Рішення № 15117630, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/8529.04.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратібор-Техно»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Будівництво, монтаж, комплектація»

про стягнення 255 169,89 грн.

                                                                      Суддя                     Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Царенко Ю.І. –представник за довіреністю № б/н від 17.01.11

від відповідача: Бастригін В.В. –директор

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Будівництво, монтаж, комплектація»заборгованості за Договором № 19/02/07 від 19.02.2007 в розмірі 255 169,89 грн., в тому числі 111 554,00 грн. основного боргу, 24622,57 грн. збитків від інфляції, 7441,32 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно укладеного договору обов’язків в частині оплати наданих позивачем послуг по охороні об’єкту «Торгівельний центр з офісними та складськими приміщеннями», що знаходиться за адресою, м. Київ, просп. Перемоги, 67.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 порушено провадження по справі № 53/85, розгляд справи призначено на 14.03.2011.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 14.03.2011 представника відповідача розгляд справи відкладено на 04.04.2011.

В судовому засіданні на 04.04.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2011 надав суду усні пояснення по заявленим позовним вимогам.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких вказав, що 15.01.2009 відповідач повністю розірвав договір № 19/02/07 від 19.02.2007 в зв’язку з припиненням будівництва і незадовільним виконанням позивачем своїх обов’язків. За 2008 рік позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 122880,00 грн., з яких відповідачем оплачено 75456,00 грн. Таким чином різниця становить 47424,00 грн. Також відповідач заперечив проти стягнення інфляційних та 3% річних так як їх розрахунок позивачем здійснений невірно.

В судовому засіданні 11.04.2011 сторони подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 29.04.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2011 подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 99840,00 грн. основного боргу, 7584,24 грн. 3% річних та 32081,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.04.2011 надав пояснення на заявлені позовні вимоги.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.04.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2007 між сторонами у справі було укладено договір № 19/02/07, відповідно до умов якого замовник (відповідач) замовляє, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання по наданню послуг по охороні об’єкту «Торгівельний центр з офісними та складськими приміщеннями»за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 67 з 19.02.2007 згідно Дислокації та Розрахунком (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 до договору № 19/02/07 від 19.02.2007 по наданню послуг по охороні об’єкту сторони погодили, що додатки № 1, 2 від 06.09.2007 до договору № 19/02/07 від 19.02.2007 є дійсними.

В додатку № 1 до договору сторони погодили дислокацію об’єкту, що знаходиться під охороною ТОВ «Фірма «Ратібор-Техно», в додатку № 2 –розрахунок.

Згідно з п. 3.2. Договору сторони погодили, що щомісячно, до 10 числа замовник перераховує оплату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця.

П.п. 4.1., 4.2. Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з 19.02.2007 і діє протягом одного року. Договір вважається продовженим кожного разу на наступний рік, якщо одна із сторін письмово не заявить про його розірвання за 30 днів до закінчення строку дії Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Факт надання послуг по охороні об’єкту протягом 2008 року на загальну суму 122880,00 грн. підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку належним чином завіреними копіями Актів виконаних робіт (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму в розмірі 23040,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Таким чином заборгованість відповідача становить 99840,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що 15.01.2009 відповідач повністю розірвав договір № 19/02/07 від 19.02.2007 в зв’язку з припиненням будівництва і незадовільним виконанням позивачем своїх обов’язків. За 2008 рік позивач надав відповідачу послуг на загальну суму 122880,00 грн., з яких відповідачем оплачено 75456,00 грн. Таким чином різниця становить 47424,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем листи про розірвання договору та докази направлення таких листів позивачу суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належними доказами повідомлення позивача про розірвання договору, оскільки з наданої копії фіскального чеку не можливо дійти достовірного висновку про направлення одного із вказаних листів позивачу.

Проти отримання вказаних листів позивач заперечував.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача про розірвання договору, оскільки матеріали справи містять рахунки-фактури, які позивач виставляв відповідачу для оплати наданих послуг в 2009 році, які були повністю оплачені відповідачем про що свідчать додані до матеріалів справи банківські виписки, в графі «Призначення платежу»яких зазначено: «Оплата за послуги охорони згідно договору № 19/02/07 від 19.02.2007 за січень 09р., лютий 09р. рах. сф 113, квітень 09р. рах. сф 212, травень 09р. рах. сф 325, червень 09р. рах. сф 378, липень 09р., серпень 09р. рах. сф 499, вересень 09р. рах. сф 570».

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 99840,00 грн. належним чином доведений позивачем та документально підтверджений.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 3.2. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані позивачем послуги належним чином в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині заявленого до стягнення основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратібор-Техно» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія "Будівництво, монтаж, комплектація» основного боргу в розмірі 99840,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Факту несплати суми заборгованості за договором в розмірі 99840,00 грн. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

          Позивач також заявив про стягнення з відповідача 7584,24 3% річних та 32081,63 грн. збитків від інфляції.

          Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 99840,00 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 7584,24 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 32 081,63 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

          Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Будівництво, монтаж, комплектація»(03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 4-А, кв. 12, ідентифікаційний код 32734080) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратібор-Техно»(04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 33975852) 99 840 (дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 7 584 (сім тисяч п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 24 коп. 3% річних, 32 091 (тридцять дві тисячі дев’яносто одна) грн. 63 коп. збитків від інфляції, 1 395 (одна тисяча триста дев’яносто п’ять) грн. 16 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 29.04.11