Постанова № 15114353, 21.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р. справа №16/250пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Москальової І.В.

при секретарі: Клименко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача :не з»явився

від відповідача-1:

від відповідача-2:

від відповідача-3:

від третьої особи: Лаврик Д.В. за дов. б/н від 18.04.11р.

не з»явився

Ляпунова О.І. за дов. №09/167 від 19.01.11р.

не з»явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від19.04.2010року

у справі№ 16/250пд (головуючий суддя Марченко О.А., судді Левшина Г.В., Курило Г.Є.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джуз», м. Донецьк

до відповідача1. Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області;

2. Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області;

3. Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруВідкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області

провизнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.2002 р.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруВідкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області

до відповідача 1. Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області;

2. Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області;

3. Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області

провизнання договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р., договору купівлі-продажу № 3934 від 01.03.03 р. та договору дарування від 16.07.04 р. недійсними

ВСТАНОВИВ:

У 2004 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуз», м. Донецьк, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідачів Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області та Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.2002 р.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви, якими доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсним договори дарування від 16.07.04 р. та купівлі-продажу № 3934 від 01.03.2003 р., укладені між ПП «Хуторок»та ПМВТП «Олена», між ПП «Хуторок»та ВАТ «ММК ім. Ілліча».

Ухвалою суду від 21.09.04 р. до участі у справі залучені інші відповідачі - ПМВТП «Олена», м. Новоазовськ Донецької області та ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області.

Відповідач-2 надав до господарського суду Донецької області клопотання № 08/12-4 від 08.12.04 р., яким повідомив, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у зв»язку з чим вступає у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

08.12.04 року ВАТ «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області; Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області та Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.5.02 р., укладеного між ВАТ «Кривокоський рибзавод»та ПП «Хуторок»про продаж риболовецького цеху, що розташований за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, сел. Єланчік; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3934 від 01.03.03 р., укладеного між ПП «Хуторок» та ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»про продаж 7/1000 зазначеного риболовецького цеху; визнання недійсним договору дарування 93/100 нежитлової будівлі зазначеного риболовецького цеху, засвідченого приватним нотаріусом Новоазовського районного нотаріального округу ОСОБА_1 в реєстрі за № 66216.07.04 р. та приведення сторін у первинний стан.

Ухвалою суду від 10.12.04 р. долучено до справи позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області та змінено статус відповідача-2, ВАТ «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області, а саме: залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням від 16.03.2005р. позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, були задоволені в повному обсязі. У задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.05 р. рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача та третьої особи.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.05 р. рішення господарського суду Донецької області від 16.03.05 р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.07.05 р. скасовані і справа передана на новий розгляд із обов»язковою вказівкою щодо необхідності призначення по справі судової експертизи з метою встановлення дійсної вартості спірного майна.

На новому розгляді ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.05 р. призначено по справі комплексну судово-бухгалтерську та судову будівельно-технічну експертизи, проведення яких було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження по справі було зупинено.

