Рішення № 15117489, 13.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/14013.04.11 За позовом          приватного підприємства «Текстиль-контакт»

До                    товариства з обмеженою відповідальністю «Віком»

Про                    стягнення 33234,17 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Альошина Ю.А. ( за дов.)

від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство «Текстиль-Контакт»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Віком» 33234,17 грн. заборгованості за поставлений товар, а саме: 30630,96 грн. основного боргу, 1837,86 грн. інфляційних втрат та 765,35 грн. трьох процентів річних.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 07.03.2011 р. було порушено провадження у справі № 17/140 та призначено її до розгляду на 28.03.2011 р..

Ухвалою суду від 28.03.2011 р. розгляд справи було відкладено до 13.04.2011 р., у зв’язку з неявкою представників відповідача, неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування документів, направлення процесуальних документів за юридичною адресою відповідача: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 4.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань та відзиву на позов відповідачем не подано. Про день та час проведення судових засідань сторони були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

За твердженням приватного підприємства «Текстиль-контракт», між ним, як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Віком», як покупцем, було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

          Позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 42396,48 грн. згідно з накладними № 21991, № 21995 від 02.12.2009 р., № 22299, № 22304, № 22375 від 04.12.2009 р. та на підставі довіреності серії НБК № 795937 від 01.12.2009 р., згідно з накладною № 22786 від 09.12.2009 р. на підставі довіреності серії ЯОЧ № 631425 від 09.12.2009 р., згідно з накладною № 22936 від 11.12.2009 р. та на підставі довіреності № 4 від 10.12.2009 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Так, відповідачем в добровільному порядку було здійснено частково оплату отриманого товару, а саме: 10.12.2009 р. в сумі 7647,12 грн. та 31.03.2010 р. в сумі 4118,40 грн., що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

20.04.2010 р. та 24.01.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості за поставлений товар та претензію про сплату боргу з урахуванням штрафних санкцій, що підтверджується поштовими квитанціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач надав позивачеві гарантійний лист, у якому зобов’язався сплатити спірну суму до 15.03.2011 р..

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Однак, відповідачем не виконані взяті на себе зобов’язання по оплаті товару в повному обсязі, внаслідок чого на день вирішення справи сума боргу відповідача становить 30630,96 грн.

          З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30630,96 грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.           

Відповідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню частково за розрахунком суду з простроченої суми 30630,96 грн. з урахуванням визначеного позивачем періоду (з 01.05.2010 р. по 31.12.2010 року) та встановлених індексів інфляції за вказаний період:

30630,96 грн. * 101,2 % (індекс інфляції за серпень 2010 р.) – 30630,96 грн. = 367,57 грн.

30630,96 грн. * 102,9 % (індекс інфляції за вересень 2010 р.) –30630,96 грн. = 888,30 грн.

30630,96 грн. * 100,5 % (індекс інфляції за жовтень 2010 р.) – 30630,96 грн. = 153,15 грн.

30630,96 грн. * 100,3 % (індекс інфляції за листопад 2010 р.) –30630,96 грн. = 91,89 грн.

30630,96 грн. * 100,8 % (індекс інфляції за грудень 2010 р.) – 30630,96 грн. = 245,05 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків підлягають задоволенню частково в сумі 1745,96 грн. за розрахунком суду.

У стягненні 91,90 грн. інфляційних судом відмовлено, з огляду на те, що позивачем здійснено невірні розрахунки.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 765,35 грн. трьох процентів річних правомірні та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

З огляду на вище викладене позов підлягає задоволенню частково в сумі 30630,96 грн. основного боргу, 765,35 грн. трьох процентів річних та 1745,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів на доведення обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 331,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 235,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віком»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 4, рахунок 26003021131661 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 31169284) на користь приватного підприємства «Текстиль-контакт»(02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2, рахунок 26003401028299 у Київській регіональній дирекції «Райффайзен банк Аваль», МФО 322904, код 30606568) 30630 (тридцять тисяч шістсот тридцять) грн. 96 коп. основного боргу, 1745 (одну тисячу сімсот сорок п’ять) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 765 (сімсот шістдесят п’ять) грн. 35 коп. трьох процентів річних, 331 (триста тридцять одну) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 29.04.2011 р.