Ухвала суду № 15120834, 19.04.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р. Справа № 5019/609/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діол"

до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 12 707 грн. 41 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_3 довіреність № б/н від 18.04.2011 року)

від відповідача : представник не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Діол” звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 з позовною заявою про стягнення 12707,41 грн. заборгованості, з яких 9652,02грн. сума основного боргу, 656,07грн. 3% річних, 2399,32грн. інфляційні втрати. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав. Надіслане на адресу відповідача АДРЕСА_1, поштове повідомлення з ухвалою про порушення провадження по справі повернулось до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства звязку: “за закінченням терміну зберігання”, конверт №3300106877933.

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

На підставі видаткових накладних № РНЗ-000224 від 09.09.2008 року, № РНЗ-000241 від 16.09.2008, № РНЗ-000261 від 08.10.2008, № РНЗ-000287 від 30.10.2008, № РНЗ-000297 від 07.11.2008, № РЗС-000777 від 21.11.2008, № РНЗ-000333 від 10.12.2008, та податкових накладних № 1967 від 09.09.2008, № 2050 від 16.09.2008, № 2222 від 08.10.2008, № 2378 від 30.10.2008, № 2446 від 07.11.2008, №2526 від 21.11.2008, №2620 від 10.12.2008 року відповідачем за довіреностями НБЛ №055560 від 09.09.2008року, НБЛ №055562 від 16.09.2008року, НБЛ №055563 від 08.10.2008року, НБЛ№055564 від 30.10.2008року, НБЛ№055565 від 07.11.2008року, НБЛ №055567 від 21.11.2008року, НБЛ №055568 від 10.12.2008року отримано від позивача товар на загальну суму 12265,42 грн..

Відповідач за товар розрахувався частково в сумі 2613,40 грн., заборгованість становить 9652,02 грн..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Умовою продажу товару, зазначена у видаткових накладних, є попередня оплата товару, тобто строк оплати товару закінчується в момент отримання товару покупцем.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за поставлений товар в розмірі 9652,02 грн.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу за період з 10.12.2008 року по 17.03.2011 року нараховано індекс інфляції, який становить 2399,32грн. Судом перевірено розрахунок та визнано вірним.

Позивачем на суму боргу за період з 10.12.2008 року по 17.03.2011 року нараховано три відсотки річних, що становить 656,07 грн.. Судом перевірено розрахунок та визнано вірним.

24.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діол" (далі - клієнт) та адвокатом ОСОБА_3 укладено Угоду про надання адвокатських послуг.

Згідно з умовами вище згаданої угоди клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання по підготовці матеріалів і представництва інтересів клієнта в Господарському суді Рівненської області по справі за позовом ТОВ "Діол" до підприємця ОСОБА_2 За надані правові послуги відповідно до умов цієї угоди клієнт сплатив адвокату гротові кошти у розмірі 1000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №140 від 18.04.2011 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9652,02 грн. основного боргу, 2399,32грн. інфляційних витрат, 656,07 грн. три відсотка річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті вартості послуг адвоката, держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (33001, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КБ "Приват Банк" м.Рівне, МФО 333391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діол" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19 код ЄДРПОУ 31033387, р/р №260033001626 в Другій філії АТ ВАБАНК м. Києва, МФО 320519) 9652,02 грн. основного боргу, 2399,32 грн. інфляційних витрат, 656,07 грн. трьох відсотків річних, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1000 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 160 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний "26" квітня 2011 року