06.03.07 року експертна установа повідомила суд про неможливість проведення будівельно-технічного дослідження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.08 р. проведення комплексної судово-бухгалтерської та судової будівельно-технічної експертизи було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне бюро експертиз».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне бюро експертиз»листом № 39 від 22.10.09 р. повідомило суд, що повертає на адресу суду справу № 16/250пд без виконання експертизи, оскільки неможливо визначити дійсну (ринкову вартість) спірного майна станом на 28.05.02 р. через відсутність вихідної бази даних з ринкової вартості об»єктів нерухомості, аналогічних з характеристики та місцезнаходження до об»єкту, що оцінюється, на досліджувану або розумно наближену до неї дату.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.09 р. провадження по справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.04.2010 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Джуз”, м. Донецьк та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод”, с. Седове до відповідача-1, Приватного підприємства „Хуторок”, м.Новоазовськ, відповідача-2, Приватного малого виробничоторгівельного підприємства “Олена”, м.Новоазовськ, відповідача-3, Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, м. Маріуполь, про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02р., договору купівлі-продажу № 3934 від 01.03.03р., договору дарування від 16.07.04р. були залишені без задоволення.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, Відкрите акціонерне товариство «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області, з прийнятим рішенням не згодна, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому вона звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. недійсним. Стверджує, що дійсну ринкову вартість об»єкту на момент продажу було визначено особами, які не володіють спеціальними знаннями в галузі оцінки вартості будівель і споруд, у зв»язку з тим, що договір купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. не відповідає вимогам ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, то він є таким, що суперечить вимогам закону, і як наслідок, це є підставою для визнання даного договору недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, тобто через невідповідність договору вимогам Закону. Зауважує, що ціна риболовецького цеху, що вказана в договорі, фактично не була сплачена ВАТ «Кривокоський рибзавод», замість оплати за договором голові правління заводу Аронову Б.Л. була надана тюлька на суму 6000 грн. 00 коп., яка була надана особисто Аронову Б.Л., яку він реалізував в особистих цілях. Тобто, покупець ПП «Хуторок»порушив умови договору купівлі-продажу і тим самим не сплатив відповідно до п. 2.1 договору ВАТ «Кривокоський рибзавод»вартості переданого майна. Скаржник вважає, що ПП «Хуторок», передавши тюльку голові правління ВАТ «Кривокоський рибзавод», фактично та юридично вчинило дію, яка свідчить про те, що між сторонами був укладений не договір купівлі-продажу, а договір міни, оскільки покупець передав продавцю не гроші в рахунок оплати вартості майна, а тюльку, це свідчить про удаваність правочину купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. і є підставою відповідно до ст. 58 Цивільного кодексу УРСР визнати договір недійсним. Таким чином, укладання договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. суперечить: цілі (меті) діяльності ВАТ «Кривокоський рибзавод»; абз. 3 п. 3.5 Статуту згідно з яким, товариство здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном відповідно до цілей своєї діяльності; вимогам ст. 50 Цивільного кодексу УРСР, відповідно до якої недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. Також скаржник стверджує, що позивач і третя особа наполягали на проведенні комплексної судово-будівельно-оціночної та судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення фактів, що мають важливе значення по справі та незважаючи на постанову Вищого господарського суду України від 28.09.05 р., прийнятою за цією справою, та на зауваження ВГСУ щодо необхідності проведення під час нового розгляду справи комплексної судово-будівельно-оціночної та судово-бухгалтерської експертизи, не провів відповідних судових експертиз, через що не були з»ясовані суттєві обставини справи, а саме щодо реальної ринкової ціни риболовецького цеху (предмета договору купівлі-продажу). Також третя особа в скарзі зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не має жодних посилань на матеріали інвентаризаційної справи з БТІ Новоазовського району, які є в матеріалах справи та є суттєвим доказом по справі, тобто господарський суд не з»ясував всі істотні обставини справи.

29.06.10 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуз», м. Донецьк надійшло клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити судовому експерту Малого Приватного підприємства «Виробнича фірма «Науктехпроект», а саме його співробітнику судовому експерту з визначення оціночної вартості будівельних об»єктів та споруд, а також оцінки цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів Ігнатькову Вадиму Миколайовичу.

Надане клопотання судовою колегією було розглянуто та на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 28.09.05 р., з метою встановлення дійсної вартості спірного майна, судовою колегією було задоволено, у зв»язку з чим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.10 р. провадження по справі № 16/250пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуз», м. Донецьк до Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області, Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області, Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області та за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області до Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області; Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області та Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області, про визнання договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р., договору купівлі-продажу № 3934 від 01.03.03 р. та договору дарування від 16.07.04 р. недійсними було зупинено та призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу.

04.04.2011 року експерт надіслав на адресу суду апеляційної інстанції висновок судової експертизи № 11/52, яким встановлено, що ринкова вартість будівель та споруд ВАТ «Кривокоський рибзавод»станом на 28.05.02 р., які були продані за договором купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. під назвою «риболовецький цех»та знаходяться за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, сел. Єланчік, вул. Аврорська, 21 дорівнює 225526 грн. 00 коп. без ПДВ. Згідно договору купівлі-продажу від 28.05.02 р. були продані будівлі та споруди, які є спеціалізованим майном, що передбачений для переробки риби, та входили у склад цілісного технологічного та майнового комплексу «Кривокоський рибзавод».

