Постанова № 15114355, 21.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р. справа №15/5

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Діброви Г.І.

Бойченка К.І., Чернота Л.Ф.

представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області

на рішення господарського суду

Луганської області

від

08.11.2010 року

у справі

№ 15/5 (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом

Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області

про

стягнення 357371 грн. 26 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс", м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області про стягнення 357371 грн. 26 коп.

Позивач до моменту прийняття рішення по справі надав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, якою він просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь заборгованість за щомісячними лізинговими платежами у розмірі 282452 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 12337 грн. 83 коп., інфляційні у розмірі 36522 грн. 06 коп., пеню у розмірі 29548 грн. 89 коп., а всього –360860 грн. 88 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.11.2010 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс", м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 273293 грн. 31 коп., інфляційні у сумі 35778 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 11971 грн. 23 коп. та пеню в сумі 28538 грн. 75 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 08.11.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір фінансового лізингу.

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс", м. Київ, до судового засідання, яке відкладалося, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 15.02.2011 року, 30.03.2011 року та 06.04.2011 року уповноваженій особі підприємства поштових відправлень - ухвал суду від 04.02.2011 року, 22.03.2011 року та 29.03.2011 року. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальними правами, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, вимоги суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалах про порушення провадження по справі та відкладення розгляду справи, не виконав. Явка сторін ухвалою суду від 04.02.2011 року не була визнана обов’язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Від відповідача надійшла телеграма з клопотанням щодо розгляду справи № 15/5 без участі представника підприємства через неможливість його явки, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищевказаним вимогам і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс”, м. Київ, як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промресурси”, смт. Марківка Луганської області, як лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353 (далі за текстом –договір).

Умовами пункту 1.1. укладеного договору сторони передбачили, що позивач зобов’язався надати відповідачеві, а останній –прийняти від позивача на умовах цього договору майно (предмет лізингу), зазначене у специфікації (Додаток №1 до договору), що є невід’ємною частиною договору.

Згідно специфікації (Додаток № 1 до договору) предметом договору фінансового лізингу є бульдозер Shantui, модель SD23,V-14010, двигун –дизель, потужність –230 к.с., КПП –механічна, колір –жовтий. Відповідно до умов договору загальна вартість предмета лізингу склала 1 036 260 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. Додатку № 2 до договору, який є невід’ємною частиною договору, передбачено, що право власності на предмет лізингу, що передається у фінансовий лізинг згідно договору фінансового лізингу, належить лізингодавцю.

Умовами п. 2.1 Додатку № 2 до договору сторони обумовили, що предмет лізингу вважається переданим у лізинг на умовах цього договору фінансового лізингу з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу. Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу відповідно до Додатку № 4 до договору становить 60 місяців.

Актом приймання-передачі від 26.09.2008 року підтверджено факт передачі предмету лізингу від позивача до відповідача.

Сума щомісячних лізингових платежів визначена в Додатку № 4 до договору, що підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Розмір та порядок сплати обумовлених договором лізингових платежів узгоджений сторонами у Розділі 8 Додатку № 2 до договору “Платежі”.

Згідно з п. 8.2 Додатку № 2 до договору лізингоодержувач зобов’язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця.

У відповідності до п. 8.8 Додатку № 2 договору у разі прострочення сплати платежів за договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Пунктом 10.2 Додатку № 2 договору сторони обумовили можливість лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача.

Внаслідок систематичного невиконання відповідачем умов договору, позивач направив на його адресу повідомлення про розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353 з 22.04.2009 року і початок стягнення у судовому порядку заборгованості та додаткових витрат, понесених лізингодавцем. У зв’язку з чим 22.04.2009 року предмет лізингу був повернений відповідачем позивачу за актом повернення предмету лізингу, а позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 01.09.2008 року до 30.04.2009 року в сумі 282452 грн. 10 коп., пені за порушення грошового зобов’язання у розмірі 29548 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 12337 грн. 83 коп., 36522 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором фінансового лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353, укладеним між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промресурси”, смт. Марківка Луганської області, визначено зобов’язання лізингодавця передати у володіння та користування лізингоодержувачу предмет лізингу та зобов’язання лізингоодержувача прийняти відповідний предмет лізингу і використовувати його у відповідності до умов даного договору. При цьому, як передбачено у п. 1.1 Додатку № 2 до договору, лізингоодержувач самостійно обирає предмет лізингу та постачальника предмета лізингу, погоджує строки поставки та комплектність предмета лізингу з лізингодавцем.

