Рішення № 15120524, 26.04.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2011 р. Справа № 5/5007/19/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - довіреність від 04.01.11р;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема" (м. Рівне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сам Фіш" (смт. Новогуйвинське Житомирська область)

про стягнення 15418,97 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь 15418,97грн., з яких 13860,00грн. основного боргу, 1558,97грн. пені та судових витрат , у тому числі 5000,00грн. витрат на юридичні послуги.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнену заяву від 23.03.11р. (а.с. 73-74), згідно якої зменшує розмір пені, та просить стягнути з відповідача 13860,00грн. основного боргу за поставлений товар, 1158,73грн. пені та судові витрати. Судом прийнята уточнена заява від 23.03.11р. як така, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Спір вирішується в межах уточнених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 70).

У відповідності до ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.10р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радема" (позивач/постачальник) та ТОВ "Сам Фіш" (відповідач/покупець), був укладений договір поставки №29 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану фасовану, олію соняшникову нерафіновану фасовану, олію соняшникову рафіновану дезодоровану наливом, олію соняшникову нерафіновану наливом, надалі - Товар, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (а.с. 6-7).

Згідно п. 3.1. Договору, вартість, кількість та асортимент товару визначається на кожну партію окремо, що обумовлюється у видаткових накладних і податкових накладних.

Ціна кожної окремої партії товару узгоджується та зазначається у відповідних видаткових накладних (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, умови оплати товару - попередня оплата в розмірі 100 (ста) % його вартості.

Однак, пунктом 3.7. Договору, сторони передбачили, що за згодою сторін покупець може здійснити оплату на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, в розмірі 100% вартості товару.

На виконання умов вказаного Договору, відповідно до видаткової накладної №РА-0000540 від 12.05.10р., позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 13860,00грн. (а.с.11).

Однак відповідач, у встановлені договором строки, до 27.05.10р., за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, 17.08.10р. надіслав на адресу відповідача претензію №225 з вимогою погасити заборгованість без нарахування штрафних санкцій (а.с. 9-10).

У відповіді на претензію, відповідач визнав зобов'язання по оплаті заборгованості перед позивачем у розмірі 13860,00грн. (а.с. 13).

У зв'язку з непогашенням заборгованості відповідачем, 06.12.10р. позивач повторно направив претензію на адресу "Сам Фіш", яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно даних позивача, станом на 01.02.11р. та на день звернення до суду, борг відповідача за поставлену продукцію не змінився і складає 13860,00грн.

Враховуючи зазначене, за несвоєчасні розрахунки, позивач нарахував відповідачу на підставі п. 5.2. Договору пеню у розмірі 1158,73грн. (а.с. 73-74).

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, спір між ними виник в процесі виконання договору поставки №29 від 30.03.10р. (а.с. 6-7).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Зокрема, за ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.7. Договору, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунки за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника.

Як вбачається з видаткової накладної №РА-0000540 від 12.05.10р. (а.с. 11), товар був відвантажений відповідачу 12.05.10р. Таким чином, строк оплати у відповідача настав 26.05.10р. (12.05.10р. + 14 днів).

Враховуючи викладене, позов у цій частині заявлених позовних вимог є обгрунтованим.

Пунктом 5.2. Договору за несвоєчане виконання зобов'язання, сторони передбачили відповідальність у вигляді пені.

Враховуючи п. 5.2. Договору, а також приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою відповідальність обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1158,73грн. за період з 27.05.10р. по 27.11.10р. (а.с. 73-74).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, копії яких є в матеріалах справи, і підлягає задоволенню в сумі 15018,73 грн., з яких 13860,00грн. - основний борг, 1158,73грн. - пеня.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача послуг адвоката в сумі 5000,00грн., які позивач просить стягнути з відповідача, то згідно ст. 44 ГПК України дійсно передбачено, що оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 25.01.11р.(а.с. 77-78), укладений між адвокатом ОСОБА_1. та ТОВ "Радема" (замовник), згідно п. 2.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання підготувати необхідні документи та представити інтереси замовника в господарському суді Житомирської області і в судах апеляційної та касаційної інстанції по справі за позовом ТОВ "Радема" до ТОВ "САМ Фіш" про стягнення боргу. Згідно п.п. а п. 3.1. вказаного договору замовник зобов'язаний оплатити роботу адвоката в розмірі 5000,00грн. до початку виконання робіт, зазначених в п. 2.1. Договору.

Платіжним дорученням №491 від 03.02.11р. позивач оплатив юридичні послуги СПД ОСОБА_1. в розмірі 5000,00грн., згідно договору від 25.01.11р. (а.с. 81).

Також надано Свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 82) та довіреність від 04.01.11р. (а.с.71), видану ОСОБА_1. на представництво інтересів ТОВ "Радема".

Згідно пункту 28 Інформаційного листа від 18.03.2008. №01-8/164, п.12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" та в абзаці третьому п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", відповідно до яких у визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене та статтю 33 Правил адвокатської етики, якою передбачено, що судові витрати повинні мати розумно обґрунтований розмір, а також приймаючи до уваги ціну позову та тривалість розгляду і складність справи, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в регіоні, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката в даній справі є завищені, тому зменшує їх розмір до 1800,00грн.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ Фіш" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код 32746536)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радема" (33009, м. Рівне, пров. Робітничий, 1, ідентифікаційний код 31430797):

- 13860,00 грн. основного боргу;

- 1158,73 грн. пені;

- 1800,00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката;

- 150,19 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 04 травня 2011 року.

Віддрукувати: 1 - у справу; 2 - позивачу; 3 - відповідачу - рек. з повідомл. про вруч.