Постанова № 15121002, 26.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011                                                                                           № 47/5

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:           

при секретарі:           

заучастю представників:

позивача: Ткаченко Т.О. - довіреність №004 від 10.01.2011 року;

відповідача: не з'явились.

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» та Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.С.– Буд»

на рішення господарського суду м. Києва

від 2 лютого 2011 року

у справі №47/5 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.С.– Буд»

про стягнення 91200, 26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.С.– Буд» (далі - відповідач) 61734,92грн. – заборгованості по орендній платі; 18830,87 грн. – пені; 7759,56 грн. – інфляційних втрат; 2874,91 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто: 61734,92грн. – заборгованості по орендній платі; 6565,56 грн. – пені; 7759,56 грн. – інфляційних втрат; 2874,91 грн. – 3% річних, в іншій частині позову відмовлено, судові витрати стягнуто пропорційно задоволеним вимогам. Рішення суду першої інстанції суду вмотивоване тим, що всупереч умов договору оренди № 8.178 від 04.08.2008 відповідачем не здійснено у повному обсязі та обумовлений строк оплати за користування майном (елементами опалубки) за період з 06.08.2008р. по 31.05.2010р., оскільки ним здійснено лише часткову оплату орендних платежів в сумі 125549,51 грн. Заборгованість по орендній платі в сумі 61734,92 грн. за період користування майном (елементами опалубки) з 06.08.2008р. по 31.05.2010р. погашена відповідачем не була, доказів протилежного, станом на момент вирішення спору суду надано не було. Позовні вимоги про стягнення пені задоволено за період 184 дні з 01.05.2009 р. по 31.10.2009р., а за період з 01.11.2009р. по 24.11.2010р. відмовлено з посиланням на ч.6 статті 232 ГК України щодо обмеження шестимісячним строком нарахування пені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 02.02.2011 року в частині нарахування пені (часткової відмови у стягненні пені) та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що пунктом 8.2 договору № 8.178 від 04.08.2008 р. встановлено порядок нарахування пені, а саме: пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності - три роки, з урахуванням чого пеня нараховується у розмірі 18 830,87 грн. за період з 01.05.2009 р. по 24.11.2010 р. (за період більший, ніж 6 місяців). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, вищезазначена норма є диспозитивною, тобто законом, або договором може бути встановлено інший відмінний від загальновстановленого 6-місячного строку нарахування штрафних санкцій.

Водночас, відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі № 47/5, в якій просить рішення скасувати та постановити нове. Зокрема, відповідач зазначає, суд першої інстанції, за обставин неявки відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог суду щодо надання доказів, не вжив заходів щодо забезпечення йому рівних з позивачем процесуальних прав та не вирішив питання про відкладення розгляду справи в межах строку передбаченого ст. 69 ГПК України.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідача просив відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, зазначивши, що матеріали справи в достатній мірі відображають обставини справи, тому відповідно до ст. 75 ГПК України, справа була розглянута на підставі наявних в ній матеріалів. Також позивач вказує на те, що у разі неявки представника відповідача в судове засідання суд має право, а не обов’язок відкласти розгляд справи.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідачем не надано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2011 року апеляційні скарги прийнято та об’єднано в одне провадження і призначено до розгляду на 12.04.2011 року.

У судове засідання 12.04.2011 року представник відповідача не з’явився. Розгляд справи відкладено на 26.04.2011 року.

26.04.2011 року представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. ст. 69, 77 ГПК України розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.08.2008 р. між позивачем (орендодавцем згідно договору) та відповідачем, як (орендарем згідно договору) укладено договір оренди майна № 8.178, відповідно до умов якого орендодавець приймає на себе зобов’язання надати орендарю у тимчасове користування та за плату елементи опалубки, згідно додатку № 1 (Специфікація елементів опалубків), яка є невід’ємною частиною цього договору, а орендар зобов’язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів (п. 1.1 договору).

Відповідно до вказаного договору сторонами погоджено, що термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Для цілей ч. 1 цього пункту, під моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі) (п. 2.1).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що закінчення встановленого п. 2.1 договору терміну правовідносин не звільняє орендаря від обов’язку сплати орендних платежів в повному обсязі за фактичний термін перебування майна у орендаря .

Згідно з положенням п. 3.1 договору, плата за тимчасове користування майном згідно додатку № 1 розраховується за фактичний термін користування майном, але не менше тридцяти календарних днів і складає 3,0 % на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування орендарю, та становить суму у розмірі 12877,87 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що у разі передачі у тимчасове користування орендаря частини майна, інших або додаткових елементів, розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації елементів, що фактично передані.

Згідно з п. 3.4 договору фактичний обсяг майна, що передається орендодавцем орендарю підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі.

