Рішення № 15113549, 18.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.11                                                                                           Справа№ 5015/622/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат „Кварцит”, смт. Першотравневе, Овруцький район

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління № 40”, м. Львів

Про стягнення 60000,00 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Радкевич В.В. - представник

від відповідача: не з’явився

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ВАТ „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат „Кварцит” до ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління № 40” про стягнення 60 000 грн.

В судовому засіданні 21.02.2011 року та повторно 18.04.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Відповідач в судове засідання 28.03.2011 р. з’явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та пояснень, наданих в судовому засіданні.

З метою необхідності повторного огляду оригіналів первинних документів та дослідження всіх обставин справи розгляд справи відкладався.

          Відповідач в попереднє та наступні судові засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами і доказами.

В судовому засіданні 18.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22.01.2008 року між ВАТ „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат „Кварцит” (Постачальник) та ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління № 40” (Покупець) було укладено договір №46 К-08 постачання продукції та додаткові угоди від 01.07.2008 р. та 30.12.2008 р.

На виконання умов договору та додаткових угод «Постачальник»виготовив та поставив кварцитову продукцію марки ПЩС С-8 фр.0-40 мм. в кількості 1027 тон (15 напіввагонів) загальною вартістю 65356,80 грн., за які «Покупець» зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково, оплативши «Позичальнику»5356,60 грн.

26.11.2010 року позивачем була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 60000,00 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткових угод від 01.07.2008 р. та 30.12.2008 р. позивач виготовив та поставив відповідачу кварцитову продукцію марки ПЩС С-8 фр.0-40 мм. в кількості 1027 тон (15 напіввагонів) загальною вартістю 65356,80 грн., що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем ( квитанція про приймання вантажу № 33301366 а.с.12).

Відповідно до п. 6.1 договору від 22.01.2008 р. «Покупець»здійснює оплату вартості продукції на протязі 3-ох днів з моменту відвантаження товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 60000,00 грн. за поставлений товар.

У своєму відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що відповідно до п.4.2 Договору позивач повинен був здійснити поставку товару протягом 7-ми діб з моменту здійснення оплати, а позивач відвантажив товар без попередньої оплати, чим фактично змінив умови договору. Крім того, відповідач зазначає, що вимога про оплату вартості поставленого товару йому не надсилалася, і відповідно відсутні підстави для задоволення позову. Також відповідач заперечує проведення часткової оплати, як факт визнання боргу, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів, за що саме здійснювалася зазначена оплата . У своєму відзиві на позов відповідач також зазначив на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б підтверджували факт здійснення поставки, що на його думку є підставою для відмови у позові.

Проте, такі доводи відповідача необґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Зокрема , спростовуються матеріалами справи доводи відповідача про те, що проведена ним часткова оплата за товар у розмірі 5356,60 грн. не є встановленим фактом визнання боргу, оскільки згідно додатку №1 до договору підставою для оплати продукції є рахунок «Постачальника». Як вбачається з матеріалів справи позивачем було виписано рахунок № 0000184 від 11.02.2008 року (а.с.95) для оплати вартості продукції по договору №46 К-08 від 22.01.2008 року , специфікації –заявки (а.с.9). Оплата за отриману продукцію здійснювалася відповідачем згідно виставленого рахунку № 0000184 від 11.02.2008 року, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с.80-93) та спростовує доводи відповідача стосовно відсутності документів, які підтверджують факт оплати саме за відвантажену продукцію ПЩС С-8(0-40).

Необґрунтованими також є доводи відповідача про те, що позивач самовільно змінив умови договору стосовно оплати і не направляв йому вимоги про оплату вартості поставленої продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.6.1 розділу 6 Договору (Порядок розрахунків) оплата вартості продукції, що поставляється з урахуванням вартості транспортування і додаткових зборів, які підтверджуються залізничною накладною і обліковою карткою, до станції призначення «Покупцем»здійснюється на протязі 3-х днів з моменту відвантаження. Таким чином, умовами договору передбачена оплата протягом 3-х днів з моменту відвантаження, а п.4.2 розділу ; Договору (Порядок поставки), на який посилається відповідач передбачено порядок поставки продукції, а не порядок розрахунків. Спростовується матеріалами справи також доводи відповідача про не надсилання йому вимоги щодо оплати відвантаженої продукції, оскільки до матеріалів справи долучений оригінал квитанції та опис вкладення в поштове відправлення ( а.с.65-66), які підтверджують факт направлення відповідачу претензії №1861 з вимогою про оплату боргу (а.с.15).

Спростовуються матеріалами справи також і доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів , що підтверджують факт здійснення поставки.

Відповідно до п.4.1 розділу 4 Договору поставки продукції №46 К-08 від 22.01.2008 року поставка продукції здійснюється «Постачальником»залізничним транспортом при базисних умовах поставки FCA ст. Товкачівський ПЗЗ ( згідно Інкотермс-2000).

Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС , термін FCA "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до ст..909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити йому вантаж в пункт призначення і видати його правомочній особі. Відповідно до ст.ст.12,23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст.110,113 Статуту залізниць слідує, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі.

Таким чином, залізнична накладна( як і зазначається в 6 розділі бланка накладної) є договором перевезення вантажу і договором на заставу. Бланк залізничної накладної є ідентифікованим документом затвердженим і впровадженим в користування відповідно до вимог Статуту залізниць.

Як вже зазначалося раніше, умовами п.4.1 Договору поставки продукції №46 К-08 від 22.01.2008 року поставка продукції здійснюється «Постачальником» залізничним транспортом при базисних умовах поставки FCA ст. Товкачівський ПЗЗ . Таким чином, сторони в договорі передбачили перевізника (залізничним транспортом) і передбачили місце передачі товару –Товкачівський ПЗЗ. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з квитанції про приймання вантажу № 33269115 , позивач передав вантаж ПЩС С-8 фр (о-40) мм масою 483000 кг перевізнику на ст. Товкачівський П-ЗАХ 20.02.2008 року ( а.с.12) . Одержувачем вантажу визначено ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління № 40” .

В даному випадку обов’язок позивача по поставці продукції виконано з моменту передачі продукції залізниці.

Що стосується доводів відповідача про відсутність на долученій позивачем до матеріалів справи залізничній накладній підпису вантажоотримувача, то слід зазначити, що у вантажовідправника залишається лише примірник залізничної накладної з відповідним штемпелем станції відправлення про приймання вантажу до перевезення, а інші два примірника накладних з відміткою залізниці про видачу вантажу залишаються на станціях відправлення та призначення, в тому числі один примірник накладної з відміткою залізниці про видачу вантажу надається вантажоотримувачу.

Крім того, слід зазначити, що жодних претензій щодо неотримання ним передбаченого умовами договору вантажу відповідач не надсилав, як і фактично не заперечив факт його отримання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень та доказів оплати боргу суду не представив.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 600,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівське шляхо-будівельне управління № 40” (79040, м.Львів, вул.Авіаційна 7А, код ЄДРПОУ 32408720) на користь Відкритого акціонерного товариства „Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат „Кварцит” (11114, Житомирська обл.., Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна 1, код ЄДРПОУ 00191879) –60000,00 грн. –основного боргу, 600,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.04.2011 року.

Суддя