Рішення № 15122444, 28.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.11 Справа № 15/5009/1380/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т”, 03069 м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудсервіс”, 69096 м. Запоріжжя, вул. Ярославська, 138

про стягнення 33033,63 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація-Т” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецбудсервіс” про стягнення 33033,63 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 13.04.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 28.04.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач не направив в судове засідання свого представника, надіслав пояснення де зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив розглянути справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між сторонами в усній формі досягнуто згоди щодо придбання металопрокату. На умовах попередньої оплати в період з листопада 2008 року по лютий 2009 року позивач придбав у відповідача металопрокат. Згідно рахунку №СФ-180201 від 18.02.2009 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 96283,18 грн. в якості оплати за металопрокат. Відповідач поставив товар не в повному обсязі, у зв’язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 33 033,63 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз’яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що у період часу з листопада 2008 року по лютий 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація-Т»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»досягли усної домовленості щодо поставки металопрокату на умовах попередньої оплати.

Так, в період з листопада 2008 року по лютий 2009 року позивач вніс на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 1879786,62 грн., у т. ч. на підставі рахунку №СФ-180201 від 18.02.2009р. було перераховано відповідачу кошти в розмірі 96283,18 грн., а відповідачем поставлено продукцію за видатковими накладними №190201 від 19.02.2009р. та накладною №2 від 19.02.2009р. які підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідач здійснив поставку товару на суму 63249,55 грн.

Відповідач свої зобов’язання виконав не в повному обсязі, поставив товар на суму 1846752,99 грн., тобто недопоставив товару на загальну суму 33033,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, ст. 205 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Між позивачем та відповідачем склались господарські взаємовідносини з поставки товару.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за кого певну грошовому суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі –продажу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносно сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок покупця повністю або частково оплатити товар до його передавання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №284 від 07.10.2010, яка залишена без відповіді, грошові кошти в сумі 33033,63 грн. не повернуті.

Відповідач своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, відзив на позов не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 33033,63 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудсервіс»(69002 м. Запоріжжя, вул. Ярославська 138, код ЄДРПОУ 31426199) на користь Товариства з обмеженою від повільністю «Корпорація-Т»(03069 м. Київ, вул. Кіровоградська, 38/58, код ЄДРПОУ 32524519) грошові кошти в розмірі 33033,63 грн., 330,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 04.05.2011р.