Враховуючи повернення матеріалів справи №16/250пд на адресу Донецького апеляційного господарського суду, ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.04.11 р. провадження по справі було поновлено.

Третя особа 07.04.11 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надала клопотання в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про долучення в якості доказів по справі копії постанови Новоазовського районного суду Донецької області від 08.02.11 р. та копії ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.11 р. Судова колегія розглянула надане клопотання та задовольнила, оскільки скаржник обґрунтував суду апеляційної інстанції неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції через їх наявність вже після прийняття господарським судом рішення по справі.

В процесі розгляду справи позивач та третя особа надали заяви про часткову відмову від позову, якими просили суд апеляційної інстанції прийняти часткову відмову від позову, а саме від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 7/100 риболовецького цеху, розташованого за адресою: Донецька область, Новоазовський район, м. Новоазовськ, вул. Аврорська, 21, № 3934 від 01.03.03 р., укладеного між ПП «Хуторок»та ВАТ «ММК ім. Ілліча»та зазначили, що в іншій частині позовні вимоги залишаються незмінними.

Частиною 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Тобто метою суду апеляційної інстанції є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості приймати відмову від позову при розгляді справи в апеляційному порядку, але судовою колегією враховуються надані заяви при розгляді спору в частині обсягу позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуз», м. Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав апеляційні вимоги та просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р.

Відповідач-1, Приватне підприємство «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.10 р. без змін.

Відповідач-2, Приватне мале виробничо-торгівельне підприємство «Олена», м. Новоазовськ Донецької області відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких клопотань судовій колегії не надав.

Відповідач-3, Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19.04.10 р. без змін.

Позивач, відповідач-2 та третя особа до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 22, 26 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін та третьої особи ухвалою суду від 07.04.11р. не була визнана обовязковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін та третьої особи не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам та третій особі по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача-1 усно висловив клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з не ознайомленням з матеріалами справи, посилаючись на нібито відсутність керівника підприємства для підписання довіреності на представника, зокрема, з висновком експерта. Судова колегія розглянула клопотання та відхилила його з причин наявності довіреності на цього представника в матеріалах справи при розгляді даного спору в суді першої інстанції строком дії до 01.12.12 р. (арк. спр. 90, том 3), відсутністю доказів обґрунтування такого клопотання, ознайомлення в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представника відповідача-1 з висновком судової експертизи та з відсутністю можливості перенесення розгляду справи в зв»язку з закінченням строку розгляду скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 16/250пд та наданих представниками сторін та третьої особи пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скаргах доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. У процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.02 року між Відкритим акціонерним товариством „Кривокоський рибзавод”, с.Седове та Приватним підприємством „Хуторок”, м.Новоазовськ було укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна №1 від 28.05.02р., згідно умов якого Приватне підприємство „Хуторок” придбало у Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод” риболовецький цех у складі будівель і споруд, які розташовані за адресою: селище Єланчик, м. Новоазовськ. Вартість придбаного майна склала 6000 грн. 00 коп.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна №1 від 28.05.2002р. підписано особою, яка не мала відповідних повноважень та діяла всупереч вимогам ст.47 Закону України „Про господарські товариства", а також положенням, закріпленим пунктом 8.4 Статуту Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод". Також позивач вважає, що спірний договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 50 Цивільного кодексу УРСР, як угода укладена юридичною особою у суперечності з встановленими цілями її діяльності. Крім того, позивач доповненнями до позовної заяви від 20.09.04р. додатково обґрунтував свої позовні вимоги тим, що пункт 1.1 спірного договору не відповідає приписам ст. 224 Цивільного кодексу України, оскільки не містить відомостей про те, яке саме майно відчужене.

