Рішення № 15117619, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/7926.04.11 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Аркада»

простягнення 73 137 грн. 52 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник ОСОБА_2. (довіреність № 840213 від 28.01.2011 року)

від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада»73 137 грн. 52 коп., із них: 60 000 грн. 00 коп. сума основного боргу; 2 560 грн. 00 коп. інфляційні втрати; 1800 грн. 00 коп. 3 % річних; 4 388 грн. 76 коп. пеня, 4388, 76 грн. відшкодування за використання. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконав умови договору майнового піднайму від 28.02.2005 року, у звязку з чим виникла заборгованість перед Позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року порушено провадження у справі №23/79 та призначено її розгляд на 12.04.2011 року.

У судове засідання 12.04.2011 року представник Позивача подала заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з Відповідача 75262, 62 грн., із них: основний борг у розмірі 65000 грн. 00 коп.; 2 560 грн. 00 коп. інфляційні втрати; 1800 грн. 00 коп. 3 % річних; 1 513 грн. 86 коп. пеня, 4388 грн. 76 коп. відшкодування за використання; визнати розірваним договір майнового піднайму від 28.02.2005 року, укладений між Позивачем та Відповідачем та стягнути з Відповідача державне мито у розмірі 752, 62 грн., 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7800, 00 грн. витрат на послуги з юридичного обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2011 року у звязку з неявкою Відповідача у судове засідання, розгляд справи № 23/79 відкладено до 26.04.2011 року.

У судове засідання 26.04.2011 року представник Позивача подала клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення в звязку з необґрунтованістю поданого клопотання.

Крім того, у судове засідання 26.04.2011 року представник Позивача подала заяву про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору та припинення провадження в цій частині на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не зявився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 28.02.2005 року укладений договір майнового піднайму, відповідно до умов якого Позивач зобовязався надати Відповідачу приміщення, загальною площею 56 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для використання під офіс

На підставі акту прийому-передачі від 28.02.2005 року Позивач передав, а Відповідач прийняв приміщення загальною площею 56 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно пунктів 2.2.-2.4 договору від 28.02.2005 року за користування приміщенням сплачується орендна плата у розмірі 3019, 00 грн. в місяць, яка перераховується на рахунок Позивача не пізніше пяти днів з моменту настання строку оплати, тобто з першого по пяте число поточного місяця включно за поточний місяць.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.07.2009 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода № 4 до договору майнового піднайму від 28.02.2005 року, відповідно до умов якої сторони пункт 2.2. договору виклали у наступній редакції: за користування приміщенням сплачується орендна плата у розмірі 5000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На виконання умов договору від 28.02.2005 року за період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року Позивачем нарахована Відповідачу орендна плата в розмірі 65000, 00 грн.

08.02.2011 року Позивач надіслав Відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишилась Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Оскільки на момент розгляду справи Відповідач свої зобовязання по своєчасному внесенню орендних платежів не виконав, позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 65 000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині внесення орендних платежів (порушення вимог пункту 2.6 договору від 28.02.2005 року).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 2.6 договору майнового піднайму від 28.02.2005 року встановлено, що у разі несплати Відповідачем орендної плати в строки, встановлені договором, йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення 1513, 86 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з Відповідача 4388, 76 грн. за відшкодування використання на підставі частини шостої статті 231 Господарського кодексу України.

Згідно частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки умовами договору майнового піднайму від 28.02.2005 року сторони не встановили розмір відсотків за порушення грошових зобов'язань, зазначена вимога задоволенню не підлягає.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, а тому підлягає до стягнення з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 560 грн. 00 коп. та 3 % річних у розмірі 1800 грн. 00 коп.

Вимога в частині стягнення 7800, 00 грн. витрат на послуги з юридичного обслуговування задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач включив зазначену суму до судових витрат, проте зазначена сума не може бути судовими витратами, тому вимога про стягнення з Відповідача 7800, 00 грн. витрат на послуги з юридичного обслуговування задоволенню не підлягає.

Оскільки Позивач відмовився від вимоги про визнання розірваним договору майнового піднайму від 28.02.2005 року, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 статті 80, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада»(04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к.1; ідентифікаційний код 30576612) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (17600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 65000 (шістдесят пять тисяч) грн. 00 коп. сума основного боргу; 2 560 (дві тисячі пятсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційні втрати; 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. 3 % річних; 1 513 (дна тисяча пятсот тринадцять) грн. 86 коп. пені, 708 (сімсот вісім) грн. 74 коп. - державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 69 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині визнання розірваним договору майнового піднайму від 28.02.2005 року припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено 27.04.2011 року