Рішення № 15117523, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/11121.04.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Технотон»

Про                     стягнення 263235,06 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                    Горб С.А. –за дов.

від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Технотон»про стягнення 188971,29 грн. за договором поставки № 0106-01 від 01.06.2010 р..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов’язань відповідачем щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 16.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/111, розгляд останньої призначено на 04.04.2011 р. на 15:00 год.

У судове засідання 04.04.2011 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.03.2011 р. не виконав.

Ухвалою від 04.04.2011 р. розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 р.

Від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просить стягнути 188971,29 грн. основного боргу, 20936,57 грн. пені, 32186,06 грн. пені та 21141,14 грн. інфляційних. Заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив повторно, про причини неявки не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, суд встановив:

01.06.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Технотон»(покупцем) було укладено господарський договір поставки №0106-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 8.1 Договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Протягом червня 2010 р. –січня 2011 р. постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 925721,36 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Покупець частково оплатив та повернув поставлений товар на суму 736750,07 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 188971,29 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 188971,29 грн. відповідачем не сплачена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 188971,29 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 188971,29 грн..

Відповідно до п. 9.7 Договору за порушення грошових зобов’язань за цим Договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в цей період, від суми зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.4 Договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов’язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25 відсотків річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами.

За розрахунком позивача, який приймається судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 20936,57 грн. пені та 32186,06 грн. процентів.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне збільшення боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 21141,14 грн. (210112,43 грн. борг урахуванням встановленого індексу інфляції). Розрахунок позивача прийнято судом як вірний.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Недоплачене позивачем державне мито у розмірі 742,64 грн. підлягає стягненню з нього до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнічна компанія «Технотон»(юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, фактична адреса: 02260, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1а, код 31241906) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»(юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, кор. 93-А, фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8-А, оф. 311, код 32591365) 210112,43 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 20936,57 грн. пені, 32186,06 грн. процентів, 2632,35 грн. державного мита та 216 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, кор. 93-А, фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8-А, оф. 311, код 32591365) до Державного бюджету України 742,64 грн..

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

Рішення підписано 28.04.2011 р.