Рішення № 15117116, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/12520.04.11

За позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго

Україна"

до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія

"Дженералі Гарант"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 20 106,06 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Шупик О.А. (дов. від 31.12.2010 №534)

Від відповідача: Кірсанова К.О. (дов. від 22.02.2011 №382-1/14)

В судовому засіданні 20.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія"Дженералі Гарант" про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 20106,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" на підставі полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № 250588349 від 10.05.2009 (далі договір страхування) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Skoda Octavia Tour», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги у межах фактичних витрат до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 водія автомобіля «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля була застрахована відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія"Дженералі Гарант" згідно з полісом НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, то обовязок з відшкодування збитків покладається на відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія"Дженералі Гарант".

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 22, 29, 34 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та нормами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2011 порушено провадження у справі № 50/125 та призначено її до розгляду на 11.03.2011.

В судове засідання 11.03.2011 року зявились представник позивача та надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не зявився, проте через відділ діловодства господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В звязку із задоволенням клопотання відповідача, розгляд справи відкладено на 25.03.2011.

В судове засідання 25.03.2011 зявились представники сторін на надали додаткові пояснення по справі. Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4170,36 грн.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

В звязку із задоволенням клопотання відповідача про виклик до суду спеціаліста-оцінювача розгляд справи відкладено на 20.04.2011.

В судове засідання 20.04.2011 зявились представники сторін на надали додаткові пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Автотранспортний засіб «Skoda Octavia Tour», державний номерний знак НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" відповідно до полісу страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків № 250588349 від 10.05.2009, що був укладений між закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (страховик за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(страхувальник за договором).

Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням майном.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 625618 закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", 22.04.2010 здійснило зміну найменування юридичної особи на приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна".

10.01.2010 о 10 год. 30 хв. в м. Києві на вул. Мільчакова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Skoda Octavia Tour», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.01.2010 встановлено, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2 в м. Києві на вул. Мільчакова, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia Tour», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, тим самим порушив Правила дорожнього руху України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_1 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).

Матеріальна шкода, яка була заподіяна ТОВ «Перша лізингова компанія» в результаті ДТП склала 20106,06 грн., що підтверджується Звітом про оцінку автомобіля від 26.01.2010.

Відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та обєму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт субєкта оціночної діяльності.

Згідно умов договору страхування приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 20520,04 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування»на підставі заяви страхувальника та страхового акту, що підтверджується платіжним дорученням № 1884 від 16.03.2010.

Як свідчать матеріали справи цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3. Відповідно до умов договору обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів відповідач несе цивільно-правову відповідальність за ОСОБА_1 у розмірах передбачених Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Nissan Murano», державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 п.1 ст. 1188 ЦК України).

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Nissan Murano», який перебуває у володінні ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно положень ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Враховуючи викладене, у відповідності до вищевказаних норм Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке товариство з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(власник пошкодженого автомобіля) мало до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника та власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу належному страхувальнику позивача.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 названого Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.

Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обовязкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 20106,06 грн.

В судовому засіданні 25.03.2011 позивач надав докази сплати відповідачем суми заборгованості в розмірі 15935,70 грн., а саме платіжне доручення № 833 від 21.02.2011.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази позивача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу і між ними у звязку з цим не залишилось неврегульованих питань, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу пошкоджений автомобіль було випущено в 2006 році. Пошкодження відбулося внаслідок ДТП 13.01.2010 року, таким чином, на момент пошкодження пошкоджений транспортний засіб експлуатувався 4,5 роки. Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092, зі змінами та доповненнями для автомобілів іноземного виробництва, строк експлуатації яких не перевищує 7 років експлуатаційний знос дорівнює 0 (нулю). Проте, п.7.39 містить виключення з цього правила, а саме: якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації, то експлуатаційний знос розраховується.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Закону, за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з відшкодовуються виключно урахуванням зносу.

При огляді пошкодженого транспортного засобу (протокол огляду) було зафіксовано сліди попередніх аварій, в тому числі сліди ремонту заднього лівого крила. Так само посилання на сліди попередніх аварій міститься в розділі 3.6. Звіту № 19. Таким чином, з врахуванням положень п. 7.39 Методики, для даного транспортного засобу має розраховуватися знос.

Відповідно до розрахунку аварійного комісара знос (Ез) запасних частин даного транспортного засобу складає 41%.

Таким чином, вартість ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу, за розрахунком суду, складає 15935,70 грн.

Отже, відповідно до вищевикладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування а порядку регресу в розмірі 4170,36 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Оскільки як свідчить відмітка загального відділу господарського суду м. Києва позивач звернувся з даним позовом до суду 15.02.2011, а відповідачем було погашено заборгованість в розмірі 15935,70 грн. 21.02.2011, тобто вже після звернення позивача з позовом, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 25, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 15935,70 грн.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"(01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 201(двісті одна) грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 26.04.2011