Рішення № 15113789, 13.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.11                                                                                           Справа№ 5015/1161/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НДор", м.Львів.

До відповідача: Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова, м.Львів.

Про стягнення 46 496,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Кісіль І.Д. –представник (довіреність №01/12 від 13.12.2010р.).

від відповідача: Жогальська І.Ф. –представник (довіреність №3 від 11.01.2011р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "НДор", м.Львів до Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова, м.Львів про стягнення 27 800,94 грн., з яких 26 053,60 грн. сума основного боргу за виконані роботи, 156,32 грн. інфляційні втрати та 591,02 грн. три проценти річних, а також 1 000,00 грн. витрат на оплату за надані юридичні послуги. Згідно заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути 46 496,62 грн., з яких 44 653,60 грн. сума основного боргу за виконані роботи, 312,57 грн. інфляційні втрати та 1 530,45 грн. три проценти річних. Слід зазначити, що позивач в заяві про збільшення позовних вимог не ставить вимогу по стягнення з відповідача витрат на оплату за надання юридичних послуг.

Ухвалою суду від 04.03.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.03.2011р. Ухвалою суду від 30.03.2011р. розгляд справи відкладено на 13.04.2011р., з підстав вказаних у даній ухвалі.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні подали спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог (вх. №7361/11 від 30.03.2011р.) підтримав повністю, просив позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог задоволити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву вх. №8605/11 від 13.04.2011р., в якому підтвердив наявність заборгованості в сумі 44 653,60 грн. по оплаті виконаних позивачем робіт та просить суд у зв’язку з відсутністю належного бюджетного фінансування, передбаченого установчими документами будинкоуправління, розстрочити виконання рішення суду рівними частинами строком на 12 місяців.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

02.09.2009р. між Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НДор" (підрядник) було укладено договір №10/09 (надалі –договір), відповідно до якого замовник доручає, підрядник зобов’язувався прийняти на себе виконання робіт по благоустрою території на вул.І.Мазепи –Миколайчука.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору вартість виконаних робіт визначається згідно договірної ціни 49 653,60 грн. (сорок дев'ять тисяч шістсот п’ятдесят три гривні, 60 коп.). Замовник надає підрядникові аванс в розмірі 30% вартості договірної ціни.

Відповідно до п.2.5. договору договірна ціна робіт встановлюється динамічною і корегується в процесі виконання робіт з врахуванням фактичної вартості сировини, матеріалів, обладнання, транспорту та норм нарахування, що входять до складу цієї договірної ціни.

Згідно п.2.7., п.2.8. та п.2.9. договору закінчені роботи приймаються замовником і здаються підрядником по акту виконаних робіт встановленої форми (КБ-2в) по 100% готовності. Підрядник передає замовнику акт виконаних робіт (фКБ-2в). Замовник приймає від підрядника акт виконаних робіт і узгоджує його на протязі трьох робочих днів з дня передачі.

Відповідно до п.2.10. та п.2.11. договору підставою для оплати є рахунок до акту виконаних робіт. Замовник має право затримати остаточні розрахунки за роботи виконані з недоробками та зауваженнями, до повного їх усунення підрядником. Розрахунок проводиться замовником на протязі п’яти робочих днів.

Згідно п.5.1. договору даний договір укладений терміном до тридцятого травня 2010р. і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Позивач згідно умов договору №10/09 виконав роботи по благоустрою вул.І.Мазепи-Миколайчука на загальну суму 49 653,60 грн., про що сторонами було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року.

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати по договору №10/09 за виконані роботи по благоустрою вул.І.Мазепи-Миколайчука, відтак сума основного боргу за виконані роботи, складає 44 653,60 грн.

Позивач згідно ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно заяви про збільшення позовних вимог становлять 312,57 грн. інфляційних втрат та 1 530,45 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 46 496,62 грн., з яких 44 653,60 грн. сума основного боргу за виконані роботи, 312,57 грн. інфляційні втрати та 1 530,45 грн. три проценти річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору №10/09 від 02.09.2009р. підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року на загальну суму 49 653,60 грн., який підписаний та скріплений печатками сторін у справі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копія знаходиться в матеріалах справи). Зауважень щодо виконаної позивачем роботи зі сторони відповідача не було.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.11. договору №10/09 розрахунок проводиться замовником на протязі п’яти робочих днів.

Відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати по договору №10/09 за виконані роботи, відтак сума основного боргу за виконані роботи по благоустрою вул.І.Мазепи-Миколайчука, відтак сума основного боргу за виконані роботи, складає 44 653,60 грн.

25.03.2010р. ТзОВ "НДор" було надіслано Будинкоуправлінню №4 КЕВ м.Львова претензію вих. №6, в якій просить відповідача в 5-ти денний термін розглянути дану претензію і перерахувати претензійну суму ТзОВ "НДор", проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вх. №8605/11 від 13.04.2011р. підтвердив наявність заборгованості в сумі 44 653,60 грн. по оплаті виконаних позивачем робіт та просить суд у зв’язку з відсутністю належного бюджетного фінансування, передбаченого установчими документами будинкоуправління, розстрочити виконання рішення суду рівними частинами строком на 12 місяців.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 312,57 грн. та три проценти річних на загальну суму 1 530,45 грн.

У відповідача не було заперечень щодо сум нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами строком на 12 місяців, дослідивши докази надані в підтвердження важкого фінансового становища відповідача, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, для надання товариству можливості функціонувати і здійснювати поступове погашення боргу, прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення на 8 місяців, шляхом стягнення суми боргу щомісячно рівними частинами.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення повністю.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №295 від 28.12.2010р. – 585,78 грн. держмита і №296 від 28.12.2010р. –236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається з платіжного доручення №295 від 28.12.2010р. –позивач сплатив 585,78 грн. держмита. Відповідно до підпункту "а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. №7-93 з наступними змінами та доповненнями, яким передбачено, що із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, держмито сплачується в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, позивач повинен був сплатити 464,97 грн. держмита, отже йому слід повернути 120,81 грн. зайво сплаченого державного мита.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 611, 612, 625, 627, 629, 837 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 78, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Будинкоуправління №4 КЕВ м.Львова (79019, м.Львів, Шевченківський район, вул.Гайдамацька, 9А; р/р 2600600011350 ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк"; МФО 325019; код ЄДРПОУ 24964599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НДор" (79013, м.Львів, Галицький район, вул.Нечуя-Левицького, буд.10/2А; р/р 26009000008958 у ВАТ "Фольксбанк" м.Львова; МФО 325213; ЄДРПОУ 36361524) 44 653,60 грн. основного боргу, 312,57 грн. інфляційних втрат, 1 530,45 грн. три проценти річних, держмито в сумі 464,97 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з розстрочкою виконання на 8 місяців, шляхом стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "НДор" (79013, м.Львів, Галицький район, вул.Нечуя-Левицького, буд.10, кВ.2А; р/р 26009000008958 в ВАТ "Фольксбанк" м.Львова; МФО 325213; ЄДРПОУ 36361524) довідку на повернення зайво сплаченого держмита в сумі 120,81 грн.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя