Постанова № 15123464, 28.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2011 р. справа №14/368

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. № 29-12/51-Д від 29.12.2010 р.

від відповідача:не зявився

від третьої особи-1:ОСОБА_2. за дов. № 27/09-11 від 27.09.2010 р.

від третьої особи-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області

на рішення

господарського суду Луганської області

від07.02.2011 р.

у справі№ 14/368 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовомДержавного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк

до відповідачаДержавного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області

за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1.Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ;

2.Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ простягнення 15792 грн. 37 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області про стягнення 15792 грн. 37 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ та Закрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк були задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 15792 грн. 37 коп.

Відповідач, Державне підприємство «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивача, Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк, надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким він просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 р року по справі № 14/368 залишити без змін.

Третьою особою, Приватним акціонерним товариством «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено прохання щодо скасування рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року по справі № 14/368 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач та третя особа, Закрите акціонерне товариство «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ, до судового засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 09.03.2011 року уповноваженим особам підприємств поштових відправлень - ухвали суду від 02.03.2011 року. Про причини неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін та третіх осіб ухвалою суду від 02.03.2011 року не була визнана обовязковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третіх осіб не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу, а представник від третьої особи, Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 14/368 та наданих представниками позивача та третьої особи, Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2008 року між Державним підприємством «Вугілля України»(позивач), як Покупцем, та Державним підприємством «Первомайськвугілля»(відповідач), як Продавцем, було укладено договір поставки №19-08/1-ЕН, згідно умов якого Постачальник зобовязується поставити Покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі, а Покупець - прийняти та оплатити його вартість на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1. базових умов поставки договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDР, назва місця призначення за реквізитами Покупця, вказаними у додатках до договору.

Порядок приймання вугілля по кількості і якості визначений Розділом 4 договору, і здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийома по качеству», ДСТУ 4083 - 2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторного випробування», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

У п. 4.8 договору обумовлено, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобовязаний викликати Постачальника або Вантажовідправника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника/вантажо-відправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу Вантажовідправника, з дотриманням вимог пункту 6.4 цього договору.

Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею відповідно до п. 5.5 договору оплачує Покупець.

Розділом 6 договору визначена відповідальність сторін. Так, Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому договорі (п. 6.1). В п. 6.4 договору сторони обумовили, що за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, повязаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

При зверненні до господарського суду позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилався на те, що на виконання умов договору, 20.06.2008 року, нібито саме відповідач відвантажив вагони з вугіллям загальною масою 826,8 тон за залізничними накладними: № 50329151 (вагони №№ 66233131, 60201704, 67854224, 67885947, 67892471, 65768541, 67659151, 68744770, 66813932, 66207010, 67855064) та № 36303808 (вагон № 67176925) - по даній накладній досилка вагону до основної накладної № 50329151. Причому в основній накладній цей вагон просто викреслено, а у досилочній накладній взагалі не зазначено, з якої причини і у власність кого було відвантажено спірну продукцію.

Також, позивач зазначав, що вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»згідно до договору поставки № 02-ЕН/08 від 20.07.2007 року, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго».

При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС, нібито була виявлена невідповідність вугілля якісним характеристикам, що не відповідає умовам договору. Так, фактична зольність вугілля, що надійшло у вагоні № 67176925 склала 30,2 % проти 28 % гранично допустимих за договором, що нібито підтверджено Актом приймання вугілля № 5046 від 26.06.2008 року, складеним і підписаним уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС і працівниками ДП «Укрвуглеякість». Підпис представника Вантажовідправника Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ Шишової І.В., яка діяла на підставі довіреності від 13.06.2008 року №1549, в акті відсутній, як і відсутня помітка про відмову від такого підпису.

Через перевищення встановлених договором гранично допустимих показників якості, вугілля було повернуто вантажовідправнику, Закритому акціонерному товариству «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ, без вивантаження-навантаження, що підтверджено квитанцією про приймання вантажу № 36156349 від 03.07.2008 року.

