Рішення № 15116877, 27.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/7327.04.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХЕНЕРГО»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»

Простягнення 2569425,78 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача:           Ільницька Л.Ю. –дов. № 01/11 від 18.01.2011 р.

від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХЕНЕРГО»до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»про стягнення 2418120,00 грн. основного боргу, 120167,03 грн. інфляційних нарахувань, 28222,44 грн. трьох відсотків річних та 2916,31 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару та неповерненням грошових коштів, сплачених позивачем на виконання своїх зобов’язань щодо оплати товару за договором від 12.04.10 р.

Ухвалою суду від 07.03.11 р. було порушено провадження у справі № 37/73 та призначено її розгляд на 20.04.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, та надав клопотання про приєднання до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 07.03.11 р., яке суд задовольнив та залучив зазначені документи до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.03.11 р., яке підтверджує отримання відповідачем 21.03.11 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 19.03.11 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням його представника на лікарняному.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість директора бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Проте, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 07.03.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/73 на 27.04.11 р.; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 27.04.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 27.04.11 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду від 07.03.11 р. та 20.04.11 р. не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХЕНЕРГО»(покупець) був укладений договір від 12.04.10 р., відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору від 12.04.10 р., в порядку та за умовами, визначеними цим договором, продавець зобов’язується у встановлений строк передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами, що зазначаються у специфікації до цього договору, що є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1. договору від 12.04.10 р., відвантаження продукції здійснюється тільки після 100 % оплати покупцем її вартості.

Згідно з п. 3.2. вищевказаного договору, продавець зобов’язаний у повному обсязі передати покупцю товар та забезпечити покупця документами: податкова накладна, видаткова накладна, акт приймання-передачі, сертифікат відповідності.

У відповідності до п. 3.3. договору від 12.04.10 р., доставка товару здійснюється за рахунок покупця.

Пунктом 3.4. договору від 12.04.10 р. передбачено, що передача товару у власність покупця повинна бути здійснена не пізніше 37-62 календарних днів з дня проведення покупцем попередньої оплати, передбаченої п. 4.3. цього договору.

У розділі 4 договору від 12.04.10 р. зазначено, що ціна за одиницю товару та загальна сума цього договору визначені в специфікації до нього.

Згідно з п. 4.3. договору від 12.04.10 р., оплата в розмірі 50 % від суми договору має бути перерахована продавцю протягом 15-ти банківських днів з дня підписання договору та специфікації до цього договору і отримання рахунку-фактури на оплату замовленої техніки.

Відповідно до п. 4.4. договору від 12.04.10 р., остаточна сума коштів у розмірі 50 % від суми договору має бути перерахована протягом 2-ох банківських днів після отримання повідомлення продавця про завершення виробництва техніки та підписання сторонами протоколу відбору техніки.

Пунктом 4.5. договору від 12.04.10 р. визначено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності до специфікації № 1 до договору від 12.04.10 р., ВАТ «Київський завод комунального машинобудівництва «КОММАШ»зобов’язувалось передати позивачу товар (техніку), а саме: КО 413.3 (ГАЗ, дизель) –8 шт., КО 435-1а (МАЗ, 6 циліндровий дизель) –3 шт. та КО 444А (ЗИЛ, дизель) –5 шт. загальною вартістю 4836228,00 грн.

Позивач на виконання вищевказаних умов договору сплатив відповідачу передоплату за товар згідно платіжних доручень № 1 від 13.04.10 р. у сумі 1000000,00 грн., № 1 від 04.06.10 р. у сумі 1000000,00 грн. та № 12 від 14.06.10 р. у сумі 418120,00 грн. (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи). Загальна сума сплачених грошових коштів складала 2418120,00 грн.

Однак відповідач порушив договірні зобов’язання щодо поставки товару (техніки) у встановлений договором від 12.04.10 р. строк.

ТОВ «Газтехенерго»неодноразово зверталось до ВАТ «Київський завод комунального машино будівництва «КОММАШ»листами (вихідн. № 15 від 16.11.10 р., № 003 від 02.08.10 р. та № 12 від 14.10.10 р.) з проханням виконати умови договору від 12.04.10 р. щодо письмового повідомлення про готовність техніки до передачі для остаточної оплати даного товару, а також з пропозицією розірвати договір від 12.04.10 р. та повернути суму попередньої оплати.

Однак зазначені листи були залишені відповідачем без відповіді та реагування.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 2418120,00 грн. основного боргу, 120167,03 грн. інфляційних нарахувань, 28222,44 грн. трьох відсотків річних та 2916,31 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару та неповерненням грошових коштів, сплачених позивачем на виконання своїх зобов’язань щодо оплати товару за договором від 12.04.10 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що в силу п. 3.4. договору, оскільки позивач перерахував відповідачу передоплату платіжними дорученнями № 1 від 13.04.10 р. у сумі 1000000,00 грн., № 1 від 04.06.10 р. у сумі 1000000,00 грн. та № 12 від 14.06.10 р. у сумі 418120,00 грн., то відповідач зобов’язаний був передати товар позивачу не пізніше 15.08.10 р.

У відповідності до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, оплативши товар у повному обсязі, тоді як відповідач цей товар у встановлений договором від 12.04.10 р. не поставив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ВАТ «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»»щодо стягнення з ТОВ «ГАЗТЕХЕНЕРГО»сплачених грошових коштів за договором від 12.04.10 р. у розмірі 2418120,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «ГАЗТЕХЕНЕРГО»просить суд також стягнути з відповідача 120167,03 грн. інфляційних нарахувань та 28222,44 грн. трьох річних процентів за період з 16.08.10 р до 04.01.11 р., у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо поставки товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ці стягнення застосовуються за порушення грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто –негрошове зобов’язання. В свою чергу, повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Таким чином, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 120167,03 грн. інфляційних нарахувань та 28222,44 грн. трьох річних процентів за період з 16.08.10 р до 04.01.11 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2916,31 грн. пені за порушення договірного зобов’язання за період з 16.08.10 р. до 04.01.11 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4. договору від 12.04.10 р., за несвоєчасну поставку товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,01 % подвійної облікової ставки, що діяла на момент прострочення, від вартості товару, який не був поставлений за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня за період з 16.08.10 р. до 04.01.11 р. становить 2916,31 грн.

Таким чином, позов ТОВ «ГАЗТЕХЕНЕРГО»до ВАТ «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 655, 670 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод комунального машинобудування «КОММАШ»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 28, код ЄДРПОУ 14315428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗТЕХЕНЕРГО»(80743, Львівська область, Золочівський район, село Струтин, вулиця Солтівського, 7, код ЄДРПОУ 36084200) 2418 120 (два мільйони чотириста вісімнадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 2 916 (дві тисячі дев’ятсот шістнадцять) грн. 31 коп. пені, 24 027 (двадцять чотири тисячі двадцять сім) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.