при цьому, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Приймаючи до уваги, що Виробничо - експлуатаційне підприємство "Держпром" набуло 30 % орендної плати у розмірі 53 222, 56 грн. без достатньої правової підстави, позовні вимоги про зобов'язання останнього повернути її Регіональному відділенню Фонду державного Харківській області, шляхом перерахування вказаних коштів до Державного бюджету України також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується застосування судом першої інстанції позовної давності щодо позовних вимог та висновку суду про необґрунтованість цих вимог, то така позиція суперечить приписам цивільного законодавства.

Правила про позовну давність, відповідно до ст.267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При винесенні рішення про відмову у задоволенні позову господарський суд вимоги ст.267 ЦК України не врахував, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованістю самої вимоги.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах, пов'язаних із застосуванням позовної давності в постанові Верховного суду України від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 3 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 січня 2011 року у справі № 61/289-10 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним п.п.2 п.3.3 Договору оренди від 29.03.2007 року №3220-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ПП "Тайгєта".

Зобов’язати Виробничо-експлуатаційне підприємство «Держпром»(61022, м.Харків, пл. Свободи,5, Держпром, 9 під. 2 пов., ідентифікаційний код 04014097) повернути орендну плату у розмірі 53222,56грн. до Державного бюджету України на р/р 31110094700003 у ВДК Дзержинського району м.Харкова 22080300, управління Державного казначейства у Харківській області, код бюджетної класифікації 22080300, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134567.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Черленяк М.І.

Постанову підписано 18.04.2011 року