Рішення № 15115362, 26.04.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2011 р. Справа № 16/033-11

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Іноземного підприємства «Балканфарм-Дупниця АД», Болгарія, м. Дупниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки, Києво-

Святошинський район

про стягнення 169 997,05 євро, що еквівалентно 1 793 468,87 грн. за офіційним

курсом НБУ станом на 14.12.2010 р.

зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»,

с. Чайки, Києво-Святошинський район

до Іноземного підприємства «Балканфарм-Дупниця АД»,

Болгарія, м. Дупниця

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ARTK-2009-002S

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) –Ситенок О.Д., довіреність від

28.03.2011 р., представник;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) –Герцев В.О., довіреність від

28.12.2010 р., представник

Суть спору:

Іноземне підприємство „Балканфарм-Дупниця АД”, Болгарія, м. Дупниця звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 14/02 від 14.02.2011 р. (вх. № суду 735 від 24.02.2011 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», с. Чайки, Києво-Святошинський район про стягнення основного боргу в сумі 139 200,00 євро, 12 684,60 євро пені, 9 674,40 євро інфляційних, 3 438,05 євро 3% річних, а всього (як зазначено у позовній заяві) 169 997,05 євро та судові витрати.

Відповідно до ухвали суду від 01.03.2011 р. порушено провадження у справі № 16/033-11.

Представник позивача надав заяву від 15.03.2011 р., в якій уточнив ціну позову та позовні вимоги і просить стягнути з відповідача основного боргу в сумі 139 200,00 євро, 12 684,60 євро пені, 9 674,40 євро інфляційних, 3 438,05 євро 3% річних, а всього 164 997,05 євро та судові витрати, тобто зменшив позовні вимоги.

В судовому засіданні 26.04.2011 р. представник позивача надав заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат. Суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 9 674,40 євро інфляційних, наслідки відповідних процесуальних дій сторонами роз‘яснені.

Відповідач –ТОВ «Артур-К»звернувся до суду із зустрічною позовною заявою від 14.03.2011 р. до Іноземного підприємства „Балканфарм-Дупниця АД” про визнання Договору купівлі-продажу № ARTK-2009-002S від 25.12.2008 р. недійсним.

Ухвалою суду від 15.03.2011 р. порушено провадження у справі за зустрічною позовною заявою та прийняту зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, а саме, невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору купівлі-продажу від 25.12.2008 р.

Представник відповідача надав клопотання від 10.04.2011 р. про залишення первісного позову без розгляду, оскільки первісний позов поданий до господарського суду без належних доказів того, що особа, яка його підписала, мала право його підписувати (до позовної заяви додано довіреність представнику, видана на території Болгарії, яка не засвідчена печаткою відповідного державного органу Болгарії, а саме, нотаріусу, суду або консульської установи). Зазначене клопотання відповідача відхиляється, оскільки позивачем надано довіреність від 18.11.2010 р., яка видана в Болгарії, викладена українською, англійською та болгарською мовами, засвідчена нотаріусом Болгарії та містить апостиль.

Відповідач надав відзив від 26.04.2011 р. на первісну позовну заяву, в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що не визначений правовий статус позивача-іноземного підприємства та позивачем не надано довіреність на представництво його інтересів в суді, в тому числі і на підписання позовної заяви, засвідчену органом або спеціально уповноваженою особою і засвідченої офіційною печаткою Республіки Болгарії.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд в первісному позові відмовити, а задовольнити зустрічний позов з підстав, викладених в зустрічному позові, а саме, що Договір купівлі-продажу № ARTK-2009-002S від 25.12.008 р. укладений між сторонами, є недійсним, оскільки підписаний від імені відповідача (позивача за зустрічним позовом) не уповноваженою особою –виконавчим директором Кондрук О.О., відповідно до арбітражної угоди спірного договору обмежено право відповідача (позивача за зустрічним позовом) звертатися за захистом своїх порушених прав тільки до комерційного арбітражу, в той час, як позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) надано право звертатися до господарського суду в Україні.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якій зустрічний позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) схвалив укладення договору купівлі-продажу шляхом прийняття від позивача (відповідача за зустрічним позовом) товару, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не надав жодного доказу на підтвердження того, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) знав або за всіма ознаками міг знати про відсутність повноважень Кондрук О.О. на укладення правочинів від імені ТОВ «Артур-К».

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідача (позивача за зустрічним пзовом), господарський суд

встановив:

Між Компанією-виробником Іноземне підприємство „Балканфарм-Дупниця АД”, Болгарія, м. Дупниця („Продавець”, надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” Україна, ч. Чайки, Києво-Святошинський район („Покупець”, надалі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу № ARTK-2009-002S від 25.12.008 р. (надалі –Договір), згідно якого продавець зобов‘язується продавати покупцю, у строки, встановлені цим Договором, продукцію, специфікованою у додатках до Договору та в інвойсах, лікарський засіб «Седалгін нео таблетки № 10», а покупець зобов‘язується прийняти продукцію та сплатити продавцю обумовлену договором ціну в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Зазначений Договір купівлі-продажу укладений в м. Києві Україна.

Відповідно до ст. 1 Договору, визначення, які застосовується у цьому Договорі, застосовуються у наступних значеннях, а саме, законодавство –законодавство України підлягає застосуванню до зазначеного Договору.

Згідно п. 3.2 Договору, валютою ціни та валютою платежу є євро. Загальна вартість продукції, яка поставляється за цим Договором, складає 480 000,00 євро. Поставка продукції здійснюється поетапно, згідно заявкам покупця та оформлюється інвойсами.

Відповідно до п. 6.1 Договору, продукція поставляється покупцю окремими партіями до 31.12.2009 р.

Згідно п. 6.2 Договору, продукція передається покупцю в наслідок прямої поставки продавцем „Балканфарм-Дупниця АД”, Болгарія на умовах СІР-Київ (Інкотермс 2000) на склад покупця авіатранспортом, автотранспортом або морським транспортом.

Відповідно до п. 8.4 Договору, приймання продукції покупцем може також бути засвідчено шляхом відповідного напису на рахунку-фактурі або відміткою про отримання продукції в товаросупроводжуючих документах.

Згідно п. 8.7 Договору всі повідомлення про рекламації подаються продавцю виключно у встановленій письмовій формі і у встановлений цим Договором строк.

Відповідно до п. 9.1 Договору покупець сплачує за кожну партію продукції на умовах відстрочки платежу 60 днів від дати інвойсу, банківським переказом на рахунок продавця. Валютою розрахунку за цим Договором є євро (п. 9.3 Договору).

Іноземне підприємство „Балканфарм-Дупниця АД”, Болгарія свої договірні зобов’язання виконало належним чином та передало відповідачу –ТОВ «Артур-К» продукцію «Седалгін нео таблетки № 10», що підтверджується наступними інвойсами: № 0000005056 від 22.10.2009 р. на суму 40 000,00 євро, № 0000005206 від 13.11.2009 р. на суму 40 000,00 євро, № 0000005269 від 26.11.2009 р. на суму 40 000,00 євро, № 0000005383 від 10.12.2009 р. на суму 40 000,00 євро та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) до зазначених інвойсів, на яких містяться підписи та печатки відповідача, які свідчать про приймання відповідачем продукції за зазначеними вище документами.

У своєму відзиві, а також в усних поясненнях в судових засіданнях представник відповідача жодним чином не заперечував щодо отримання від позивача продукції. Доказів наявності у відповідача рекламацій щодо кількості або якості отриманої продукції відповідачем до суду не надано.

Як зазначено в первісній позовній заяві позивачем передано відповідачу продукції на загальну суму 160 000,00 євро, однак з урахуванням кредит ноти позивач просить стягнути з відповідача 139 200,00 євро.

Відповідачем продукцію в сумі 139 200,00 євро оплачено не було.

