Рішення № 15117294, 26.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/6226.04.11 За позовом           Приватного підприємства «Медсервіс-партнер» до                     Комунального підприємства «Інженерний центр»

Треті особи Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення

Київської міської державної адміністрації (КМДА)

про                     стягнення 1851282,87 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Молотков В.О. –пред. за дов. № 07-20-01 від 20.07.2009 р.

Від відповідача Шестаков Ю.В. –пред. за дов. № 172/447 від 20.04.2011 р.;

Федотенко О.М.- пред. за дов. № 172/372-01 від 05.04.2011р.

Від 3-х осіб Надорак В.В. –пред. за дов.№ 039-335/К від 14.01.2011 р.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Медсервіс-партнер», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Інженерний центр», третя особа на стороні відповідача Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, про стягнення заборгованості за договором на виконання проектних і вишукувальних робіт у сумі 1104996,36грн., пені у сумі 117530,10грн., інфляційних втрат у сумі 532825,83грн. та 3% річних у сумі 95930,58грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 07.04.2011 року, у відповідності до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення КМДА (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 19).

В засідання суду 07.04.2011 року з’явився представник позивача. Від відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що уповноважений представник перебуває у відпустці.

Представник третьої особи в засідання не з’явився.

В судовому засіданні 07.04.2011 року представник позивача подав заяву про зміни та доповнення до позову, відповідно до якої уточнив суму позову та просив стягнути: заборгованість в сумі 1104996,36 грн., пеню в сумі 243811,92 грн., втрати від інфляції в сумі 121549,60 грн., 3% річних в сумі 41959,57 грн., суму державного мита 15123,17 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

До цієї заяви позивачем додано копію акту звірки взаєморозрахунків між ним та відповідачем станом на 28.02.2011р. Також представником позивача подано суду в матеріали справи документи, які він був зобов’язаний судом надати згідно ухвали про порушення справи від 29.03.2011 року, а для ознайомлення представлено суду оригінали документів, копії яких були додані позивачем до позовної заяви і заяви про зміну та доповнення до позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 року.

В засіданні 21.04.2011 року з’явились представники позивача, відповідача і третьої особи. Представниками відповідача надано суду відомості і документи, які відповідач був зобов’язаний судом надати згідно ухвали про порушення справи від 29.03.2011 року. Також ними подано суду і відповідачу письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали - для огляду судом, належним чином засвідчені копії –до матеріалів справи).

В засіданні суду 21.04.2011 року представник відповідача подав суду клопотання про необхідність отримання експертного висновку стосовно відповідності проектно-кошторисної документації, яка була розроблена позивачем по договору № 172/07-18 від 08.08.2007р., державним будівельним нормам та іншим вимогам законодавства в сфері будівництва.

Також представник відповідача подав у засіданні суду 21.04.2011 року клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача: Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: м.Київ, вул.Хрещатик,36) а також Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: м.Київ, вул.Хрещатик,36), цим клопотанням представник відповідача також просив суд зобов’язати ці два управління надати письмову довідку про стан фінансування відповідного об’єкта.

Представник третьої особи в засіданні 21.04.2011 року надав суду письмову довідку із додатком щодо бюджетних призначень для фінансування відповідної бюджетної програми, за рахунок якої повинні були надаватись кошти відповідачу із бюджету міста Києва для виконання договору № 172/07-18 від 08.08.2007р., укладеного між позивачем і відповідачем.

В засіданні суду 21.04.2011 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав уточнені ним раніше заявою про зміну та доповнення до позову вимоги. При цьому представник позивача заперечив проти вказаних вище клопотань відповідача про залучення додатково третіх осіб та проведення експертизи. Представник позивача зазначив, що із жодною із третіх осіб, запропонованих відповідачем для залучення до участі в справі, договірних відносин за договором № 172/07-18 від 08.08.2007р. учасники процесу –позивач і відповідач, не мають, а проведення експертизи не потрібно, оскільки роботи за актами № 2 від 23 листопада 2007р. і № 3 від 25 грудня 2007р. вже є прийнятими відповідачем згідно умов договору, про що свідчать підпис і печатка відповідача в цих актах. Представник позивача зазначив про наявність акту звірки взаєморозрахунків між позивачем і відповідачем станом на 28.02.2011р., яким відповідач визнав основну суму свого боргу.

