Рішення № 15122289, 26.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2011 р.Справа № 6/5007/22/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 18.08.10р.;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 12.06.10р.

Розглянув справу за позовом МЦ Автобан - Бау Гмбх (MZ Autobahn-Bau GmbH) (м. Веттельшосс, ФРН)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" (с. Бехи Коростенського району)

про стягнення 2698413,68 грн. (що еквівалентно 250574,68 євро)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2698413,68грн. заборгованості за неналежне виконання контрактів на поставку запчастин, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 250574,68 Євро, з яких 2429180,42грн. - основний борг, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 225573,68 Євро; 269233,26грн. - 3% річних, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 25001,00 Євро. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позов визнав повністю, про що надав письмовий відзив (а.с.137 т.2).

Повноваження представника відповідача на визнання позову підтверджені довіреністю від 20.06.2010р. (а.с.88 т.2).

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи викладене, суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між МЦ Автобан - Бау Гмбх (MZ Autobahn-Bau GmbH)(Позивач) та ТОВ "Спецгортехніка" (Відповідач) були укладені договори на поставку запчастин (далі - контракти), а саме:

- Контракт на поставку запчастин №01/01 від 12.03.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №01/02 від 21.03.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №01/03 від 21.04.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №015/2007 від 04.07.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №SР 017-2007 від 27.08.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №SР 019-2007 від 05.09.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №SР020-2007 від 18.09.2007р.;

- Контракт на поставку запчастин №006-2008 SР від 14.02.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №007-2008 SР від 21.02.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №010-2008 SР від 10.03.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №011-2008 SР від 10.04.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №013-2008 SР від 17.04.2008р,;

- Контракт на поставку запчастин №014-2008 SР від 05.05.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №019-2008 SР від 11.06.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №020-2008 SР від 20.06.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №024-2008 SР від 31.07.2008р.;

- Контракт на поставку запчастин №017-2008 SР від 28.05.2008р., за умовами яких Постачальник (позивач) зобов'язується поставити запасні частини до обладнання, (надалі - товар), а Покупець (відповідач) прийняти й оплатити ці товари згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначених контрактів (а.с.9-95 т.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 321028,78 Євро, що підтверджується відповідними вантажними-митними деклараціями (ВМД)/Товарно-транспортними накладними (СМR), долученими до матеріалів справи (а.с. 96-150 т.1, 1-51 т.2).

Відповідно до п.4.1 договору покупець гарантує оплату даних контрактів наступним чином: оплата товару проводиться покупцем банківським переказом в Євро на рахунок постачальника в наступному порядку: 50% від вартості поставленого товару - протягом 60 днів з дати прибуття товару в м.Коростень і його реєстрації на митному посту; 50%, що залишилися від вартості поставленого товару - протягом 90 днів з дати прибуття товару в м.Коростень і його реєстрації на митному посту.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково на суму 95455,10 Євро.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 225573,68 Євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2429180,42грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 269233,26грн. - 3% річних, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 25001,00Євро.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем на суму 2429180,42грн.

Відповідач заборгованість в розмірі 225573,68 Євро основного боргу та 25001,00 Євро відсотків за прострочку оплати визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.137 т.2).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2429180,42грн. правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір 3% річних становить 25001,00 Євро, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 269233,26грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних, суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначалось вище, відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів сплати боргу не надав, позов визнав.

За таких обставин господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладених контрактів та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" (11521, Житомирська область, Коростенський район, с.Бехи, код 34152336)

- на користь МЦ Автобан - Бау Гмбх (MZ Autobahn-Bau GmbH) (м. Веттельшосс, Ерленвег 7 D-53560 ФРН) - 2698413,68грн., що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 250574,68 Євро, з яких: 2429180,42грн. - основний борг, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 225573,68 Євро, та 269233,26грн. - 3% річних, що у еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 25001,00 Євро, а також 25500,00грн. сплаченого державного мита і 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 04 травня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам