Рішення № 15117295, 21.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/402-10/7421.04.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «СОЛД І КО»

до Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього

про стягнення 18244,13 грн.

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Погорілець Р.В., довіреність № 242 від 21.12.2010 року;

від відповідача: Поліщук Ю.В., довіреність № 713 від 10.08.2010 року;

В судовому засіданні 21.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Приватне акціонерне товариство «СОЛД І КО» (надалі –ПАТ «СОЛД І КО», позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (надалі –ПАТ трест «Київміськбуд-1»ім. М.П. Загороднього) про стягнення 18 244, 13 грн. заборгованості, в тому числі: 11 594, 24 грн. основного боргу; 2 067, 12 грн. пені; 809, 37 грн. - 3% річних; 3 773, 40 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року прийняте у справі рішення від 22.09.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2011 року справу № 35/402 було прийнято до провадження, присвоєно № 35/402-10/74, розгляд справи призначено на 17.03.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № 19/12 від 04.12.2006 року не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.

Згідно наявних у матеріалах справи пояснень відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення 11 594, 24 грн. основного боргу та зазначив, що поставлена продукція не відповідає товару, що був погоджений сторонами у специфікації, поставлений за видатковими накладними товар був оплачений саме на підставі рахунків, а не на підставі договору.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 грудня 2006 року між ПАТ «Солді і Ко»та ПАТ трест «КИЇВМІСЬКБУД-1»ім. М.П. Загороднього було укладено договір поставки №19/12 за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити та передати у власність покупця (відповідач) продукцію, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2, 1.3 договору поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі, накладною); номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору поставка товару здійснюється за договірними цінами, які встановлюються сторонами в специфікаціях; після підписання сторонами відповідної специфікації ціна товару може бути змінена лише за взаємною згодою сторін в порядку, встановленому цим договором для зміни умов договору.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними, які у належним чином засвідчених копіях наявні в матеріалах справи. Загальна вартість поставленого товару становить 132417,20 грн.

Прийняття відповідачем товару за накладними підтверджується довіреностями, які в копії залучені до справи.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 11 594, 24 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей підставою поставки та отримання відповідачем товару були відповідні рахунки-фактури, а не договір №19/12 від 04.12.2006 року.

Відповідно до специфікації № 1 від 04.12.2006 року до договору поставки № 19/12 від 04.12.2006 року позивач повинен був поставити відповідачу наступну продукцію: болт метр. 8х100, дюб.с уд.шур. 6/40, шур.д/лгк 3,5/25 по мет.

Відповідно до ч.1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, при вирішені спору, судом досліджено матеріали справи, та встановлено, що товар, одержаний відповідачем від позивача за своєю номенклатурою (асортиментом), кількістю, ціною й загальною вартістю не відповідає умовам укладеного сторонами договору (специфікації до договору), а тому правовідносини сторін щодо поставки товару за наявними у матеріалах справи видатковими накладними не регулюються положеннями договору поставки № 19/12 від 04.12.2006 року.

В даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем повинні регулюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товару на користь відповідача, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості (вих. № 166 від 15.09.2009 року), у якій просив оплатити загальну суму заборгованості в розмірі 12222,96 грн. Доказом направлення вказаної вимоги відповідачу є поштовий чек № 7844 від 16.09.2009 року та повідомлення про вручення поштового відправлення, які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладних наявних у матеріалах справи є таким, що настав 23.09.2009 року в силу закону (ч. 2 ст. 530 ЦК України). Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 11 594, 24 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, підставою виникнення господарських зобов’язань законодавець визначає господарський договір або інші угоди у цій сфері суспільних відносин.

Зважаючи на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Закону, а не договору поставки № 19/12 від 04.12.2006 року, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити повністю.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару за накладними, наданими до матеріалі справи, з останнього підлягає стягненню 730,44 грн. інфляційних втрат та 278,26 грн. 3% річних. Розрахунок здійснено з урахуванням настання строку виконання зобов’язань щодо оплати поставленого товару, (згідно направленої вимоги), виходячи з простроченої суми за період з 24.09.2009 року по 12.07.2010 року, в межах заявлених позовних вимог.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за товар переданий згідно накладних залучених до матеріалів справи, обов’язок по оплаті якого виник у відповідача згідно надісланої вимоги, суду не представлено, у зв’язку з чим з відповідача за поданим позовом підлягають стягненню грошові суми: 11 594, 24 грн. основного боргу, 730,44 грн. –інфляційних збитків та 278,26 грн. - 3% річних.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 182,45 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 289,02 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, ідент. код 04012655, р/р 26006041300201 в АКІБ «УКРСИББАНК»м. Харків, МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства «Солді і Ко»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідент. код 23162981), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 11594,24 грн. (одинадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири гривні 24 коп.) –основної суми боргу, 730,44 грн. (сімсот тридцять гривень 44 копійки) –інфляційних втрат, 278,26 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 26 копійок) –3% річних, 289,02 грн. (двісті вісімдесят дев’ять гривень 02 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 27.04.2011р.