Рішення № 15117456, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/7421.04.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»

Про                     стягнення 3396852,21 грн.

                                                                                           Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача                    Рямушкін І.Є. –за дов.

від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»до товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»про стягнення 3396852,21 грн. заборгованості за кредитним договором № 010/26-01/05/130 від 15.10.2007 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності повернення кредитних коштів, отриманих за кредитним договором № 010/26-01/05/130 від 15.10.2007 р., та нарахованих процентів.

Ухвалою від 18.02.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/74.

Під час розгляд справи представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом міста Києва справи № 55/34 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та до справи № 2-848/11 за позовом Курінька Анатолія Володимировича до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»за участю третіх осіб –товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»та приватного нотаріуса Шевчук Зої Миколаївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яка розглядається Вишгородським районним судом Київської області.

Клопотання судом відхилено, оскільки відсутні обставини, які би свідчили про неможливість вирішення даної справи до справи № 55/34 та № 2-848/11.

Також, відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою з’ясування відповідності переліку наданих ним банку документів для видачі кредиту, підтвердження наявності боргу, достовірності операцій та розмірі штрафних санкцій.

Наведені відповідачем питання не потребують спеціальних знань, у зв’язку з чим клопотання судом відхилено.

Ухвалою суду від 28.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2011 р.

Відповідач у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що надання йому кредитних коштів не підтверджується належними доказами.

У судове засідання 11.04.2011 р. представники сторін не з`явились.

До суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом задоволено та відкладено розгляд справи до 21.04.2011 р..

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.10.2007 р. між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(кредитором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Валькірія»(позичальником) було укладено кредитний договір №010/26-01/05/130 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 010/26-01/05/130/3 до Договору) кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (далі - кредит) у сумі 29893000,00 грн., в порядку, передбаченому цим Договором, який повинен бути повернутий позичальником в строк по 24 жовтня 2017 р. включно.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти: перші шість місяців 12 процентів річних, в подальшому - 12,5 процентів річних (далі –проценти).

Пунктом 3.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 010/26-01/05/130/4 до Договору) передбачено, що позичальник здійснює погашення процентів нарахованих на основному рахунку та частину кредиту щомісячно аутентичними платежами, за графіком

Відповідно до п. 3.8 Договору у випадку зміни економічних умов та вартості ресурсів на ринку позичкового капіталу сторони Договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього Договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав кредитора за цим Договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим Договором.

Про збільшення процентної ставки кредитор повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Зміни до Договору набувають чинності, а нова процентна ставка починає діяти з 21-го дня після відправлення кредитором повідомлення відповідно до пункту 3.8. Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Протягом зазначеного вище двадцятиденного строку позичальник має право подати кредитору письмове заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень, строк виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на день звернення позичальника до кредитора із зазначеним вище запереченнями. Факт звернення позичальника до кредитора підтверджується поставленням вхідного штампу кредитора із зазначенням номеру та дати реєстрації звернення позичальника. У випадку не виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування ним в стоки, змінені за згодою сторін, кредитор має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п.7.3 цього Договору.

Згідно з п. 6.1 Договору позичальник зобов'язаний використати одержані кредитні кошти на зазначені у договорі цілі і забезпечити у строки, визначені цим договором, повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодувати витрати та збитки кредитора, викликані неналежним виконанням умов цього договору.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору №010/26-01/05/130 у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування ним та штрафні санкції.

Додатковою угодою № 010/26-01/05/130/4 до Договору від 14.01.2010 р. сторони визначили, що станом на дату укладення угоди фактична заборгованість позичальника за Договором по сплаті кредиту становить 2966946,22 грн..

При цьому в силу додаткової угоди № 010/26-01/05/130/3 до Договору від 13.01.2010 р. до складу 2966946,22 грн. включено 112407,35 грн. заборгованості з погашення процентів.

Згідно з п. 4.1 додаткової угоди № 010/26-01/05/130/4 до Договору від 14.01.2010 р. після закінчення дії кредитних канікул фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму нарахованих кредитором на додатковому рахунку процентів (в разі несплати їх протягом дії кредитних канікул).

У передбачені Договором строки кредитор надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29893000,00 грн., що підтверджується доказами, наданими в матеріали справи.

Отриманий кредит позичальник повернув частково на суму 138461,13 грн., внаслідок чого його заборгованість по кредиту становить 2854538,87 грн..

За користування кредитними коштами у період з 02.11.2007 р. по 15.01.2011 р. кредитор нарахував позичальнику проценти в розмірі 1640965,45 грн..

Позичальник нараховані проценти оплатив частково на суму 1121516,70 грн., внаслідок чого його заборгованість з погашення процентів на основному рахунку становить 292591,64 грн..

Крім того в силу додаткової угоди № 010/26-01/05/130/4 до Договору від 14.01.2010 р. позичальнику було нараховано на додатковому рахунку та капіталізовано станом на 05.05.2010 р. 226857,11 грн. процентів, на які збільшилась суму кредиту.

08.10.2010 р. листом № 09-07-03/5971 позивач звернувся до позичальника з претензією про погашення кредитної заборгованості. У наданій листом 08.11.2010 р. за №302-10 відповіді позичальник повідомив про неможливість виконання зобов’язань.

Позичальник кредитні кошти в сумі 3081395,98 грн. не повернув, також ним не були сплачені проценти за кредитом на суму 292591,64 грн.

Станом на день подання позову сума основного боргу та заборгованість по відсотках за кредитом відповідача перед позивачем не погашена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3081395,98 грн. кредитних коштів та заборгованості по відсотках за кредитом станом на 27.10.2009 р. в розмірі 292591,64 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачами не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 10.2 Договору за порушення строків повернення кредиту та процентів та комісій за користування ним кредитор сплачує позичальнику пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Розрахунок розміру пені станом на 15.01.2011 р. в сумі 7426,13 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та 15438,47 грн. за несвоєчасне повернення процентів, а разом 22864,60 грн., приймається судом як вірний.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача та обов’язок щодо сплати заборгованості.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія» (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 6-А, код 30554557) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01033, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909) 3081395,98 грн. кредитних коштів, 292591,64 грн. заборгованості по відсотках, 22864,60 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                           С.А. Ковтун

          Рішення підписано 29.04.2011 р.