Рішення № 15115357, 22.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2011 р. Справа № 12/025-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом виробничого споживчого товариства «ВІК»

до Бориспільського районного споживчого товариства

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Бориспільського районного споживчого товариства

до виробничого споживчого товариства «ВІК»

про стягнення боргу в сумі 5970,40 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору Київська обласна спілка споживчих товариств

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Іванов А.В. директор товариства

(паспорт НОМЕР_1, виданий 02.08.1998 року);

від відповідача за первісним позовом: не зявився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява виробничого споживчого товариства «ВІК»(далі - позивач) до Бориспільського районного споживчого товариства (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 57572,10 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на здійснення ним переплати грошових коштів по сплаті орендної плати за період з 01.01.2005 року до 31.08.2009 року згідно з умовами договору про оренду майна та співробітництво від 02.08.2004 року (далі договір), укладеного між ним та відповідачем.

Відповідно до умов договору, орендодавець, тобто відповідач, передав, а орендар, тобто позивач, прийняв в тимчасове користування приміщення, загальною площею 1269,70 кв.м., розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102 (далі обєкт оренди).

На виконання умов договору, позивач, на його думку, перерахував орендну плату відповідачу в більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору, за період з 01.01.2005 року до 31.08.2009 року. Відповідач зазначені грошові кошти позивачу не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 48510,32 грн. основного боргу, 569,15 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у розмірі 8 492,63 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2011 року, справу призначено до розгляду 01.03.2011 року.

01 березня 2011 року Бориспільське районне споживче товариство (далі відповідач) подало зустрічний позов до виробничого споживчого товариства «ВІК»(далі позивач), який був прийнятий судом для спільного розгляду з первісним позовом. Відповідач просив стягнути з позивача 5970,40 грн. боргу.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у звязку з технічною помилкою, просив стягнути з відповідача 41510,94 грн. основного боргу, 507,35 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних у розмірі 7 268,14 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просила зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22.03.2011 року.

22 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, просила зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12.04.2011 року, до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Київську обласну спілку споживчих товариств.

07 квітня 2011 року на адресу суду представник відповідача направила клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.

12 квітня 2011 року у судове засідання зявились представники позивача, а також третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22.04.2011 року.

22 квітня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову просив відповідачу відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

20 жовтня 1999 року між виробничим споживчим товариством «ВІК»(далі позивач) та Бориспільською районною споживчою спілкою (далі Бориспільська райспоживспілка) був укладений договір про оренду майна та співробітництво, згідно з умовами якого Бориспільська райспоживспілка передала, а позивач прийняв в тимчасове користування обладнання та приміщення, загальною площею 700,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102, (далі обєкт оренди), про що 01.04.2000 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі обєкту оренди.

28 січня 2000 року постановою Конференції Бориспільської райспоживспілки було прийнято рішення про ліквідацію Бориспільської райспоживспілки. Зазначена постанова була відмінена постановою Конференції Бориспільської райспоживспілки від 28.02.2003 року, якою було прийнято рішення про реорганізацію Бориспільської райспоживспілки шляхом її приєднання до Бориспільського районного споживчого товариства (далі Бориспільське райспоживтовариство), яке стало правонаступником Бориспільської райспоживспілки.

28 квітня 2004 року постановою правління Бориспільського райспоживтовариства №18 на баланс Бориспільського міського споживчого товариства передані, зокрема, будівлі хлібзаводу №2 та магазину «Свіжий хліб», що входили до обєкту оренди.

У звязку з цим, 02 серпня 2004 року між Бориспільським міським споживчим товариством та позивачем був укладений договір про оренду майна та співробітництво, згідно з умовами якого Бориспільське міське споживче товариство передало позивачу, а позивач прийняв у тимчасове користування приміщення, загальною площею 1269,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102 (далі обєкт оренди).

Передача обєкту оренди позивачу підтверджується актом приймання-передачі, підписаного сторонами 02 серпня 2004 року (далі акт). Згідно з актом, позивачу передавались, зокрема, будівлі магазину «Свіжий хліб»та хлібзаводу №2. Крім цього, в оренду передавались: будівля бараночного цеху, забор з/б та асфальтне покриття.

26 липня 2006 року Бориспільське міське споживче товариство листом № 200 повідомило позивача про передачу обєкта з балансу Бориспільського міського споживчого товариства на баланс Бориспільського районного споживчого товариства (далі відповідач) та запропонувало переукласти договір на тих самих умовах з відповідачем.

Не погоджуючись з цією пропозицією, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою, в якій просив визнати дійсним для відповідача договір про оренду майна та співробітництво від 02.08.2004 року (далі - договір оренди від 02.08.2004 року).

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2007 року вимоги позивача були задоволені. Крім цього, договір оренди від 02.08.2004 року визнано чинним для Бориспільського міського споживчого товариства та Бориспільського райспоживтовариства як орендодавця.

У позовній заяві позивач послався на п. 3.1 договору оренди від 02.08.2004 року, згідно з яким орендна плата за користування обєктом оренди становила 300,00 грн. на місяць, а також зазначив, що 19 січня 2010 року під час проведення перевірки бухгалтерських документів позивача, виявлено переплату грошових коштів по договору оренди від 02.08.2004 року в сумі 48510,32 грн., що підтверджується, на його думку, розпорядженням від 19.02.2008 року № 5 (далі розпорядження № 5).

Доводи позивача є необґрунтованими, оскільки з розпорядження № 5 вбачається прийняття рішення про зміну голови виробничого споживчого товариства «ВІК»та призначення комісії для складення акту прийому-передачі основних засобів товариства на його підставі.

