Постанова № 15121024, 28.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011                                                                                           № 37/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання Рижової В.В.           

за участю представників

від позивача: Марковська В.В. – дов. від 29.12.2010 року № Д07/2010/12/29-8

від відповідача: Слюсар С.А. – дов. від 04.03.2011 року № 120

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року

у справі № 37/17 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (м. Київ) в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (м. Київ)

про стягнення 26 722187 грн. 63 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулася Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог) до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” про стягнення з відповідача на користь позивача 25599561 грн. 69 коп. боргу за спожиту активну електричну енергію, 128091 грн. 84 коп. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 569295 грн. 18 коп. пені, інфляційної складової боргу сумою 315133 грн. 16 коп., 3% річних сумою 110105 грн. 76 коп.

Рішенням від 28.02.2011 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ПАТ „АК „Київводоканал” відповідача на користь АЕК „Київенерго” 23976761 грн. 69 коп.основного боргу за спожиту активну електроенергію, 128091 грн. 84 коп. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 315133 грн. 16 коп. інфляційної складової боргу, 110105 грн. 76 коп. 3% річних, 569295 грн. 18 коп. пені, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позовних вимогах про стягнення основного боргу на суму 1 6 22800 грн. за спожиту активну електроенергію відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „АК „Київводоканал” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.02.2011 року по справі № 37/17 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року апеляційна скарга ПАТ „АК „Київводоканал” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 37/17 у судовому засіданні за участю представників сторін. Також ухвалою від 07.04.2011 року було здійснено заміну відповідача – Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на його правонаступника – Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал”.

В судовому засіданні 28.04.2011 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія виходить із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО „Київенерго”, яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 року № 31, від 31.08.1995 № 177 та від 29.09.1995 року № 176 реорганізовано у філіал АЕК „Київенерго”, яка є правонаступником його майна, прав та обов’язків, та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, яке наказом ВАТ „АК „Київводоканал”, правонаступником якого є ПАТ „АК „Київводоканал”, від 18.12.2001 року № 207 було ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ „АК «Київводоканал” і яке є його правонаступником, був укладений договір на використання електричної енергії від 24.12.1990 року № 678. Відповідно до умов Договору енергопостачальна організація зобов’язувалася відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту в межах 1000 кВа (кВт) приєднаної (або дозволенної до використання потужності), у відповідності до встановлених йому даним договором умов та величин споживання електричної енергії і потужності, зазначеними в змінній за ініціативою сторін (додаток № 1), а абонент зобов’язувався оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також вносити решту платежів за розрахунковий період згідно з прейскурантом № 09-01 та даним договором.

21.12.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 24.12.1990 року № 678, відповідно до умов якої спірний договір було викладено у новій редакції, з протоколом розбіжностей від 29.01.2010 року.

Згідно з протоколом узгодження розбіжностей до додаткової угоди від 21.12.2009 року до договору від 24.12.1990 року № 678 п. 2.3.4 було встановлено, що споживач зобов’язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача у відповідності до додатку „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Умови укладеного сторонами договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вважаючи, що у ВАТ АК „Київводоканал” за період з 01.09.2010 року по 01.12.2010 року виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 25599561 грн. 69 коп. та за використану реактивну електричну енергію в розмірі 128091 грн. 84 коп., АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернувся з позовом до господарського суду.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копіями звітів про використану активну електричну енергію за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року, актами приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року, рахунками-розшифровками (за активну електроенергію) за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року, звітами про використану реактивну та генеровану електроенергію за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року, актами надання послуги з компенсації перетікання реактивної енергії за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року та рахунками-розшифровками (за реактивну електроенергію) за період з вересня 2010 року по листопад 2010 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 23976761 грн. 69 коп. та за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 128091 грн. 84 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості у вищезазначеному розмірі.

АЕК „Київенерго” в особі СВП „Енергозбут Київенерго” просить стягнути з відповідача 569295 грн. 18 коп. пені за порушення грошового зобов’язання за договором від 24.12.1990 року № 678 та додатками до нього.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.2.1 договору від 24.12.1990 року № 678 та додатками до нього, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 –2.2.4 даного договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань складає 569295 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції за час прострочення підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного розміру простроченої суми.

Позивач просив суд стягнути на свою користь315133 грн. 16 коп. інфляційної складової боргу та 110105 грн. 76 коп. 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 315133 грн. 16 коп. та 3 % річних в розмірі 110105 грн. 76 коп.

Під час апеляційного провадження представник відповідача визнав основну суму боргу та розміри нарахованих відповідачу пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Втім представник відповідача зазначав, що позивачем не було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості, а тому рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що такі вимоги є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а матеріалами справи підтверджується факт отримання електроенергії відповідачем і в договорі встановлений строк оплати.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року по справі № 37/17 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2011 року по справі № 37/17 залишити без змін.

3.          Справу № 37/17 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано_4.05.2011 р.____

Головуючий суддя                                                                      

Судді