21.09.10 року позивач надав доповнення позовних вимог, якими просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3934 від 01.08.2003р., відповідно до якого Приватне підприємство „Хуторок" продало Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" майно риболовецького цеху. В обґрунтування доповнень в цій частині позивач зазначав, що Приватне підприємство „Хуторок" не було власником цеху, оскільки він придбаний за договором №1 від 28.05.02р., який укладений з порушенням чинного законодавства. Також позивач просив суд першої інстанції визнати недійсним, посвідчений нотаріально, договір дарування від 16.07.04р., укладений між Приватним підприємством „Хуторок" та Приватним малим виробничо-торгівельним підприємством „Олена", за яким відповідачу-3 передане 93/100 нежитлової будівлі риболовецького цеху.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду із позовом до Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області, Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області та Відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», м. Маріуполь Донецької області, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області, про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. та договору дарування від 16.07.04 р. З аналогічними вимогами звернулася до суду із позовом і третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, Відкрите акціонерне товариство «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно п. 1 ч. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які набрали сили з 01.01.04р., норми цих кодексів застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ними чинності.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватись судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірного правочину. Укладення угоди є одномоментним правочином, а не продовжуваною в часі дією. Договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна № 1 був укладений 28.05.02р., тобто до прийняття Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, у зв»язку з чим в даному випадку застосовуються норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р., які діяли на час існування спірних правовідносин та укладання договору.

28.05.02 року між Відкритим акціонерним товариством „Кривокоський рибзавод”, с.Седове та Приватним підприємством „Хуторок”, м.Новоазовськ було укладено договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна №1 від 28.05.02р., згідно умов якого Приватне підприємство „Хуторок” придбало у Відкритого акціонерного товариства „Кривокоський рибзавод” риболовецький цех у складі будівель і споруд, які розташовані за адресою: селище Єланчик, м. Новоазовськ. Вартість придбаного майна склала 6000 грн. 00 коп.

Риболовецький цех, розташований за адресою за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, сел. Єланчик, в процесі приватизації ВАТ «Кривокоський рибзавод»був включений у статутний фонд ВАТ «Кривокоський рибзавод», як частина цілісного майнового комплексу.

З преамбули договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. вбачається, що з боку ВАТ «Кривокоський рибзавод» договір було підписано директором - Ароновим Б.Л.

У відповідності до приписів ст. 224 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р., за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.05 р. дана справа була направлена на новий розгляд із обов»язковою вказівкою щодо необхідності призначення по справі судової експертизи з метою встановлення дійсної вартості спірного майна.

Господарський суд всупереч вказівкам Вищого господарського суду України прийняв рішення без проведення експертизи та визначення дійсної вартості спірного майна, зазначивши при цьому, що по справі призначалися комплексні судово-бухгалтерські та судові будівельно-технічні експертизи, але їх проведення здійснено не було через неможливість.

Донецький апеляційний господарський суд призначив по справі судову будівельно-технічну експертизу, висновком якої встановлено, що ринкова вартість будівель та споруд ВАТ «Кривокоський рибзавод»станом на 28.05.02 р., які були продані за договором купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. під назвою «риболовецький цех»та знаходяться за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, сел. Єланчік, вул. Аврорська, 21 дорівнює 225526 грн. 00 коп. без ПДВ. Згідно договору купівлі-продажу від 28.05.02 р. були продані будівлі та споруди, які є спеціалізованим майном, що передбачений для переробки риби, та входили у склад цілісного технологічного та майнового комплексу «Кривокоський рибзавод».

Таким чином, судова колегія вважає, що укладення директором ВАТ «Кривокоський рибзавод»договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. із визначенням загальної вартості об»єкту, що реалізується, у розмірі 6000 грн. 00 коп. є правочином, що суперечить ст. ст. 224, 225, 228 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., адже враховуючи висновок експерта, який був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, станом на 28.05.02 р. спірний «риболовецький цех», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Новоазовськ, сел. Єланчік, вул. Аврорська, 21 дорівнює 225526 грн. 00 коп. без ПДВ. Крім того, матеріалами справи взагалі не підтверджено, що вартість об»єкту договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. складає саме суму у розмірі 6000 грн. 00 коп.