Відповідно до умов п. 9.1 Договору строк оплати за інвойсом № 0000005056 від 22.10.2009 р. становить 22.12.2009 р., за інвойсом № 0000005206 від 13.11.2009 р. становить 13.01.2010 р, за інвойсом № 0000005269 від 26.11.2009 р. становить 26.01.2010 р., за інвойсом № 0000005383 від 10.12.2009 р. становить 10.02.2010 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір купівлі-продажу від 25.12.2008 р. містить ст. 12 «Арбітражна угода».

Відповідно до п. 12.1 Договору, будь-які рекламації або спори, які пов‘язані з цим Договором, які виходять з рекламацій, порушення договору, його передчасного припинення або анулювання, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами.

У випадку, якщо переговори не призведуть до вирішення розбіжностей, які виникли між сторонами, спір передається на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України і розглядається у відповідності з його регламентом (п. 12.2 Договору).

Розгляд спорів здійснюється у відповідності з матеріальним та процесуальним правом України (п. 12.4 Договору).

Згідно п. 12.5 Договору, не дивлячись на попередні положення ст. 12 Договору, продавець має право передати будь-який спір, який виник на підставі цього Договору, на розгляд компетентного українського господарського суду, відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб‘єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов‘язки, що і суб‘єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою Україною.

Згідно ст. 124 ГПК підсудність справ за участю іноземних суб‘єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов‘язковість якого надана Верховною Радою Україно.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. № 2709-IV, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи вищенаведені положення Договору, якими визначено, що до зазначеного договору застосовується законодавство України та продавець має право передати спір, який випливає з цього договору, на розгляд компетентного господарського суду України відповідно о ГПК України, то спір за позовом іноземного підприємства про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу розглядається господарським судом Київської області за нормами законодавства України.

Відповідач щодо суті позовних вимог письмових заперечень не надав, в судових засіданнях представник відповідача щодо отримання від позивача товару не заперечував та не спростовував, що відповідачем не здійснено оплату за отриману продукцію, а позов відповідач не визнає з тих підстав, що не визначений правовий статус позивача-іноземного підприємства та позивачем не надано довіреність на представництво його інтересів в суді, в тому числі і на підписання позовної заяви, засвідчену органом або спеціально уповноваженою особою і засвідченої офіційною печаткою Республіки Болгарії.

Зазначене спростовується наступним. Позивачем надано довіреність від 18.11.2010 р., яка видана в Болгарії, викладена українською, англійською та болгарською мовами, засвідчена нотаріусом Болгарії та містить апостиль. Довіреність від імені Іноземного підприємства компанії „Балканфарм-Дупниця АД” підписано виконавчим директором Іноземного підприємства компанії „Балканфарм-Дупниця АД”, засвідчена відбитком печатки підприємства-юридичної особи та засвідчена нотаріусом Болгарії.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України "Про міжнародне приватне право", іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 зазначеного Закону, процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Відповідач в порушення умов договору отриману від позивача продукцію у встановлені договором строки не сплатив. Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу від 25.12.2008 р. підлягають задоволенню повністю у сумі 139 200,00 євро.

Доказів оплати на час вирішення спору відповідачем до суду не подано. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 11.3 Договору передбачена відповідальність покупця перед продавцем за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Позивачем на підставі п. 11.3 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 12 684,60 євро згідно його розрахунку (пеню нараховано по кожному інвойсу окремо за період з 23.12.2009 р. по 11.08.2010 р.).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, а саме 0,05% від простроченої суми оплати за продукцію, є меншим, ніж подвійна облікова ставка НБУ, тому застосовується розмір пені, передбачений Договором, укладеним між сторонами.