Розрахункова таблиця переплати грошових коштів по договору оренди від 02.08.2004 року (далі розрахункова таблиця), долучена до позовної заяви, складена та підписана головою товариства, Івановим А.В., 07 лютого 2011 року, та є, на його думку, документом, що підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем.

Виходячи з розрахункової таблиці, позивачем була визначена сума, на яку збільшилась заборгованість відповідача з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних та нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки крім розрахункової таблиці, підписаної головою товариства позивача, ніяких інших документів, що підтверджують заборгованість відповідача, позивач не надав, а також не довів невиконання або неналежне виконання відповідачем господарського зобовязання, суд вважає вимоги позивача недоведеними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.

01 березня 2011 року Бориспільське районне споживче товариство (далі позивач) звернулось до виробничого споживчого товариства «ВІК»(далі відповідач) із зустрічним позовом про стягнення з позивача 5970,40 грн. боргу. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договорів про оренду майна та співробітництво від 20.10.1999 року та від 02.08.2004 року.

У зустрічному позові позивач зазначив наступне.

20 жовтня 1999 року між виробничим споживчим товариством «ВІК»(далі позивач) та Бориспільською районною споживчою спілкою (далі Бориспільська райспоживспілка) було укладено договір про оренду майна та співробітництво, згідно з умовами якого Бориспільська райспоживспілка передала, а позивач прийняв в тимчасове користування обладнання та приміщення, загальною площею 700,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102, (далі обєкт оренди) (далі договір оренди від 20.10.1999 року), про що 01.04.2000 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі обєкту оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди від 20.10.1999 року, орендна плата в місяць за користування основними засобами складає у гривнях без ПДВ 1000 грн., ПДВ 200 грн., всього до сплати 1200 грн. До орендної плати не включаються і оплачуються окремо вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, поштовий звязок), а також інші витрати, що повязані з утриманням приміщень, прилеглої території, сплатою податків на землю.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2007 року встановлено, що на час прийняття рішення судом, договір оренди від 20.10.1999 року розірваний або припинений не був.

28 січня 2000 року постановою Конференції Бориспільської райспоживспілки було прийнято рішення про ліквідацію Бориспільської райспоживспілки. Зазначена постанова була відмінена постановою Конференції Бориспільської райспоживспілки від 28.02.2003 року, якою було прийнято рішення про реорганізацію Бориспільської райспоживспілки шляхом її приєднання до Бориспільського районного споживчого товариства (далі Бориспільське райспоживтовариство), яке стало правонаступником Бориспільської райспоживспілки.

28 квітня 2004 року постановою правління Бориспільського райспоживтовариства №18 на баланс Бориспільського міського споживчого товариства передані, зокрема, будівлі магазину «Свіжий хліб»та хлібзаводу №2, що входили до обєкту оренди.

У звязку з цим, 02 серпня 2004 року між Бориспільським міським споживчим товариством та позивачем був укладений договір про оренду майна та співробітництво, згідно з умовами якого Бориспільське міське споживче товариство передало позивачу, а позивач прийняв в тимчасове користування приміщення, загальною площею 1269,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102 (далі обєкт оренди) (далі договір оренди від 02.08.2004 року).

Передача обєкту позивачу підтверджується актом приймання-передачі, підписаного сторонами 02 серпня 2004 року (далі акт). Згідно з актом, відповідачу передавались, зокрема, будівлі магазину «Свіжий хліб»та хлібзаводу №2. Крім цього, в оренду передавались: будівля бараночного цеху, забор з/б та асфальтне покриття.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди від 02.08.2004 року, орендна плата в місяць за користування основними засобами складає у гривнях 300,00 грн. з ПДВ. До орендної плати не включаються і оплачуються окремо: вартість комунальних послуг (водо-, енерго, теплопостачання, телефонний, поштовий звязок), а також інші витрати, що повязані з утриманням приміщень, прилеглої території, сплатою податків на землю.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2010 року відмовлено в позові виробничого споживчого товариства «ВІК»про визнання договору про оренду майна та співробітництво від 02.08.2004 року (далі договір) діючим та продовженим до 20.01.2015 року на тих самих умовах, які були передбачені договором, а також зобовязання відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями, розташованими за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102, шляхом зняття заборони на користування приміщеннями та наданні доступу до приміщень. Крім цього, встановлено, що строк дії договору оренди від 02.08.2004 року закінчився 20 жовтня 2009 року.

Позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки №1929 від 25.09.2009 року на суму 3629,06 грн. та №2087 від 20.10.2009 року на суму 2341,36 грн. на сплату податку на землю, долучені до матеріалів справи, які були отримані відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача про отримання, проте оплачені ним не були.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України закріплено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України закріплено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, вимога Бориспільського районного споживчого товариства до виробничого споживчого товариства «ВІК»про стягнення заборгованості в сумі 5970,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 291, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові виробничого споживчого товариства «ВІК»до Бориспільського районного споживчого товариства про стягнення заборгованості в сумі 49286,43 грн. відмовити.

Зустрічний позов Бориспільського районного споживчого товариства до виробничого споживчого товариства «ВІК»про стягнення заборгованості в сумі 5970,40 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з виробничого споживчого товариства «ВІК» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 102, код 30547010) на користь Бориспільського районного споживчого товариства (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 83, код 30497604) 5970,40 грн. (пять тисяч девятсот сімдесят грн. 40 коп.) боргу; 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 27.04.2011 року.