Представник відповідача в засіданні суду 21.04.2011 року надав усні пояснення по суті спору, заперечив проти позовних вимог в повному обсязі. При цьому представник відповідача вказав на невідповідність проектно-кошторисної документації, яка була розроблена позивачем по договору № 172/07-18 від 08.08.2007р., державним будівельним нормам та іншим вимогам законодавства в сфері будівництва.

Відповідач зазначив про те, що відповідно до договору № 172/07-18 від 08.08.2007р., джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету, розрахунки повинні здійснюватись згідно Бюджетного кодексу України, яким встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, відповідно до п.2.3. договору № 172/07-18 від 08.08.2007р. у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом п’яти банківських днів з дати отримання відповідачем бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок. При цьому відповідач зазначив, що бюджетних призначень на оплату за вказаними вище актами, не було.

Представник позивача у відповідь зазначив, що кошти, котрі отримував відповідач для оплати позивачу за договором № 172/07-18 від 08.08.2007р., після їх надходження на банківський рахунок відповідача, вже є не бюджетними, а коштами самого відповідача, який є комунальним підприємством –самостійним господарюючим суб’єктом. Також Представник позивача вказав, що відповідач не надав суду жодних доказів відсутності бюджетного призначення для виконання відповідачем своїх обов’язків по сплаті за договором № 172/07-18 від 08.08.2007р.

Згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд не вбачає підстав для залучення Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: м.Київ, вул.Хрещатик,36) а також Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: м.Київ, вул.Хрещатик,36), для участі у справі, оскільки рішення з господарського спору у даній справі не впливатиме на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін справи.

Відповідно до ч.1 і 2 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, учасники господарського процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до ч. 3 п. 2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 р. N 02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Клопотання відповідача про призначення судової експертизи, подане ним суду в засіданні 21.04.2011 року, не містить у собі достатнього обґрунтування необхідності її проведення, а також не містить питань, котрі відповідач пропонує винести на розгляд експертизи. Суд не вбачає дійсної потреби для її проведення.

У судовому засіданні 21.04.2011р. оголошено перерву на 26.04.2011 року.

У судовому засіданні 26.04.2011р. були присутні представники позивача, відповідача і третьої сторони. Відповідач надав учасникам справи і суду доповнення вих. 172/471 від 26 квітня 2011р. до свого відзиву на позов з урахуванням змін та доповнень позивача до позовної заяви. У цих доповненнях відповідач вказує на необхідність застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені і зазначає про позовну давність в один рік відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, яка на думку відповідача закінчилась 01.01.2011р. Також відповідач вказує на необґрунтованість посилань позивача на додаткову угоду № 2 від 29 грудня 2008р. з причин, вказаних відповідачем у його відзиві на позов.

У судовому засіданні 26.04.2011р. позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2007р. між приватним підприємством "Медсервіс - партнер" (позивач) та комунальним підприємством "Інженерний центр" (відповідач) було укладено Договір на виконання проектних і вишукувальних робіт № 172/07-18 (надалі в тексті також –Договір).

Згідно п.2.2. Договору, оплата робіт за ним повинна здійснюватись відповідачем поетапно –протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідних актів передачі-приймання робіт.

П. 4.2. Договору встановлено, що терміном завершення робіт Виконавцем вважається прийняття Замовником готової продукції (проектно-кошторисної документації), а відповідно до п.4.3. Договору, здача проектно-кошторисної документації (котра є результатом робіт), здійснюється згідно з актом здачі-приймання робіт, який підписується сторонами Договору.