Пунктом 8.2.4 Статуту ВАТ «Кривокоський рибзавод»передбачено, що до компетенції Загальних зборів Товариства відноситься, зокрема, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 30% фонду Товариства (п. 5.1 встановлено статутний фонд товариства у розмірі 190500 грн. 00 коп.). Таким чином, укладення цього договору було здійснено з порушенням норм чинного на той час законодавства України за заниженою ціною, яка не відповідала дійсності, особою з перевищенням повноважень, передбачених статутними документами продавця.

З наданої до матеріалів справи інвентаризаційної справи риболовецького цеху, який розташований за адресою: м. Новоазовськ, вул. Аврорська, 21 вбачається, що свідоцтво про право власності було видано 27.05.02 р., тоді як акт приймання-передачі основних засобів було підписано 15.05.02 р., тобто директор ВАТ «Кривокоський рибзавод»передав риболовецький цех покупцю хронологічно раніше, ніж було отримано Свідоцтво. Отже, передача спірного цеху була здійснена без документів, що підтверджують наявність права власності продавця.

З матеріалів справи вбачається, що до договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. було складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352«Про затвердження типових форм первинного обліку»затверджені типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів і введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". У відповідності до згаданого наказу, при оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Складання загального акта, що оформляє приймання декількох об'єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання і т. п., якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці. Акт (накладна), після його оформлення, з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об'єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими.

Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.05.02 р. підписаний у складі комісії: голова комісії директор ВАТ «Кривокоський рибзавод»Аронов Б.Л., директор ПП «Хуторок»Туш Н.С., депутат Новоазовської міскради Бережко П.В. та майстер цеху рибзаводу Кабанова Л.М.

В матеріалах справи відсутні докази призначення розпорядженням (наказом) керівника підприємства ВАТ «Кривокоський рибзавод»приймальної комісії, уповноваженої оформлювати приймання основних засобів. Таким чином, склад приймальної комісії було призначено всупереч вимогам вищенаведеного наказу Міністерства статистики України.

Предметом договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. передбачено, що продавець зобов»язаний здійснити продаж риболовецького цеху у складі будівель, споруд, що розташовані за адресою: м. Новоазовськ, сел. Єланчік для здійснення виробничої діяльності за безготівковим розрахунком.

З Інвентаризаційної справи вбачається, що Актом прийманні-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.05.02 р. зафіксовано, що ВАТ «Кривокоський рибзавод»продає ПП «Хуторок»риболовецький цех у складі: прохідної, виробничого корпусу, засольних, адміністративно-побутового корпусу, складу та коптильної.

В той час, як наявна в Інвентаризаційній справі довідка-характеристика Новоазовського БТІ свідчить про те, що будівлі та споруди рибоприймального пункту складаються зі складу, тамбуру, прохідної, збиральної, ванни, селесховища, тамбуру, тамбуру, лабазу, тамбуру, тамбуру, коптильного цеху, опилочної, побутового приміщення, складу опилок, коптильної, трансформатору, колодязю, складу, складу, воріт, паркану, крильця та мощіння.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що майно, яке входить до складу риболовецького цеху не співпадає з майном, зазначеним у складеному акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 15.05.02 р. до договору купівлі-продажу, згідно якого ВАТ «Кривокоський рибзавод»передало ПП «Хуторок»лише частину риболовецького цеху. Крім того, з Інвентаризаційної справи вбачається, що риболовецький цех складається з двох складів, а в Акті приймання-передачі не ідентифіковано будь-яким чином який саме склад було передано.

Отже, господарський суд при прийнятті рішення взагалі не дослідив наявну в матеріалах справи Інвентаризаційну справу риболовецького цеху та всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України не надав їй належну правову оцінку.

Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. зазначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зі змісту норми ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р. вбачається, що вказаний договір є недійсним, оскільки не відповідає нормам ст.ст. 224, 225, 228 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р., ст. ст. 16, 36, 39, 41 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 5.5, 5.6, 8.2.4. статуту ВАТ "Кривокоський рибзавод".

Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 08.02.11 р. у справі № 2а-6 2011 рік, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.11 р., було задоволено адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод»до Виконавчого комітету Новоазовськогї міської ради Донецької області, за участю третіх осіб Приватного підприємства «Хуторок», Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»про скасування рішення виконавчого комітету Новоазовської міської ради Донецької області. Даною постановою було встановлено, що 21.08.98 року Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна було видане ВАТ «Кривокоський рибзавод»свідоцтво про власність № 199, як правонаступнику Державного підприємства «Кривокоський рибзавод», яким засвідчено, що все майно зазначеного товариства є колективною власністю акціонерів, які придбали акції ВАТ «Кривокоський рибзавод»відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». Підставою для видачі зазначеного свідоцтва був Наказ Донецького регіонального відділення Фонду державного майна від 12.08.98 р. № 1678. Факт передачі цілісного майнового комплексу, куди входив і спірний Новоазовський рибоприймальний пункт, підтверджений наказом Донецького регіонального відділення Фонду державного майна України № 3671 від 29.07.96 р., яким затверджено План приватизації ДП «Кривокоський рибзавод». 24.04.02 року рішенням виконкому № 84 визнане право власності на Новоазовський рибоприймальний пункт за ВАТ «Кривокоський рибзавод», а 27.05.02 р. на підставі зазначеного рішення було видане свідоцтво на право власності на частку цілісного майнового комплексу на будівлі та споруди рибоприймального пункту. Суд загальної юрисдикції у своїй постанові дійшов висновку, що на момент видання спірного рішення виконкому № 84 від 24.04.02 р. власником рибоприймального пункту вже був ВАТ «Кривокоський рибзавод», який з додержанням вимог законодавства отримав нерухоме майно у складі цілісного майнового комплексу. Підстав для позбавлення позивача права власності або зміни якогось правового режиму відносно Новоазовськго рибоприймального пункту не було. Таким чином, Виконавчий комітет Новоазовськогї міської ради Донецької області фактично не мав законодавчої обґрунтованості у прийняття спірного рішення.

Факти, встановлені постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 08.02.11 р. у справі № 2а-6 2011 рік, дають підстави вважати, що укладений директором ВАТ «Кривокоський рибзавод»договір купівлі-продажу суперечив вимогам чинного на той момент законодавства, оскільки риболовецький цех ВАТ «Кривокоський рибзавод»є спеціалізованим майном, що призначений для переробки риби, та входив у склад цілісного технологічного та майнового комплексу «Кривокоський рибзавод», продаж якого окремими частками не передбачена ані положеннями Статуту, ані будь-якими іншими угодами. Крім того, на момент отримання директором права власності на риболовецький цех, вже існувало право власності право на цілий майновий комплекс ВАТ «Кривокоський рибзавод».

Укладання договору купівлі-продажу №1 від 28.05.02 р., яким було продано риболовецький цех Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», правонаступника Державного підприємства «Кривокоський рибзавод»в першу чергу суперечило вимогам ст. 14 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.92 р., нормами якого передбачено, що проект плану приватизації повинен передбачати, зокрема забезпечення технологічної єдності виробництва та недопущення руйнування єдиних майнових комплексів.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що договір купівлі - продажу №1 від 28.05.02 р. є недійсним та таким, що порушує норми ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р., оскільки ціна в договорі, яка є істотною умовою договору не відповідала, на момент його укладення реальній вартості майна, що було продане та без наявності ознак права власності у його продавця на момент здійснення угоди купівлі-продажу.