Позивач вважає, що поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв його якості вантажоотримувачу ВАТ «Західенерго»було завдано збитки на суму 8919 грн. 90 коп., зокрема сплатою цією юридичною особою залізниці в добровільному порядку провізної плати з перевезення повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Технікум Донецької залізниці в сумі 6986 грн. 70 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджено квитанцією про приймання вантажу № 36156349 від 03.07.2008 року та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 901 від 04.07.2008 року, а також оплатою за користування вагонами під час простою на території Бурштинської ТЕС у сумі 1933 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 03071770 від 03.07.2008 року.

В свою чергу, ВАТ «Західенерго», як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП «Вугілля України»збитків, понесених в результаті неналежного виконання зобовязань за договором поставки № 02-ЕН/08 від 27.07.2007 року в розмірі 154689 грн. 09 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2009 року по справі № 41/5 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»були задоволені в повному обсязі та присуджено до стягнення з Державного підприємства «Вугілля України»збитки в сумі 154689 грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 1546 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. саме на підставі договору № 02-ЕН/08 від 27.07.2007 року.

Між Державним підприємством «Вугілля України»та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»21.09.2009 року був підписаний акт зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 156349 грн. 94 коп., згідно з яким заборгованість ДП «Вугілля України»перед ВАТ «Західенерго»за рішенням суду по справі № 41/5 припиняється у повному обсязі.

Як стверджує позивач, не отримавши у власність від підприємства ДП «Первомайськвугілля»вугілля, ДП «Вугілля України»понесло безпідставних витрат, оскільки оплатило, згідно з п. 5.5. договору, вартість перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача у розмірі 6777 грн. 60 коп. з ПДВ, що підтверджено залізничною накладною № 50329151, але при цьому одночасно зазначає, що у звязку з тим, що переадресація вугілля відбулася нібито з вини відповідача, останній, згідно п. 6.4 договору зобовязаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та Покупця.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 15792 грн. 37 коп., з яких 6777 грн. 60 коп. залізничний тариф від станції Технікум до станції Бурштин, 6986 грн. 70 коп. залізничний тариф від станції Бурштин до станції Технікум та додаткові збори і послуги, 1933 грн. 20 коп. плата за користування вагоном, зазначені у залізничній накладній № 50329151, квитанції про приймання вантажу № 36156349, переліку ТехПД-4 Львівської залізниці № 901 від 04.07.2008 року, відомості плати за користування вагонами № 03071770 від 03.07.2008 року.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку:

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відповідач, Державне підприємство «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області, не був учасником судового процесу по справі № 41/5, то факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2009 року по даній справі, яким стягнуті з позивача грошові кошти в сумі 156349 грн. 94 коп., в даному випадку по справі № 14/368 не мають преюдиційного значення для вирішення питання щодо доведеності вимог позивача по відношенню саме до відповідача, оскільки позивач не звернувся з такими вимогами до вантажовідправника, який був стороною у правовідносинах договору перевезення, за яким і виникли транспортні витрати, що складають частину позовних вимог. А отже, кожна сторона згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору.

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Нормами статей 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, і включає: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобовязана довести факт порушення господарського зобовязання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий звязок між правопорушенням та збитками.

Пунктом 2.4 договору № 19-08/1-ЕН від 01.06.2008 року про постачання вугільної продукції передбачено, що партія вугілля відправляється постачальником тільки після відбору обєднаної проби, що засвідчується відповідним Актом згідно п. 6.4 ДСТУ 4083-2002. За результатами лабораторних випробувань обєднаної товарної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії.

У п. 3.3 договору сторони визначили, що якість вугілля Постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і технічними умовами вугледобувних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, Вантажовідправником, Закритим акціонерним товариством «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ, на підставі випробувань обєднаної товарної проби партії вугілля, яке відвантажувалося за накладною № 50329151, оформлено посвідченням № 915 про якість вугілля в партії. Згідно з цим посвідченням партія вугільного концентрату мала якісні показники: зольність 24,5%, волога 10,6%, вихід летких речовин 41,7%, які відповідають вимогам, встановленим до даного виду продукції у нормативно-правових актах та інших нормативних документах.

Акт приймання-передачі партії вугільної продукції між Покупцем та Постачальником, передбачений п. 2.8 договору № 19-08/1-ЕН від 01.06.2008 року, в матеріалах справи відсутній. Таким чином, неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, а акт приймання вугілля за якістю не є таким доказом, оскільки не відповідає умовам укладеного сторонами договору поставки, зокрема тим нормативним документам, застосування яких сторони передбачили в договорі. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7, обовязкового виклику представника відповідача та його присутності при перевірці спірного вугілля, переадресування вугілля саме відповідачу, або узгодження з ним питання повернення цього вугілля тому вантажовідправнику, якого сторони визначили в договорі, або відповідно до п. 2.9 та Розділу 4 договору складання саме з урахуванням спірної поставки акту звіряння поставок вугілля по кількості та якості, в якому було б відображено питання встановлення неякісності вугілля, оформленого належним чином та т.і.

З огляду на те, що відповідач, Державне підприємство «Первомайськвугілля», м. Перво-майськ Луганської області у даній справі, не є вантажовідправником за спірною відправкою, стягнення з нього збитків тільки на підставі іншого рішення суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки судом розглядався спір між іншими сторонами, за умовами іншого договору поставки. Тому колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 15792 грн. 37 коп., які нібито спричинені позивачеві саме з вини відповідача. Крім того, оскільки позивачем шляхом простої арифметичної дії відрахована заявлена сума з загальної суми по іншій справі 156349 грн. 94 коп., тоді як сума транспортних витрат менше заявленої суми на 94 грн. 87 коп. (6777 грн. 60 коп. + 8919 грн. 90 коп. з ПДВ). Суд першої інстанції не звернув на це увагу, не зясував, чому сума, заявлена в позові, не співпадає з сумою понесених витрат і в якості чого стягується вищезазначена сума. Як вбачається з матеріалів справи, ця сума є судовими витратами позивача, стягнутими з нього по справі № 41/5, які за своєю правовою природою не є збитками в розумінні чинного законодавства України, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість такої вимоги в цій частині.

Також, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції прийняте рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту приймання-передачі цієї партії вугільної продукції, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.4.10 договору) і до його підписання та вирішення спірних питань повинна була зберігатися контрольна проба, що також не було зясовано судом. До того ж, пунктом 4.14 договору сторони узгодили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості вугілля не приймаються. Тому позивачем не доведено судовій колегії всіх складових факту понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, що зумовлює відсутність підстав для задоволення регресних вимог позивача.

Посилання позивача на передбачення договором відшкодування збитків відповідачем судовою колегією розглянуто та відхилено, оскільки сторони дійсно домовились про таку можливість, але при зверненні до суду з такими позовними вимогами та вирішенні питання про примусове застосування до відповідача наслідків неналежного виконання договірного зобовязання, позивачу необхідно довести в повному обсязі складову субєктивної та обєктивної сторони таких збитків, а тільки посилання на рішення суду по іншій справі, яке не може бути прийнято судом за нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в якості встановлення фактів, що не потребують доказування, не свідчить про доведеність позовних вимог в заявленому розмірі і саме до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року по справі № 14/368 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у звязку з недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року у справі № 14/368 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011 року у справі № 14/368 скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк до Державного підприємства «Первомайськвугілля», м. Первомайськ Луганської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ та Закритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Луганська», сел. Ювілейне, м. Луганськ, про стягнення 15792 грн. 37 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України», 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4 в особі філії «Донецьквуглезбут», 83050, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, ЗКПО 35210979 на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля», 93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Куйбишева, буд. 18 А, ЗКПО 32320594 витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 78 грн. 96 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

СуддіК.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 7 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4,5 третім особам;

6 ДАГС;

7 ГС Луг. обл.

Клименко К.О.