Рішення № 15123072, 26.04.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р.Справа № 12/26/5022-436/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Френдій Н.А. розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", вул. Текстильна, 24 А, м.Тернопіль, 46000

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль,

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_2юрист (довіреність № 297 від 10.10.2010р.)

відповідача: не з'явився

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТ” звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21 483,00грн., з них 19530,00грн. вартість неповерненого майна та штраф у розмірі 1953,00грн.

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що між ТОВ "АНТ”, ЗАТ "Оболонь" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 19.04.2010р., 24.06.2010р. та 31.07.2010р. укладено трьохсторонні угоди на подальшу оренду майна, відповідно до умов яких позивач передав, а відповідач прийняв в оренду фірмове обладнання - 31 комплект меблів «Маріо»; пунктами 3.3.2 Угод сторони встановили, що орендодавець має право вимагати негайного повернення майна, зокрема, у разі нездійснення продажу продукції ЗАТ "Оболонь" та його корпоративних підприємств в торгових точках орендаря, а оскільки остання поставка вказаного товару здійснювалась відповідачу 18.10.2010р., позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив в 7-денний термін повернути передане в оренду майно, однак відповіді на претензію у вказаний в ній строк отримано не було, відтак в порушення умов Угоди, ст.193 ГК України та ст. 526 ЦК України відповідач допустив заборгованість перед позивачем, а саме не повернув передане йому в оренду майно на загальну суму 19530,00грн., також відповідно до п.п. 3.4.12. Угод при псуванні, втраті, знищенні, крадіжці або неповерненні майна на вимогу позивача відповідач зобов'язаний відшкодувати його вартість, яка зазначена в даних угодах, крім того згідно п.п. 5.2. Угод відповідач у випадку прострочення повернення майна сплачує на користь орендодавця або власника штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений, за адресою, зазначеною ним у договорах, які містяться в матеріалах справи, та яка зазначена в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2, а саме: АДРЕСА_1, м. Тернопіль, проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

19 квітня 2010 року, 24 червня 2010 року, 31 липня 2010 року між Закритим акціонерним товариством “ОБОЛОНЬ”, м. Київ (Власник) з однієї сторони, ТОВ "АНТ" (позивачем по справі, за угодами - Орендодавець) та (Відповідачем) фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.(Орендар за угодами) з третьої сторони, були укладені трьохсторонні угоди на подальшу оренду майна, згідно з умовами яких орендодавець з метою популяризації продукції ЗАТ “Оболонь” та його корпоративних підприємств передав, а орендар прийняв в оренду, зокрема, комплекти меблів "МАРІО" в кількості 31 шт. (комплектів); загальною вартістю 19530,00грн. (п. 1.1. угод)

Пунктом 3.3.2 Угоди передбачено право орендодавця та власника майна вимагати повернення майна в безспірному порядку, в тому числі у випадку нездійснення продажу продукції ЗАТ “Оболонь” та його корпоративних підприємств в торгових точках орендаря.

Пунктом 3.4.11 Угоди узгоджено, що орендар зобовязаний при невиконанні взятих на себе обовязків протягом трьох робочих днів з моменту письмової вимоги орендодавця або власника повернути орендодавцю або власнику майно в непошкодженому і справному стані, а в разі неповернення майна відшкодувати орендодавцю чи власнику вартість майна.

За ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За твердженнями позивача в позовній заяві відповідач умов Угод не дотримався, всупереч умов укладених угод станом на 01.03.2011р. не здійснював продажу продукції ЗАТ “Оболонь” та його корпоративних підприємств в торгових точках орендаря, оскільки остання поставка вказаної продукції для орендаря здійснювалася по накладних №48306, №48307 від 18.03.2010р., термін придатності товару закінчився на початку лютого 2011р., що підтверджено матеріалами справи.

Позивач у відповідності до умов Угоди претензією від 01.03.2011р. №387 заявив відповідачу вимогу про повернення майна. Направлення вимоги підтверджено наданим фіскальним чеком пошти №4642 від 01.03.2011р.

Однак, всупереч Угоді відповідач орендоване обладнання не повернув, вартості майна не сплатив, жодних пояснень про причини неповернення майна чи несплати вартості відповідач не надав, у звязку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Втім, позивач звернувся до суду з заявою (вх.№11642(н 21.04.2011р.) в порядку ст.. 22 ГПК України про відмову від позову в частині стягнення 19530,00грн. вартості неповерненого майна, в якій повідомив про повернення відповідачем 18.04.2011р. 31 комплектів меблів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, та приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних в частині стягнення 19530,00грн. вартості неповерненого майна, дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому сторонам розяснено наслідки цієї процесуальної дії, а тому така відмова приймається судом і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України

В силу приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

Стаття 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 ГК України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнають ся господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини 2 цієї статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконано зобовязання.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1953грн.00коп., який нараховано відповідно до п. 5.2 угод.

Відповідно до п. 5.2. угод сторони встановили, що у випадку прострочення повернення Орендодавцю майна орендар сплачує на користь Орендодавця або Власника штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожен день прострочення повернення.

Враховуючи приписи частин 2, 3 с. 549 ЦК України сторони фактично встановили відповідальність у формі пені, а не штрафу, у звязку з чим при нарахуванні розміру такої неустойки враховуються норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Так, враховуючи, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в звязку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.5.2 угод) з врахуванням вимог ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня (з 12.03.2011р. по 22.03.20011 р. включно), у вигляді сплати пені в розмірі 82грн.95коп.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили протилежне суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України, позов в частині стягнення з останнього 82,95грн. пені підлягає задоволенню.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80 п.4, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, ідент. код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ", вул. Текстильна, 24 А, м.Тернопіль, код 30345109, - 82грн.95коп. пені, 0,83грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 0,91грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення 19530грн.00коп. вартості неповерненого майна - припинити.

4. В решті позову відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 29 квітня 2011р. рішення через місцевий господарський суд.

СуддяН.А. Френдій