Відповідно до норм ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 р., у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Судова колегія вважає, що при застосуванні двосторонньої реституції сторони недійсного правочину повинні бути приведені в первісний стан шляхом підтвердження існування права власності на спірне майно третій особі з самостійними вимогами - Відкритому акціонерному товариству «Кривокоський рибзавод»з необхідністю повернення відповідачу-1 передбачених договором грошових коштів, але в зв»язку з тим, що при зверненні третьої особи до суду першої інстанції з самостійними позовними вимогами не було сплачено державне мито з приводу майнової частини спору і не викладено, у який саме спосіб вона просить повернути сторони у первісний стан, у апеляційної інстанції відсутня можливість вирішити питання стягнення грошових коштів з відповідача тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та третя особа також просили суд визнати недійсним договір дарування 93/100 частини нежитлової будівлі риболовецького цеху від 16.07.04 р.

Оскільки договір дарування 93/100 частини нежитлової будівлі риболовецького цеху від 16.07.04 р. було укладено вже після набуття чинності Цивільним кодексом України від 16.01.03 р., то до цього правочину слід застосовувати норми нового Цивільного кодексу.

У відповідності до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу.

16.07.04 року між ПП "Хуторок" та ПМП "Олена" було укладено договір дарування частини нежитлової будівлі, засвідчений нотаріусом Новоазовського районного округа ОСОБА_1. за реєстровим № 662. Згідно умов укладеного договору дарування, ПП «Хуторок» передало в дар ПМП "Олена" 93/100 нежитлової споруди, розташованої за адресою: м. Новоазовськ, вул. Авторська, 21 - риболовельций цех.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору дарування від 16.07.04 р., але з інших підстав, тобто, в зв»язку з тим, що ані позивач, ані третя особа з самостійними вимогами не є стороною у спірному договорі. В зв»язку з тими ж обставинами слід залишити без змін висновок суду про відмову у позовних вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3934 від 01.08.2003р., укладеного між Приватним підприємством „Хуторок" та Відкритим акціонерним товариством „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", враховуючи ще й те, що на теперішній час на задоволенні таких позовних вимог заявник апеляційної скарги не наполягає. Оскільки правові наслідки визнання угоди недійсною стосуються лише прав та обов»язків сторін цієї угоди, то такий позов має наслідками захист прав та інтересів власника, який не був стороною іншої угоди. Позивач та третя особа в даному випадку обрали спосіб захисту порушеного права, який до спірних правовідносин не застосовується.

Як вбачається, на новому розгляді справа розглядалася колегіально, але господарським судом в порушення норм Господарського процесуального кодексу України ухвали від 02.01.07 р., 15.06.07 р. та 11.03.10 р. були винесені суддею одноособово.

Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному зясуванні наступного: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права України, тому рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2010 р. у справі № 16/250пд підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга задоволенню, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ВАТ «Кривокоський рибзавод», про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р. слід задовольнити повністю, а в іншій частині висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача та третьої особи про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 3934 від 01.08.2003р. та договору дарування від 16.07.04 р. слід залишити без змін, але за мотивами, викладеними в постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судових витрат по справі покладаються на відповідача по справі пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2010 року у справі № 16/250пд задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.04.2010 року у справі № 16/250пд частково скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», с. Седове Новоазовського району Донецької області до Приватного підприємства «Хуторок», м. Новоазовськ Донецької області та Приватного малого виробничо-торгівельного підприємства «Олена», м. Новоазовськ Донецької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1 від 28.05.02 р.

Стягнути з Приватного підприємства «Хуторок», 87600, м. Новоазовськ, вул. Леніна, 88, ЗКПО 30813364 на користь Відкритого акціонерного товариства «Кривокоський рибзавод», 87632, Донецька область, с. Седове, вул. Кірова, 1, ЗКПО 23777567 витрати по сплаті державного мита за подання позовної заяви у розмірі 56 грн. 66 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 78 грн. 66 коп. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 42 грн. 50 коп.

В іншій частині висновок господарського суду Донецької області від 19.04.10 р. по справі 16/250пд залишити без змін за мотивами, викладеними в постанові.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

СуддіК.І. Бойченко

І.В. Москальова

Надр. 8 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3,4,5 - відповідачам;

6 третій особі;

7 - ДАГС;

8 ГС Дон. обл.;

Ложка Н.Л.