На підставі п. 3.5 договору, у випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових специфікацій, що є невід’ємними частинами договору та/або товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі), без оформлення додаткових угод до цього договору, орендна плата, незалежно від її розміру (п.п. 3.1, 3.2), щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50 % від загальної орендної плати на місяць (п. 3.1) орендар зобов’язується сплатити орендодавцю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання цього договору, а решту, та в подальшому, сплачувати до останнього дня кожного місяця, наступного за поточним місяцем користування майном (п. 3.6).

Пунктом 4.6 договору визначено, що документом, що засвідчує факт та обсяг передачі майна орендарю є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін, та вручаються орендодавцем орендарю в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині.

Додатками № 1-14 до договору № 8.178 від 04.08.2008р., сторонами погоджено кількість та вартість орендного майна.

Відповідно до накладних на переміщення до договору № 8.178 від 04.08.2008р., а саме: № ДК-0005727 від 06.08.08р.; №ДК-0005731 від 06.08.08р.; №ДК-0005751 від 06.08.08р.; №ДК-0006003 від 15.08.08р.; №ДК-0006140 від 21.08.08р.; №ДК-0007138; №ДК-0007137 від 26.09.08р.; №ДК-0007508 від 10.10.08р.; №ДК-0007621 від 16.10.08р.; №ДК-0007720 від 21.10.08р.; №ДК-0008122 від 05.11.08р.; №ДК-0008213 від 10.11.08р.; №ДК-0008224 від 11.11.08р.; №ДК-0008348 від 13.11.08р.; №ДК-0008499 від 19.11.08р.; №ДК-0008503 від 19.11.08р.; №ДК-0008513 від 20.11.08р.; №ДК-0008524 від 20.11.08р.; №ДК-0008598 від 24.11.08р.; №ДК-0008588 від 24.11.08р. та №ДК-0010041 від 02.02.09р., підписаними представниками сторін, позивач передав майно (елементи опалубки) відповідачу.

Загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг по оренді майна (елементи опалубки) складає 187284,43 грн., відповідно до накладних та актів надання послуг по оренді майна, а саме: №ДК-0001848 від 31.08.08р. на суму 11 853,47 грн.; №ДК-0002101 від 30.09.08р. на суму 15 159,73 грн.; №ДК-0002343 від 31.10.08р. на суму 19 747,42 грн.; №ДК-0002657 від 30.11.08р. на суму 36 241,81 грн.; №ДК-0002850 від 31.12.08р. на суму 26 376,61 грн.; №0000000126 від 31.01.09р. на суму 16 170,00 грн.; №0000000257 від 28.02.09р. на суму 26 861,87 грн.; №0000000463 від 31.03.09р. на суму 26 237,08 грн.; №000000025 від 30.04.09р. на суму 7 483,88 грн.; №ДК-0000106 від 31.05.09р. на суму 628,12 грн.; №ДК-0000240 від 30.06.09р. на суму 87,53 грн.; №ДК-0000317 від 31.07.09р. на суму 52,64 грн.

Розрахунками-фактурами, а саме: №0000002072 від 31.08.08р. на суму 11 853,47 грн.; №0000002350 від 30.09.08р. на суму 15 159,73 грн.; №0000002604 від 31.10.08р. на суму 19 747,42 грн.; №0000002952 від 30.11.08р. на суму 36 241,81 грн.; №0000003174 від 31.12.08р. на суму 26376,61 грн.; №0000000146 від 31.01.09р. на суму 16170,00 грн.; №0000000319 від 28.02.09р. на суму 26 861,87 грн.; №0000000552 від 31.03.09р. на суму 26237,08 грн.; №00000000766 від 30.04.09р. на суму 7483,88 грн.; №00000000891 від 31.05.09р. на суму 628,12 грн.; №00000001071 від 30.06.09р. на суму 87,53 грн.; №00000001228 від 30.07.09р. на суму 52,64 грн.; №00000001300 від 31.08.09р. на суму 38,38 грн.; №00000001394 від 30.09.09р. на суму 38,38 грн.; №00000001478 від 31.10.09р. на суму 38,38 грн.; №00000001550 від 30.11.09р. на суму 38,38 грн.; №00000001618 від 31.12.09р. на суму 38,38 грн.; №00000000033 від 31.01.10р. на суму 38,38 грн.; №00000000085 від 28.02.10р. на суму 38,38 грн.; №00000000152 від 31.03.10р. на суму 38,38 грн.; №00000000231 від 30.04.10р. на суму 38,38 грн.; №00000000295 від 31.05.10р. на суму 38,38 грн., вартість наданих позивачем відповідачу послуг по оренді майна (елементи опалубки) складає загалом 187284, 43 грн.