Заяв про застосування спеціальної позовної давності в один рік для стягнення пені відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3 438,05 євро з 22.12.2009 р. по 12.11.2010 р. (розраховано по кожному інвойсу окремо) на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявою від 26.04.2011 р. позивач відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 9 674,40 євро інфляційних. Відмову прийнято судом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому первісний позов підлягає задоволенню частково: 139 200,00 євро основної заборгованості, 12 684,60 євро пені та 3 % річних в сумі 3 438,05 євро.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом в якому просить суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу № ARTK-2009-002S від 25.12.008 р. укладений між сторонами, оскільки Договір підписаний від імені відповідача (позивача за зустрічним позовом) не уповноваженою особою –виконавчим директором Кондрук О.О., відповідно до арбітражної угоди спірного договору обмежено право відповідача (позивача за зустрічним позовом) звертатися за захистом своїх порушених прав тільки до комерційного арбітражу, в той час, як позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) надано право звертатися до господарського суду в Україні.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 207 ГК України, господарське зобов‘язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов‘язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Господарський суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст 628 ЦК України).

Судом встановлено, що при укладенні договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) не заперечував проти його умов, а саме щодо ст. 12 Договору «Арбітражна угода», протокол розбіжностей сторонами не складався, зазначена стаття Договору відповідає умовам закону, оскільки чітко передбачає настання відповідних правових наслідків, що обумовлені ним. Договір укладений 25.12.2008 р. і до моменту звернення позивача з первісним позовом до суду за стягненням заборгованості за передану продукцію відповідач (позивач за зустрічним позовом) жодним чином не заперечував щодо ст. 12 «Арбітражна угода»Договору купівлі-продажу, доказів цього не надав, пропозицій щодо внесення змін до зазначеного Договору відповідач (позивач за зустрічним позовом) позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) не надавав.

Оскаржуваний Договір від імені відповідача (позивача за зустрічним позовом) підписаний виконавчим директором Кондрук Оленою Олександрівною, яка діяла на підставі наказу генерального директора ТОВ «Артур-К»№ 16 від 16.02.2005 р.

Відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Артур-К»№ 16 від 16.02.2005 р. надано виконавчому директору Кондрук О.О. право підпису всіх документів, що стосуються та регулюють договірні відносини, включаючи самі договори та угоди з контрагентами.

Згідно п. 14.8 Статуту ТОВ «Артур-К»генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші посадові особи можуть бути наділені цим правом за рішенням Зборів Учасників.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як зазначено в п. 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. № 02-5/111, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Про схвалення юридичною особою –відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) оскаржуваного Договору купівлі-продажу свідчить те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) прийняв від позивача (відповідача за зустрічним позовом) продукцію, що підтверджується переліченими вище інвойсами та міжнародними товарно-транспортними накладним (СМR) з підписами та відбитками печатки відповідача (позивача за зустрічним позовом). Доказів того, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) відмовився від прийняття продукції та/або повернув її позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) у зв‘язку з тим, що договір купівлі-продажу підписаний від його імені не уповноваженою особою, до суду не надано.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов про визнання Договору купівлі-продажу № ARTK-2009-002S від 25.12.008 р., укладеного між сторонами, недійсним з моменту його вчинення є необґрунтованим, недоведеним, та таким, що задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд первісного позову відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд зустрічного позову відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 123, 124 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», що знаходиться за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Чайки, 4, ідент. код 21643699 на користь Іноземного підприємства «Балканфарм-Дупниця АД»(Balkanpfarma-Dupnitza AD”) юридична адреса: Болгарія, 2600, м. Дупниця, Самоковсько шосе, 3, БУЛСТАТ-Ю 819364374, податковий № 1101000784) 139 200 (сто тридцять дев‘ять тисяч двісті) євро основної заборгованості, 12 684 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) євро 60 євроцентів пені, 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) євро 05 євроцентів 3 % річних та 1 553 (одна тисяча п‘ятсот п‘ятдесят три) євро 23 євроцента державного мита.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», що знаходиться за адресою: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. В.Чайки, 4, ідент. код 21643699 на користь Іноземного підприємства «Балканфарм-Дупниця АД»(Balkanpfarma-Dupnitza AD”) юридична адреса: Болгарія, 2600, м. Дупниця, Самоковсько шосе, 3, БУЛСТАТ-Ю 819364374, податковий № 1101000784) 222 (двісті двадцять дві) грн. 16 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 9 674,40 євро інфляційних провадження у справі припинити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко