Рішення № 15119129, 11.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/1007/11

вх. № 1007/11

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. №618 від 14.03.11р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємсвта "Дирекція єдиного замовника", м. Лозова

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Лозова

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП "Дирекція єдиного замовника" звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_2 30058,58 грн. боргу по орендній платі, 8816,28 грн. пені, 5997,43 грн. інфляційних та 1725,31 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди №39 від 01.03.08р.

У судовому засіданні 05.04.11р. оголошувалась перерва до 11.04.11р. о 10:00 год.

Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.6Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У разі нез'явлення в судове засідання представника відповідача, суддя має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК України), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК Україниабо статтею 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника (частина третя статті 77 ГПК України).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.02.11р., ФОП ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Ухвали господарського суду, які надсилались на вказану адресу, були повернуті до господарського суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.03.08р. між КП Виробниче управління торгівлі та громадського харчування та відповідачем - ФОП ОСОБА_2 укладено договір №39 оренди нежитлового приміщення (будівлі), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на другому поверсі, загальною плозею 248,7 кв.м.

Як свідчить матеріали справи , а саме п.2.2. Договору та пояснення представника позивача, орендоване майно перебуває у комунальній власності.

Рішенням сесії Лозівської міської Ради №771 від 08.08.08р., нежитлове приміщення (будівлю), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 Будинок Побуту, на другому поверсі, загальною площею 248,7 кв.м., було передано з балансу Виробничого управління торгівлі та громадського харчування на баланс позивача - КП "Дирекція єдиного замовника", який листом №1932 від 12.09.08р. повідомив орендаря (відповідача по справі) про необхідність перерахування орендної плати на розрахунковий рахунок позивача.

З огляду на наведене, з серпня 2008 року позивач як балансоутримувач нежитлового приміщення, що належить на праві власності територіальній громаді, за рішенням сесії Лозівської міської Ради №771 від 08.08.08р. набув право на отримання орендної плати за договором оренди №39 від 01.03.08р. та, відповідно і на звернення з позовом про стягнення заборгованості за даним договором.

Відповідно до п. 4.6 договору оренди № 39 від 01.03.08р. відповідач (орендар) зобов"язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.п. 3.1.-3.3 цього ж договору орендна плата за приміщення визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженою рішенням сесії Лозівської міської ради від 05.10.07р. №487 і становить за рік - 48795,44 грн. (без урахування ПДВ і індексу інфляції). Орендна плата за перший місяць оренди становить 4387,53 грн. за березень 2008 року. Ставка орендної плати становить 18% за рік. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата за приміщення оплачується орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п.8.1. Договору, його укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 01.03.08р. по 01.02.11р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами, 09.04.09р. було досягнуто домовленості щодо припинення дії договору оренди №39 від 01.03.08р., а орендоване майно було повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому передачі нежитлового приміщення від 09.04.09р., підписаного представниками обох сторін (арк.с.15).

З огляду на матеріали справи судом вбачається, що сума, як підлягала сплаті відповідачем на користь позивача в якості сплати за оренду приміщення за період з вересня 2008 року по березень 2009 року дорівнює 30058,58 грн.

Відповідач також визнає зазначену суму заборгованості, про що свідчить акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 09.04.09р., згідно якого відповідач підтвердив, що на момент підписання цього акту заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає 37590,55 грн., з яких заборгованість по орендній оплаті складає 30058,58 грн. та заборгованість по експлуатаційним послугам складає 7531,97 грн.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі в матеріалах справи відсутні, а відповідачем також не надано доказів сплати ним орендної плати за спірний період.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 30058,58 грн., що підтверджено документально матеріалами справи не спростовано відповідачем в процесі її розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов"язання зі сплати орендної плати за договором оренди №39 від 01.03.08р. настав.

Наявний в матеріалах справи графік погашення заборгованості за договором оренди №39 від 01.03.08р. (арк.с.16) не свідчить про досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в частині (щодо) строків оплати орендної плати, оскільки його підписано лише відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 30058,58 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7531,97 грн. експлуатаційних послуг, суд зазначає наступне.

В якості обгрунтування позовних вимог в цій частині, позивачем надано: 1) акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 09.04.09р., згідно якого відповідач визнає, що на момент підписання цього акту заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі складає 37590,55 грн., з яких заборгованість по орендній оплаті складає 30058,58 грн. та заборгованість по експлуатаційним послугам складає 7531,97 грн. (арк.с.15); 2) складений відповідачем графік погашення заборгованості по орендній платі та експлуатаційним витратам (арк.с.16).

Однак, самі по собі вказані документи не можуть свідчити про наявність у відповідача обов"язку по відшкодуванню позивачеві експлуатаційних витрат.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1-2 ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди №39 від 01.03.08р., обов"язку відповідача відшкодовувати позивачеві експлуатаційні витрати не передбачено, натомість відповідач, згідно п.4.7 Договору, зобов"язаний в місячний термін з моменту укладання цього договору укласти та надати позивачеві договори на оплату експлуатаційних витрат, які пов"язані з поточним утриманням орендованого приміщення з організаціями, що надають житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України, позивачем не доведено існування у відповідача обов"язку по сплаті експлуатаційних витрат з огляду на положення чинного законодавства та умови договору оренди №39 від 01.03.08р.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7531,97 грн. експлуатаційних витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за неповну та несвоєчасну оплату орендної плати, яка, згідно наданого позивачем розрахунку, складає 8802,48 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.3.6 договору оренди №39 від 01.03.08р., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення (враховуючи день оплати).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Наданий позивачем розрахунок пені у сумі 8802,48 грн. перевірено судом та встановлено, що при його здійсненні позивачем не були враховані положення частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме період, за який позивачем нараховується пеня перевищує шість місяців, з урахуванням чого суд вважає правомірною та обгрунтованою вимогу в частині стягнення пені у сумі 3541,33 грн., а в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відмовляє.

Також, у зв"язку із простроченням виконання відповідачем зобов"язання за договором оренди №39 від 01.03.08р., позивач просить стягнути з нього 6294,64 грн. інфляційних та 1718,24 грн. 3% річних, при цьому нарахування інфляційних та 3% річних здійснювалось позивачем не тільки на суму заборгованості по орендній платі, а і на суму боргу по експлуатаційним витратам, в задоволенні стягнення яких було відмовлено.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме вважає правомірною вимогу про стягнення 3% річних в сумі 974,19 грн. та інфляційних у сумі 3035,62 грн.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 198,232,284,285,291 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника" Лозівської міської ради (Харківська область, м.Лозова, м-н.1, б.17, код 33733910) 30058,58 грн. боргу по орендній платі, 3541,33 грн. пені, 974,19 грн. 3% річних, 3035,62 грн. інфляційних, 376,09 грн. держмита та 213,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Суддя Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №5023/1007/11 складено та підписано 11.04.11р.