Однак, будь-яких документів, які б підтверджували волевиявлення лізингоодержувача щодо певного постачальника, у якого лізингодавець повинен був придбати обраний лізингоодержувачем предмета лізингу, в матеріалах справи № 15/5 не міститься. Так само в матеріалах справи відсутні і докази погодження між позивачем та відповідачем строків поставки та комплектності предмета лізингу, що спростовує наявність між сторонами договору фінансового лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353 правовідносин з непрямого лізингу. Таким чином, договір, який є підставою заявлених позовних вимог, є договором прямого фінансового лізингу, що передбачає обов’язкову наявність у лізингодавця права власності на предмет лізингу на момент укладення договору з лізингоодержувачем.

Оскільки положення Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 року № 723/97-ВР застосовуються лише до відносин, які випливають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), то правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, регулюються нормами Глави 58 Цивільного кодексу України та статтею 292 Господарського кодексу України.

Крім того, потрібно врахувати, що відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, та до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочином у відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Статтею 334 Цивільного кодексу України момент набуття права власності за договором визначається моментом передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію машини, доданої позивачем до клопотання про збільшення позовних вимог (арк. справи 51), предмет лізингу був отриманий ним від постачальника за актом приймання-передачі від 14.08.2008 року та зареєстрований 24.09.2008 року, а переданий лізингоодержувачу тільки 26.09.2008 року. Виходячи з положень ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності на предмет лізингу було набуто лізингодавцем вже після укладення договору прямого лізингу з лізингоодержувачем.

Таким чином, на момент укладання договору лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353, бульдозер Shantui (модель SD23,V-14010, двигун –дизель, потужність –230 к.с., КПП –механічна, колір –жовтий), що є предметом лізингу, не належав лізингодавцю на праві власності, а отже юридично лізингодавець не мав права укладати даний договір з лізингоодержувачем. Відповідно договір лізингу № LA08000353, укладений між позивачем та відповідачем 04.08.2008 року, не відповідає ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим визнається колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду недійсним на підставі п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В той же час, позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи господарським судом по суті не були змінені підстави позову. А оскільки договір лізингу № LA08000353 від 04.08.2008 року визнаний судовою колегією недійсним, то внаслідок відсутності підстави позову відсутні й підстави для нарахування заборгованості за договірними умовами, тому позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс”, м. Київ не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в рішенні місцевого господарського суду неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та судом неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Луганської області від 08.11.2010 року у справі № 15/5 підлягає скасуванню, апеляційна скарга –задоволенню, а у позовних вимогах про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 360860 грн. 88 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача у справі –Закрите акціонерне товариство “Єврофінанс”, м. Київ.

Керуючись статями 43, 49, 83, 85, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 08.11.2010 року по справі № 15/5 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 08.11.2010 року по справі № 15/5 – скасувати з прийняттям нового рішення по справі.

Договір фінансового лізингу від 04.08.2008 року № LA08000353, укладений між Закритим акціонерним товариством “Єврофінанс”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Промресурси”, смт. Марківка Луганської області, визнати недійсним.

У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промресурси", смт. Марківка Луганської області про стягнення 360860 грн. 88 коп. відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Єврофінанс”, 02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14, ЗКПО 30726921 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси”, 92400, Луганська область, смт. Марківка, пров. Лермонтова, 20, ЗКПО 31816167, витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою у сумі 1766 грн. 53 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промресурси”, 92400, Луганська область, смт. Марківка, пров. Лермонтова, 20, ЗКПО 31816167 в доход Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 37 грн. 77 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази та за наявності умов, передбачених статтею 122 Господарського процесуального кодексу України, видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 – у справу;

2 – позивачу;

3 – відповідачу;

4 – ДАГС;

5 – ГС Луг. обл.

Клименко К.О.