Рішення № 15123412, 04.05.2011, Господарський суд Чернігівської області

04.05.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 року Справа №8/45

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена", вул.Толстого, 28, м.Чернігів, 14008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс", пр-кт Перемоги, 145, м. Чернігів, 14038

про стягнення 131471грн.83 коп.

Суддя Оленич Т.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №05/01/11 від 05.01.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 31.03.2011р.; ОСОБА_3 представник, довіреність №б/н від 31.03.2011р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2235грн.35коп. пені, нарахованої за період з 12.08.2009р. по 07.07.2010р., 123613грн.36коп. штрафу за період з 09.04.2010р. по 24.01.2011р., 1430грн.67коп. процентів річних, нарахованих за період з 13.04.2010р. по 24.01.2011р. та 4192грн.45коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 13.04.2010р. по 24.01.2011р. за неналежне виконання зобовязань по договору поставки №б/н від 30.11.2009 року.

В судовому засіданні позивачем подані письмові пояснення (уточнюючий розрахунок пені, штрафу, індексу інфляції та процентів річних). Дослідивши зміст поданих пояснень, суд розцінює їх як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

В поданій заяві позивач просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення штрафу на 97687грн.62коп. Таким чином, з урахуванням вищезазначеної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 2235грн.35коп. пені, 25925грн.74коп. штрафу, 1430грн.67коп. процентів річних, 4192грн.45коп. інфляційних нарахувань. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, така заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог і спір вирішується з її урахуванням.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, проте в письмових поясненнях заперечив проти позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 123613грн.36коп. зазначаючи, що господарський суд Чернігівської області в рішенні від 26.05.2010р. по справі №20/40 правильно зазначив, що встановлена в договорі сторонами санкція за порушення зобовязання не підпадає під визначення штрафу та пені, але на свій розсуд вирішив, що штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки. Так, у ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України штраф та пеня розглядаються як різновиди єдиного поняття неустойки і зміст поняття штрафу та пені чітко визначено в ч.2,3 ст.549 Цивільного кодексу України.

Подані сторонами письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" (позивач у справі, постачальник за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" (відповідач у справі, покупець за умовами договору) був укладений договір поставки, за умовами якого постачальник зобовязувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невідємними частинами цього договору, а покупець зобовязувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплати вказаний товар.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, положення якого регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Факт передачі позивачем на підставі вказаного договору товару відповідачу встановлений рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.05.10р. по справі №20/40, яке набрало законної сили з 02.09.10р. (з моменту винесення Київським апеляційним господарським судом постанови по цій же справі).

В даному рішенні також встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобовязань по своєчасній оплаті отриманої продукції, в звязку з чим з відповідача було стягнуто 62775грн.34коп. боргу, 4049грн.93коп. пені, 592грн.54коп. процентів річних, 2344грн.15коп. інфляційних нарахувань та 13182грн.82коп. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. рішення місцевого господарського суду по справі №20/40 було скасовано в частині стягнення пені, в іншій частині залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2010р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний Житловий Комплекс" повернуто скаржнику без розгляду.

Згідно із ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2010р. набрала законної сили 02 вересня 2010р.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки факти передачі позивачем відповідачу товару та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.05.2010р. по справі №20/40, в якій приймали участь ті ж самі сторони, а тому в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення знову.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Дана норма кореспондується із ст.526 Цивільного кодексу України.

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки з рахунку позивача (а.с.56) відповідачем сума заборгованості остаточно погашена 24.01.2011р., що не заперечується самим відповідачем.

Відповідно до п.7.3. договору поставки за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленими пунктами 6.1.,6.2. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобовязання, від суми боргу за кожний день прострочки.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 2235грн.35коп. пені, нарахованої за період з 13.04.10р. по 03.07.2010р. за неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань.

Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Порушення боржником взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем належним чином зобовязань по договору, наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, та обчислений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховано пеню, а також з урахуванням встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України обмеження щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2235грн.35коп. пені, нарахованої за період з 13.04.2010р. по 03.07.2010р., є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно із п.7.4. договору поставки у разі прострочення оплати товару покупець за кожні 30 (тридцять) календарних днів такого прострочення сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ч.4 ст.231 цього ж Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналіз п.7.4. договору поставки свідчить, що сторонами передбачено розмір штрафу у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, що не суперечить ч.4 ст.231 Господарського кодексу України. Також, передбачений сторонами штраф не суперечить приписам ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, якою штраф визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Як вбачається із змісту п.7.4. договору, сторонами передбачено одноразове нарахування штрафу у встановленому розмірі за кожні 30 днів прострочення виконання зобовязання. Тобто, із змісту вказаної умови вбачається, що штраф має нараховуватися щоразу на кожний 31 день прострочення оплати товару по кожній накладній, а не за кожен із 30 днів прострочення. Таким чином, застосовуючи дану штрафну санкцію, позивач мав нараховувати штраф у твердій суми кожного 31 дня прострочення, виходячи із розміру штрафу та суми заборгованості. Так, на суму боргу по видатковій накладній №01030090 від 01.12.09р., строк оплати товару по якій настав 08.12.09р., у позивача виникло право нарахувати штраф лише 08.01.10р., який становить 1286грн.50коп. (21% від суми боргу 6126грн.17коп.). У разі несплати відповідачем вартості товару по цій накладній протягом наступних 30 днів, на 31-й день позивач знову мав право нарахувати штраф в грошовому виразі, виходячи із 21% від фактичної на день нарахування штрафу суми боргу.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заявлена до стягнення сума штрафу обчислена за кожний із 30 днів прострочення оплати товару з урахуванням встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій. Проте, такий розрахунок не відповідає вимогам законодавства щодо правової природи штрафу, а також не відповідає умовам договору.

Приймаючи до уваги, що саме позивач має доводити правомірність і правильність обчислення та нарахування заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, позивачем при нарахуванні штрафу не враховані умови договору, що призвело до неправильного визначення суми штрафу, тобто розрахунок суми штрафу не відповідає фактичним обставинам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими, а тому не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем із застосуванням встановлених індексів інфляції за період з 13.04.2010р. по 24.01.2011р. та становить 4192грн.45коп.

Три проценти річних обчислені позивачем за період з 13.04.2010р. по 24.01.2011р., і становлять 1430грн.67коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання підтверджується матеріалами справи, розрахунок процентів річних та інфляційних нарахувань здійснені позивачем з урахуванням фактичних обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача є правомірною та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача має бути стягнуто 4192грн.45коп. інфляційних нарахувань та 1430грн.67коп. процентів річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача має бути стягнуто 2235грн.35коп. пені, 1430грн.67коп. процентів річних, та 4192грн.45коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193,230,231,232 Господарського кодексу України, ст.ст.549,610,611,625Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,35,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжний Житловий Комплекс”, пр-кт Перемоги, 145, м. Чернігів (ідентифікаційний код 00233617, відомості про номери банківських рахунків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вена”, вул. Толстого, 28, м.Чернігів (ідентифікаційний код 14245188, р/р №26004301063700 в ПАТ “Банк “Форум”, МФО 322948) 2235грн.58коп. пені, 1430грн.67коп. процентів річних, 4192грн.45коп. інфляційних нарахувань, 78грн.58коп. державного мита та 14грн.11коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

Повний текст рішення складений та підписаний 04 травня 2011року.

Суддя Т.Г.Оленич