Рішення № 15117581, 06.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/37206.04.11 За позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Солом’янської районної у м. Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон»

про стягнення 62674, 65 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Федорчук Х.В.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 62674, 65 грн. за договором № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р., з яких: 37839, 38 грн. основного боргу, 24835, 24 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за вищезазначеним договором щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У процесі провадження у справі відповідач надав суду відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечує з тих підстав, що належним чином виконав свої грошові зобов’язання за договором № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відсутні докази надання йому послуг, за винятком послуг гарячого та холодного водопостачання на загальну суму 1934, 54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 р. у даній справі продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 09.02.2011 р., 28.02.2011 р. та 21.03.2011 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

У судому засіданні 21.03.2011 р. відповідач надав суду заяву про застосування спеціального строку позовної давності .

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, ?

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 р. між сторонами було укладено договір № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачеві за плату комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 267, 00 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4 і використовується для центру слухопротезування.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Відповідач користується послугами:

Опалення: оплата здійснюється в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу; тариф на момент укладення договору 171, 62 грн. за 1 Гкал.; опалювальна площа відповідача 267, 00 кв.м.; особовий рахунок 9754001.

Гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК «Київенерго») надає позивачу; тариф на момент укладення договору 171, 62 грн. за 1 Гкал; кількість кранів ГВП в приміщенні (будівлі) відповідача –5; особовий рахунок 9754001.

Холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ВАТ АК «Київводоканал») надає позивачу; тариф на момент укладення договору 3, 75 грн. за 1 куб.м.; кількість кранів ХВП в приміщенні (будівлі) відповідача –5 –кран., 2 –уніт.

При цьому сторони узгодили, що тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Згідно з п. 2.3 договору відповідач зобов’язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

У випадку відсутності лічильника розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору кількість стічних вод, відведених від відповідача, приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що крім плати за комунальні послуги відповідач сплачує позивачу експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення договору становить 0,84 * 267, 00 = 224, 27 грн. на місяць від фактичних витрат в звітному періоді.

Відповідач також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 0, 051 * 267, 00 = 13, 62 грн. на місяць незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 2.9 договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Відповідно до п. 2.10 договору в разі прострочення відповідачем оплати за комунальні послуги понад 1 місяць позивач має право припинити надання йому комунальних послуг до повної сплати боргу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк дії договору встановлено з 1 квітня 2008 р. до 1 квітня 2010 р.

Дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

08.04.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 37 від 01.04.2010 р., у якій просить погасити існуючу заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, надати письмову мотивовану відповідь на претензію та підписати і повернути акти звірки.

Відповідач від отримання претензії, підпису актів звірки відмовився та мотивованої відповіді на неї не надав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду облікові картки (табуляграми) АЕК «Київенерго»за період з січня 2009 року до квітня 2010 року, на підставі яких позивач здійснював відповідачу нарахування фактичного споживання останнім опалення та гарячого водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, в сумі 4025, 93 грн. (платіжні доручення № 21 від 21.01.2009 р. на загальну суму 3000, 00 грн., № 20 від 21.01.2009 р. на загальну суму 285, 48 грн., № 992 від 16.04.2010 р. на загальну суму 496, 94 грн.).

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з 01.01.2009 р. до 01.04.2010 р. становить 37839, 38 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати відповідно до умов договору № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 37839, 38 грн. заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період з 01.01.2009 р. до 01.04.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово –комунальні послуги».

Зі змісту ст. 1 вказаного вище закону України вбачається, що комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Умови оплати за житлово-комунальні послуги врегульовані ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, нормою цієї статті передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Враховуючи вимоги вищезазначеної норми права, суд дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено, що підставою виникнення зобов’язання між виконавцем та споживачем комунальних послуг є цивільно-правовий договір, зміст якого становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 632 ЦК України передбачено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань за договором № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р. щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати не надав.

Суд звертає увагу на те, що у договорі № 144 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 р. не встановленого чіткого строку виконання зобов’язання відповідача щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, однак позивачем виставлялася претензія з проханням оплатити існуючу заборгованість відповідачеві, від отримання якої останній відмовився. Разом з тим, судом встановлено, що позивач, пред’являючи позов до суду, одночасно направив відповідачеві 31.08.2010 р. разом із позовними матеріалами зазначену претензію.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 530 ЦК України, суд приходить до висновку, що обов’язок щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати у відповідача настав 07.09.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційні витрати у розмірі 37839, 38 грн. за період з 01.01.2009 р. до 01.04.2010 р. підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, позивач просить суд стягнути з відповідача 24835, 24 грн. пені за період з 01.02.2009 р. до 01.04.2010 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що обов’язок щодо сплати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати настав 07.09.2010 р., а тому прострочення виконання відповідачем вищезазначеного зобов’язання починається з 08.09.2010 р.

Натомість, позивач просить суд стягнути з відповідача 24835, 24 грн. пені за період з 01.02.2009 р. до 01.04.2010 р., тобто за той період, за який прострочення ще не виникло.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24835, 24 грн. пені за період з 01.02.2009 р. до 01.04.2010 р. є неправомірною та не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі: 37839, 38 грн. –заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфотон»(01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 8, офіс 27 код - 31924934) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Індустріальне»Солом’янської районної у м. Києві ради (03056, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42, код - 35756924) 37839 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять дев’ять) грн. 38 коп. –заборгованості за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 39 коп. - державного мита, 142 (сто сорок дві) грн. 48 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 29.04.2011 р.