Відповідно до виписок з банку по особовому рахунку на загальну суму 125549,51 грн., відповідачем частково здійснено оплату за користування майном на підставі договору № 8.178 від 04.08.2008р. в сумі 125549,51 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено той факт, що позивач на виконання умов договору оренди № 8.178 від 04.08.2008 р. та додатків до нього, передав в користування майно (елементи опалубки) відповідно до накладних на переміщення, а відповідач, в свою чергу, прийняв в оренду майно (елементи опалубки), яким він користувався в період з 06.08.2008 р. по 31.05.2010 р., що підтверджується двосторонніми підписаними сторонами Актами наданих послуг по оренді майна загалом на суму 187284,43 грн. Але всупереч умов договору оренди № 8.178 від 04.08.2008 р. відповідачем не було здійснено у повному обсязі та обумовлений строк оплату за користування майном (елементами опалубки) період з 06.08.2008 р. по 31.05.2010 р., оскільки ним здійснено лише часткову оплату орендних платежів в сумі 125549,51 грн. Заборгованість по орендній платі в сумі 61734,92 грн. за період користування майном (елементами опалубки) з 06.08.2008р. по 31.05.2010 р. – погашена відповідачем не була, отже суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі по договору оренди № 8.178 від 04.08.2008 за користування майном (елементами опалубки) в сумі 61734,92 грн. (187284,43 грн. (нарахована орендна плата) – 125549,51 грн. (часткова оплата), що дорівнює 61734, 92 грн.) - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 18 830,87 грн. пені за період з 01.05.2009 р. по 24.11.2010 р. відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та з урахуванням п. 8.2 договору оренди майна № 8.178 від 04.08.2008 р.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 договору № 8.178 від 04.08.2008 р. сторони узгодили, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день, при цьому пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності – три роки.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 18 830,87 грн. за період з 01.05.2009 р. по 24.11.2010 р. (за період більший, ніж 6 місяців) підлягають задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва в цій частині підлягає скасуванню, оскільки сторонами договору у п. 8.2 встановлено інше, тому передбачений ч.6 ст. 232 ГК України шестимісячний сторк обмеження нарахування штрафних санкцій у даному випадку не застосовується. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України у застосуванні даної норми ч.6 ст.232 ГК України (постанова від 02.11.20010р. у справі № 3/063-09, яка є обов’язковою згідно зі ст. 111-28 ГПК України).

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 7 759,56 грн. інфляційних витрат за період з 01.05.2009 р. по 31.10.2010 р. та 2874,91 грн. 3% річних за період з 01.05.2009 р. по 24.11.2010 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, з якими суд першої інстанції погодився щодо строків, сум та ставок нарахувань, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача також і в цій частині, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 759,56 грн. інфляційних витрат та 2874,91 грн. 3% річних. Тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Щодо апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2010 року, зобов’язано відповідача надати суду оригінал і належну копію статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи або фізичної особи – підприємця, довідку з органів статистики про знаходження в ЄДРПОУ також зобов’язано подати відзив на позов. Явку позивача та відповідача визнано обов’язковою. Розгляд справи призначено на 25.01.2011 року.

В судове засідання до суду першої інстанції, призначене на 25.01.2011р. представник відповідача не з’явився. Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2011 року визнано, що відповідач вимог суду, викладених в ухвалі від 10.12.2010 року не виконав, проте у зв’язку з поданням останнім через канцелярію суду клопотання, розгляд справи відкладено на 02.02.2011 року. Відповідача зобов’язано належним чином виконати вимоги ухвали суду від 10.12.2010 року. Явку уповноважених представників сторін визнано обов’язковою. У вказаній ухвалі судом першої інстанції зазначено й про те, що сторони не позбавлені права направити витребувані документи та пояснення по суті спору на адресу на адресу суду поштовим відправленням або подати їх через канцелярію суду. Сторін попереджено, що у випадку ненадання витребуваних доказів, документів, або у випадку нез’явлення в судове засідання представників сторін, справа відповідно до ст. 75 ГПК України, буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

На думку апеляційної інстанції, з урахуванням викладеного, відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, для цього у відповідача достатньо часу, а саме майже два місця від дня винесення ухвали судом першої інстанції від 10.12.2010 р. Отже, судом першої інстанції були дотримані всі вимоги процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. підлягає частково скасуванню в частині відмови у стягненні пені.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 46, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2011 року у справі № 47/5 в частині відмови в позові про стягнення пені скасувати. 3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

«2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.П.С. - Буд” (код 32529021, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дока Україна Т.О.В.”(код 30530955, місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а) суму основного боргу у розмірі 61734, 92 грн., суму пені у розмірі 18830,87 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 7759,56 грн., суму 3% річних у розмірі 2874,91 грн., а також 912 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.П.С. - Буд” (код 32529021, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 9) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дока Україна Т.О.В.” (код 30530955, місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а) 456 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. 5. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «С.П.С.– Буд» залишити без задоволення.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №47/5 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

04.05.11 (відправлено)