Рішення № 15121713, 04.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 травня 2011 р. Справа 8/27/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Грабика В.В.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: Житомирського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (10014, м. Житомир, вул. М.Бердичівська, 4) в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України в особі - підприємства Бердичівської виправної колонії № 70 (код ЄДРПОУ 08679988, 13306, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 1, Житомирська область)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 )

про стягнення коштів

За участю представників:

прокурор: Гембера С.В. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури області

від позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Житомирський прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в особі - підприємства Бердичівської виправної колонії № 70 звернувся 09.03.2011р. до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13 623,42 грн. боргу за поставлений товар.Позов обґрунтовано наступним.На підставі договору №50 від 04.11.2008р. позивач здійснював господарсько-фінансові відносини з ФОП ОСОБА_1.Підприємство поставляло відповідачу брикети з тирси, за які той розрахувався повністю. У січні 2009 року позивач поставив відповідачу бункери, згідно накладної № 40049, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого заборгував позивачу 13 209,83 грн.. Неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань є підставою для нарахування та стягнення з нього окрім суми основного боргу відповідно до ст.625 ч.2 ЦК України 3% річних в сумі 133,54 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 280,05 грн.. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.03.11 р. порушено провадження у справі № 8/27/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 05.04.11 р..

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та ненадання сторонами усіх необхідних для вирішення спору по суті документів, ухвалою суду від 05.04.2011 р. було оголошено перерву у справі № 8/27/2011/5003 з призначенням слухання на 03.05.2011 р..

Ухвалою суду від 07.04.2011 р. розгляд справи призначено на 04.05.2011 р..

В судове засідання з'явились прокурор та представник позивача, які підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові.Представник позивача суду пояснив, що переплата відповідачем коштів за договором №50 від 04.112008р. в сумі 1790,17грн. була віднесена бухгалтерією на погашення заборгованості за поставлені відповідачу бункера.Відповідач не здійснював платежів саме за бункера.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Ухвала суду від 11.03.2011 р. про порушення провадження у справі, надіслана йому за вказаною у позовній заяві адресою (АДРЕСА_1) повернута підприємством зв'язку з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Згідно наданого державним реєстратором Бердичівської міської ради Переходкіною Т.В. витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 93 ЦК України , абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Ухвали суду надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання їх з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу та позивачу як контрагенту за договором.

Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.

Крім того, суд приймає до уваги п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд ухвалив про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При розгляді справи в судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

04.11.2008 р. між підприємством Бердичівської виправної колонії № 70 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 50 купівлі - продажу товарів, відповідно до умов якого позивач поставляв відповідачу брикети з тирси за які відповідач повинен був розраховуватися в порядку, передбаченому договором.

26 січня 2009 року відповідач отримав від позивача чотири бункери,що підтверджується накладною № 40045(а.с.16).

Згідно письмового обгрунтованого розрахунку позовних вимог та первинних бухгалтерських документів ФОП ОСОБА_1 за поставлені бункери не розрахувався, а за товар отриманий по накладній №401080 від 28.11.2008р. переплатив 1790,17грн. (а.с.10-20).

22.10.2010 р., з метою досудового урегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 3643 від 21.10.2010 р. з вимогою терміново перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок позивача. Дана претензія надіслана відповідачу 22.10.2010 р., що стверджується копією квитанції про направлення (а.с.9).

Згідно наданого позивачем письмового розрахунку відповідачеві нараховано на суму боргу в розмірі 13 209,83грн. 3% річних в сумі 133,54 грн. за період з 29.10.10 р. по 28.02.11 р. та 280,05 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2010 року по січень 2011 року. Всього з відповідача належить стягнути 13 623,42 грн. (а.с.10).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності докази надані сторонами та які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору купівлі-продажу товарів № 50 позивач поставляв відповідачу брикети з тирси, за які відповідач розрахувався у повному обсязі, крім того переплатив позивачу 1 790,17 грн.. У січні 2009 року позивач, на підставі усної домовленості, поставив відповідачу бункери, згідно накладної № 40045 на суму 15 000 грн., за які відповідач не розрахувався. Переплату за договором купівлі-продажу товарів № 50 в сумі 1 790,17 грн. позивачем було зараховано в погашення заборгованості за накладною № 40045, внаслідок чого заборгованість відповідача становила 13 209,83 грн.. 22.10.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 3643 від 21.10.2010 р. з вимогою терміново перерахувати суму боргу на розрахунковий рахунок позивача, що стверджується копією квитанції про нправлення. На час розгляду справи в суді відповідач не надав суду доказів проведення остаточних розрахунків з позивачем за придбаний товар.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 209,83 грн. основного боргу підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме видатковими накладними,карткою рахунку,прибутковими касовими ордерами, письмовими розрахунками заборгованості , 3-х % річних, інфляційних нарахувань.Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних із суми основного боргу у розмірі 133,54 грн. за період з 29.10.10 р. по 28.02.11 р. та інфляційні нарахування в сумі 280,05 грн. за період з листопада 2010 р. по січень 2011 р..

З огляду на те, що письмова вимога позивача про погашення заборгованості надіслана відповідачу 22.10.2010 р., строк прострочки виконання зобов'язання слід рахувати відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України з 30.10.2010 р.. Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 133,43 грн. (за період з 30.10.2010 р. по 28.02.2011 р.). Розмір інфляційних нарахувань за період з листопада 2010р. по лютий 2011р. із суми боргу 13 209,83грн. становлять 396,29грн., проте позивач заявив про стягнення лише 280,05грн. і саме в цьому розмірі вимога підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.49 ГПК України з врахуванням змісту п.6.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" .

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49ч.2,ч.3, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь підприємства Бердичівської виправної колонії № 70 13 209,83 грн. основного боргу, 133,43 грн. - 3% річних та 280,05 грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України 136,23 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грабик В.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 травня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1 )