Згідно з п.4.4. Договору, Замовник протягом 5-ти робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт, зобов’язаний передати Виконавцю оформлений акт або мотивовану відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти Договору.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач не здійснив позивачу оплату на суму 1098000,00 грн. за підписаним і скріпленим його печаткою актом № 3 від 25 грудня 2007р. до Договору, а за підписаним і скріпленим його печаткою актом № 2 від 23 листопада 2007р. –не доплатив 6996,36 грн. Таким чином загальна сума основної заборгованості відповідача за вказаними актами становить 1104996,36 грн. Ця сума заборгованості підтверджена відповідачем у акті звірки взаємних розрахунків між позивачем і відповідачем на 28.02.2011р.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умови договору № 172/07-18 від 08.08.2007р., укладеного між позивачем і відповідачем, свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відзиві відповідач проти позову заперечив, посилаючись на невідповідність проектно-кошторисної документації, яка була розроблена позивачем по Договору, державним будівельним нормам та іншим вимогам законодавства в сфері будівництва, на те, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується і на те, що відповідно до Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, передбачених кошторисам. У відзиві на позов відповідач вказав на те, що виділення бюджетних коштів на фінансування робіт здійснюється в межах кошторисних призначень згідно з програмою соціально-економічного розвитку м. Києва на кожен рік, а також на те, що в залежності від фактично отриманих коштів на фінансування робіт по об’єкту відповідач змушений коригувати вартість робіт у кожному бюджетному році. Також відповідач зазначив, що відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

У відзиві на позов відповідач також стверджував, що він посилання позивача на додаткову угоду № 2 від 29 грудня 2008р., відповідно до якої розрахунки за виконані роботи згідно з актом № 2 і 3 здачі-приймання проектних і вишукувальних робіт повинні були здійснюватися відповідачем в 2009 році після затвердження річних кошторисних призначень, вважає необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. При цьому відповідач вказував на те, що він 26 грудня 2008р. підготував додаткову угоду щодо перенесення своєї заборгованості на рік та надав її для укладення позивачу.

Судом встановлено, що до Договору його сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 29 грудня 2008р., відповідно до якої розрахунки за виконані роботи згідно з актом № 2 здачі-приймання проектних і вишукувальних робіт від 23.11.2007 р. в неоплаченій сумі 6 996,36 грн. та актом № 3 здачі-приймання проектних і вишукувальних робіт від 25.12.2007 р. на суму 1 098 000,00 грн. повинні були здійснюватися відповідачем в 2009 році після затвердження річних кошторисних призначень. Таким чином, сторони встановили кінцевий строк виконання зобов’язання по сплаті заборгованості відповідача перед позивачем датою 31 грудня 2009 року.

Протягом 2009 року відповідач не сплатив своєї заборгованості відповідачу, тому з 01.01.2010р. грошове зобов’язання відповідача перед позивачем стало простроченим.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що позивач не є стороною у правовідносинах між Комунальним підприємством «Інженерний центр»та органом, який виділяє кошти з міського бюджету на фінансування видатків відповідача. Відповідно до Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету. У запереченні на позов відповідач вказує, що розпорядженням КМДА № 1895 від 12.10.2005р. Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА було визначено розпорядником бюджетних коштів для фінансування робіт за проектними роботами, що є предметом Договору.

Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА є третьою особою у справі.

В той же час із копії Статуту комунального підприємства "Інженерний центр", наданої представником відповідача у матеріали справи, вбачається, що це підприємство: є юридичною особою, має самостійний баланс, свій розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності, діє на принципах господарського розрахунку, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейських судах України.

Таким чином, у відносинах із позивачем за Договором відповідач виступає як самостійний господарюючий суб’єкт, а не як розпорядник бюджетних коштів, хоча при цьому відповідач отримує кошти на виконання своїх зобов’язань за Договором від Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА, яке визначено розпорядником бюджетних коштів.

Матеріали, надані суду в засіданні 21.04.2011р. представником Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення КМДА, не дозволяють встановити того, чи були затверджені річні кошторисні призначення, отримував відповідач чи не отримував на свій реєстраційний рахунок бюджетне призначення для фінансування відповідної бюджетної програми, за рахунок якої повинні були надаватись кошти відповідачу із бюджету міста Києва для виконання Договору.

Договір підряду є оплатним договором. Тобто обов’язок відповідача як замовника по Договору оплатити прийняті ним роботи виникає згідно із положеннями закону та п. 2.2, 4.3, 4.4 Договору. Наявність в Договорі застережень у п.2.3. (про отримання відповідачем бюджетного призначення для фінансування робіт за Договором на свій реєстраційний рахунок) та в додатковій угоді № 2 від 29 грудня 2008р. (про затвердження річних кошторисних призначень), не може бути підставою для безоплатності Договору. При цьому обставини, вказані в цих застереженнях взагалі можуть не настати, а їх настання не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за Договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1104996,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 41959,57 грн. та збитки від інфляції у розмірі 121549,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідач повинен був здійснити оплату робіт у сумі 1104996,36 грн. у строк до 31 грудня 2009р., отже прострочення зобов’язання щодо оплати робіт почалося з 01 лютого 2010р.

Суд погоджується із розрахунком позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Основна сума боргу становить 1104996,36 грн.

Розрахунок 3% річних:

Кількість днів для розрахунку: від 01 січня 2010р. по 07 квітня 2011р. = 462 дні.

Сума: 1104996,36 х ((3%/365 дн.) х 462 дн.) = 41959,57 грн.

Розрахунок інфляційних втрат:

Період для розрахунку: від 01 січня 2010р. по 07 квітня 2011р.

Величина офіційного індексу інфляції в Україні:

·          за 2010 р. –109,1 %,

·          за січень 2011р. –101,0 %,

·          за лютий 2011 р. –100,9 %.

Інфляційні втрати за 2010р.: (1104996,36 х 109,1%) - 1104996,36 = 100554,67 грн.

Середній індекс інфляції за січень і лютий: (січень 101,0 % х лютий 100,9 %) = 101,9 %

Інфляційні втрати за січень і лютий 2011р.: (1104996,36 х 101,9%) - 1104996,36 = 20996,3 грн.

Загальна сума інфляційних втрат за 2010р. та січень і лютий 2011р.: 100554,67 + 20996,3 = 121549,60 грн.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати робіт , замовник (відповідач) сплачує виконавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від належної до сплати суми за кожен день затримки.

Із висновком відповідача (наведеним у доповненнях вих. 172/471 від 26 квітня 2011р. до свого відзиву на позов) про те, що однорічна позовна давність по вимозі позивача щодо стягнення пені закінчилась 01.01.2011р., суд не може погодитись, адже прострочення грошового зобов’язання відповідача є триваючим.

Тому пеня підлягає стягненню за період від 01 січня 2010р. (момент початку прострочення грошового зобов’язання відповідача) по 07 квітня 2011р (дата, по яку відповідач заявив про стягнення пені).

Розрахунок пені:

1.          З 01.01.2010р. по 07.06.2010р. облікова ставка НБУ 10,25 %.

Відсоток пені від основної суми за цією ставкою: 10,25 % х (2/365) = 0,056 %.

Сума пені за цією ставкою, нарахована на основну суму заборгованості в цей період:

1104996,36 х 0,056% х 158 днів = 97770,08 грн.

2.          З 08.06.2010р. по 07.07.2010р. облікова ставка НБУ 9,5 %.

Відсоток пені від основної суми за цією ставкою: 9,5 % х (2/365) = 0,052 %.

Сума пені за цією ставкою, нарахована на основну суму заборгованості в цей період:

1104996,36 х 0,052% х 30 днів = 17237,94 грн.

3.          З 08.07.2010р. по 09.08.2010р. облікова ставка НБУ 8,5 %.

Відсоток пені від основної суми за цією ставкою: 8,5 % х (2/365) = 0,0465 %.

Сума пені за цією ставкою, нарахована на основну суму заборгованості в цей період:

1104996,36 х 0,0465% х 33 дні = 16956,17 грн.

4.          З 10.08.2010р. по 07.04.2011р. облікова ставка НБУ 7,75 %.

Відсоток пені від основної суми за цією ставкою: 7,75 % х (2/365) = 0,042 %.

Сума пені за цією ставкою, нарахована на основну суму заборгованості в цей період:

1104996,36 х 0,042% х 241 день = 111847,73 грн.

Таким чином, сума пені за період від 01 січня 2010р. по 07 квітня 2011р. становить:

97770,08 + 17237,94 + 16956,17 + 111847,73 = 243811,92 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 837, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Інженерний центр»(юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 40; фактична адреса: 01034, м.Київ, пров. Георгіївський, 9, код ЄДРПОУ 33239981) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства "Медсервіс - партнер" (адреса: 03115, м.Київ вул. Котельникова, 35, офіс 81, код ЄДРПОУ 25390545): заборгованість у сумі 1104996,36 грн., пеню у сумі 243811,92 грн., втрати від інфляції у сумі 121549,60 грн., 3% річних у сумі 41959,57 грн., суму держмита 15123,17 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О.Домнічева

Повне рішення складено 28.04.2011 р.